WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Працівники в управлінні підприємствами, установами, організаціями - Реферат

Працівники в управлінні підприємствами, установами, організаціями - Реферат

Так, відповідно до ст.33 Закону "Про власність", від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) управління державним майном здійснюють відповідні Ради. А майно, яке закріплюється за державними установами, що перебувають на державному бюджеті, належить їм на праві оперативного управління. Як зазначає Н.С.Кузнєцова, "право власника управляти майном і вчиняти з ним дії, є уточненням (роз'ясненням) права користування і розпорядження майном" [7, с.244]. Отже, управління підприємством як майном – це виняткове право його власника – юридичної особи. І залучення до участі у такому управлінні найманих працівників (трудового колективу), очевидно, є неприйнятним [8].

Дещо інакше виглядає ситуація у випадку участі трудящих в управлінні підприємством як юридичною особою. Як уже зазначалось, тут управління здійснюють спеціальні органи, передбачені статутом підприємства. Тому говорити про якусь безпосередню участь трудових колективів в управлінні підприємством (навіть з огляду на численні права, передбачені за ними у законі "Про підприємства в Україні") не доводиться. Навіть якщо в акціонерному товаристві працівники (члени трудового колективу) є водночас його акціонерами і беруть участь в управлінні через загальні збори акціонерного товариства, то в цьому випадку вони діють не як члени трудового колективу, а як власники акцій і голосують під час ухвалення рішень не за фактом своєї присутності, а залежно від кількості належних їм акцій.

У багатьох країнах законодавством про акціонерні товариства передбачено створення спеціального органу – спостережної ради на який накладається функція контролю за діяльністю виконавчого органу акціонерного товариства [9].

Передбачається також, що загальні збори акціонерів можуть передати окремі свої повноваження щодо управління товариством до компетенції спостережної ради, зазначивши про це у статуті. Так у Німеччині (а саме тут вперше було санкціоновано такий орган) спостережні ради перебрали на себе фактично майже всі повноваження вищого органу управління. Законодавством цієї країни передбачено, що коли кількість найманих працівників товариства перевищує 500 осіб, то одна третина членів спостережної ради має бути представлена уповноваженими від найманих працівників. Тобто за таких обставин можна говорити про певну участь працівників в управлінні товариством. Хоч представництво робітників і службовців у спостережній раді не дає реальних можливостей для впливу на управління справами акціонерного товариства. Адже рішення на засіданнях ради ухвалюються більшістю від присутніх, а важливо те, що ця більшість представлена дійсними господарями товариства – його учасниками.

Законодавством України не передбачено формування складу спостережної ради за рахунок найманих працівників. Отож, і така можливість їх участі в управлінні підприємством відсутня.

Можна так само проаналізувати правові можливості участі працівників в управлінні підприємствами інших організаційно-правових форм, однак не є таємницею, що всіма своїми ознаками така участь є суто формальною і здебільшого жодного юридичного значення їй не надають. Зрештою, усе викладене дає підстави стверджувати, що відносини з приводу управління підприємствами є внутрішньогосподарськими корпоративними відносинами і трудове право жодного відношення до них не повинне мати. Тому проблема участі працівників в управлінні підприємствами не може бути об'єктом дослідження науки трудового права. Звідси стає зрозуміло, що про трудові колективи як про суб'єктів правовідносин з управління підприємствами можна говорити тільки з огляду на ті повноваження, які визначені у трудовому законодавстві. Але й у цьому разі, щоб остаточно визначитись з їхньою участю у правовідносинах управління потрібно насамперед розмежувати управління підприємством і управління процесом праці на підприємстві [10, с.24].

Як відомо, організаційно-управлінські відносини, що пов'язані з організацією праці, управлінням трудовим процесом, встановленням умов праці і застосуванням трудового законодавства є відносинами, які тісно пов'язані з трудовими та разом з ними становлять предмет трудового права. Ці відносини є колективно-трудовими правовідносинами. Одним із суб'єктів таких правовідносин є наймані працівники, а їхні інтереси, як правило, повинні представляти профспілкові або інші уповноважені органи. Отже, традиційно відоме і широко вживане поняття "участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями" в умовах сучасності потрібно розглядати, як участь їх в управлінні трудовим процесом на підприємствах з усіма юридичними наслідками, що з цього випливають.

Література
  1. Відомості Верховної Ради СРСР. – 1983. – №25. – Ст. 382.

  2. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Норма-Инфра. 1998.

  3. Коваль Л.В. Адміністративне право // Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. Л.В.Коваль серед об'єктів соціального управління називає суспільну працю (процес виробництва).

  4. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2 т. Симферополь: "Таврида", 1998. Т.2.

  5. Голос України – 28 січ. – 1998. – №16. Після внесення змін до закону "Про господарські товариства" від 23 грудня 1997 року створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) є обов'язковим і в Україні якщо акціонерне товариство налічує понад 50 акціонерів.

  6. Показовим у цьому плані є п.3 ст.15 закону "Про підприємства в Україні". В основній редакції закону передбачено повноваження трудового колективу державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої Ради народних депутатів у вартості майна становить понад як 50%. Декретом Кабінету Міністрів від 15.12.92, №8-92 призупинено дію деяких абзаців указаної статті в частині повноважень трудових колективів, що порушують права власника щодо управління належним йому майном підприємства: Див.: Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком, 1997.

  7. Українське право. – 1996. – Число 2 (4). (Ст. 174 Цивільного кодексу України. Проект від 25 серпня 1996 р.)

  8. Урядовий кур'єр. – 1999. – 6 жовт. – №187.

  9. Цивільне право: Підручник для студ. юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997.

  10. Юридичний словник – довідник. К.: Феміна, 1996.

Loading...

 
 

Цікаве