WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Працівники в управлінні підприємствами, установами, організаціями - Реферат

Працівники в управлінні підприємствами, установами, організаціями - Реферат

Реферат на тему:

Працівники в управлінні підприємствами, установами, організаціями

В умовах реформування трудового законодавства України постає проблема вирішення питання про участь у трудових правовідносинах таких суб'єктів права, як трудові колективи. Нещодавно вони визнавалися елементом політичної системи суспільства і їм відводилася роль одного з головних учасників соціалістичних суспільних відносин. Та вже сьогодні трудові колективи поступово виводять із сфери конституційного права (вони позбавлені права висувати кандидатів у депутати місцевих рад та претендентів на посаду Президента), а також трудового права (зокрема, вони зникли з числа суб'єктів колективних трудових спорів).

У той же час у трудовому праві трудові колективи все ще фігурують серед суб'єктів трудових та тісно пов'язаних з ними правовідносин. Насамперед йдеться про їхню участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями.

Цю функцію трудових колективів визначено союзним законом "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" від 17 червня 1983 року [1]. Однак, незважаючи на окремі новели, що були привнесені цим Законом у трудове законодавство, він так і залишився практично не діючим нормативним актом декларативного типу. До того ж окремі його положення уже на той час суперечили законодавству, яке регламентувало права профспілок, а тому застосування цих положень на практиці було досить проблематичним.

Ще більше проблем з реалізацією управлінської функції цієї соціальної спільності виникає на етапі переходу до ринкових відносин, коли трудові колективи за своїм легальним визначенням (ст.252-1 КЗпП) не вписуються у задекларовані трудовим правом принципи захисту інтересів найманої праці. Можна було б перевести цю проблему у площину діяльності профспілок – саме в главі ХVІ Кодексу законів про працю України містяться норми, що регламентують права працівників щодо їхньої участі в управлінні підприємствами, установами, організаціями, але в такий спосіб не вирішити. Адже і відомий союзний закон "Про трудові колективи та підвищення їхньої ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" і закон України "Про підприємства в Україні" розглядають участь трудящих у такому управлінні саме як функцію трудових колективів. Тому, якщо поставити під сумнів правосуб'єктність трудових колективів, то очевидно, що брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями вони вже не зможуть.

Проблематичною виглядає також участь інших законних представників трудящих – профспілок. Адже, як слушно зазначають автори Науково-практичного коментаря до законодавства України про працю, Конституція України визнає за громадянами право брати участь в управлінні державними справами, проте прямо не надає права працівникам брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями [2, с.346]. Можна, звичайно, керуючись принципом " якщо не заборонено, то можна", спробувати довести правомірність участі профспілок у такому управлінні, тим більше, що у країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо в сучасний період працівники досить успішно залучаються до управління справами підприємств [3, с.140-141]. Та на відміну від традиційного у нашому розумінні права працівників "брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування" (ст.245 КЗпП), участь працівників в управлінні підприємствами на Заході здійснюється на зовсім іншій основі й за іншими принципами.

Отже, розглядати профспілки, на які, згідно з Конституцією України, покладено захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів трудящих як суб'єктів, через які працівники беруть участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями, немає достатніх підстав. До того ж і Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року у розділі про права та обов'язки профспілок і їх об'єднань не передбачає повноважень щодо участі останніх у такому управлінні [4].

Однак з'ясуємо насамперед, що ж треба розуміти під поняттям "управління підприємством" та яка роль у його здійсненні відводиться нормам трудового права.

За визначенням юридичного словника, соціальне управління є функцією суспільно організованих систем. Це – вплив на суспільство з метою збереження і розвитку притаманних йому якостей. Практично всі сфери людської діяльності пов'язані з проблемою соціального управління. Управління є своєрідною соціальною функцією, а управлінська праця – різновид суспільної праці. Залежно від класифікаційних ознак існує багато видів соціального управління: державне і суспільне, колегіальне й одноосібне, управління сферою суспільного життя, галуззю виробництва, підприємством, фірмою, установою тощо [5 с.658].

Отже, управління цілком правомірне явище. А тому простежимо, як воно здійснюється згідно з чинним законодавством та як при цьому виглядає участь працівників (трудового колективу) у такому управлінні.

Як зазначено у ст.14 закону "Про підприємства в Україні", управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Отже, система управління підприємством повинна бути передбачена у статуті кожного підприємства і визначає її сам власник, затверджуючи статут. Для певних організаційно-правових форм підприємств законодавство передбачає відповідну структуру органів управління. Так для акціонерних товариств вищим органом передбачено загальні збори акціонерів, для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю – збори учасників, для виробничих кооперативів – загальні збори членів кооперативу. Встановлено законом і систему виконавчих органів управління, якими, відповідно є – правління (або інший орган), дирекція чи правління кооперативу. На державних (казенних) та приватних підприємствах, створених не у формі господарських товариств структуру органів управління визначає сам власник, наділяючи їх відповідно до статуту управлінськими повноваженнями.

Підкреслимо, що функція управління підприємством, закріплена у законі "Про підприємства в Україні", яка базується на праві власника щодо господарського використання свого майна на цьому, власне, і закінчується. Усі подальші дії з приводу управління підприємством, як господарюючим суб'єктом, як юридичною особою здійснюватимуть органи (посадові особи), обрані або призначені відповідно до правил зазначених у статуті підприємства. Інша річ, коли власник, затверджуючи статут, функції управління може взяти на себе, проте у цьому випадку він діятиме вже не як власник підприємства (таким після державної реєстрації стає юридична особа), а як орган управління створеного ним підприємства.

Повернемося до питання про розмежування підприємства як майнового комплексу і підприємства як юридичної особи. Домінуюча за радянських часів концепція про підприємство як про суб'єкт правовідносин, що була покладена в основу закону "Про підприємства в Україні" (див. ст.1 Закону), не узгоджується з багатьма іншими його статтями цього закону, у яких йдеться про власника підприємства. Тобто, якщо виходити із словосполучення "власник підприємства", то очевидно, що про підприємство можна говорити лише як про об'єкт права власності, а не як про суб'єкта правовідносин. І саме таких позицій дотримуються творці проекту Цивільного кодексу України [6, с.82]. Саме так трактується підприємство правовими системами більшості розвинених країн світу. Тому управління підприємством як майном (майновим комплексом) теж передбачається у законодавстві і віднесене до повноважень власника. Проте такі повноваження торкаються тих власників, які не є фізичними особами, а тих, які виступають суб'єктами права власності лише на підставі закону (так званих фікцій) – юридичних осіб, держави, народу.

Loading...

 
 

Цікаве