WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єктивні портрети як способи фіксації ознак зовнішності людини - Реферат

Суб’єктивні портрети як способи фіксації ознак зовнішності людини - Реферат

Основоположником скульптурної реконструкції обличчя за черепом на території колишнього СРСР є проф. М.М. Герасимов. Він весь процес створення такого скульптурного портрета поділяв на етапи.

І. Аналіз черепа.

  1. антропологічне дослідження з акцентом на описових ознаках;

  2. визначення статі;

  3. визначення віку;

  4. індивідуальні відхилення форм;

  5. ступінь розвитку рельєфу черепа;

  6. расова діагностика.

ІІ. Графічне вирішення реконструкції. Розроблені два типи графічної реконструкції:

  1. графічна схема для об'єктивної оцінки ступеня правильності вирішення скульптурного портрета. Як правило, цей прийом застосовується як допоміжний під час реконструкції історичної особи;

  2. графічна реконструкція етнічного типу. Цей прийом застосовується під час масового опрацювання антропологічних серій.

ІІІ. Скульптурне відтворення схеми голови. Сутність роботи полягає в тому, що на справжньому черепі або на гіпсовому його відливі поступово відтворюються основні м'язи, потім наносяться гребені товщини, які забезпечують у подальшому об'єктивну побудову схеми голови. В якості скульптурної маси використовується спеціальний віск.

IV. Завершення роботи над бюстом з урахуванням археологічних і історичних даних (костюм, зачіска).

М.М. Герасимов зазначає, що три перші етапи процесу роботи повністю будуються на фактичних матеріалах, отриманих в результаті конкретного вивчення м'яких тканин і черепа. У процесі відтворення основним "документом" є череп. Дальше опрацювання зовнішності під час реконструкції має більш суб'єктивний характер, оскільки схематичній масці потрібно надати вираз живого обличчя [7, с.18].

Однак В.І. Шиканов не зовсім схвалює такий метод. Він вказує, що, застосовуючи для відтворення зовнішнього вигляду людини метод скульптурного портрета, можна в найкращому випадку досягнути загальної подібності найперше тих параметрів людини, які можуть бути віднесені до категорії родових ознак. Про портретну ж достовірність говорити не доводиться, оскільки далеко не всі елементи обличчя піддаються точній реконструкції на основі даних черепа. Багато з них, у тому числі деталі форми губ, ніздрів, вушної раковини тощо, неминуче будуть відновлюватися з великою долею гіпотетичності. Зумовлено це тим, що багато особливостей м'яких тканин обличчя не збігається з кістками черепа: величина рота, товщина або висота губ, особливості кінчика носа, розмір вух, їх відтопиреність і притиснутість, косоокість, особливості брів, вусів, бороди [8, с.84].

З думкою можна повністю погодитися. Однак, якщо для встановлення особи це буде єдиним шансом, то його слід використати. Ще сам М.М. Герасимов з допомогою свого методу провів ідентифікацію як невідомих осіб, так і тих, щодо яких припускали можливість, хто вони є.

Для прикладу можна навести випадки успішного використання методу скульптурної реконструкції обличчя. По одній кримінальній справі, яка розслідується прокуратурою Рівненської області, жінка заявляла, що на цвинтарі як невідомий був похований її чоловік. Була проведена ексгумація трупа і призначена судово-медична експертиза з метою встановлення особи похованого. Експерти під час свого дослідження використали методику М.М. Герасимова, за якою по наявності та за станом зубів був встановлений вік особи. Отриманий результат ліг в основу висновку про спростування аргументів жінки.

Прокуратурою Тернопільської області розслідується кримінальна справа по факту вбивства (був знайдений череп без нижньої щелепи). Проведеними судово-медичними експертизами було встановлено, що череп належав особі жіночої віком у межах 10-16 років. Портретно-ідентифікаційне дослідження (порівняння черепа з прижиттєвими фотографіями однієї дівчинки) було зроблено з допомогою комп'ютерної програми "Head". Однак достовірного висновку дано не було.

Завершальна стадія виготовлення суб'єктивних портретів включає оформленням спеціалістом або слідчим, якщо він, наприклад, виконував мальований портрет, довідки про виготовлення такого портрета. Якщо портрет виконував сам очевидець, то це може бути додатком до протоколу його допиту. Спеціаліст після виготовлення суб'єктивного портрета його фотографує і надсилає ініціатору його виготовлення. У подальшому ця фотографія розмножується і може бути орієнтиром для розшуку осіб, по ній також може бути проведене пред'явлення для впізнання живої особи, трупа.

Після аналізу суб'єктивних портретів може постати питання, про віднесення їх до окремого виду доказів по кримінальній справі. Так за результатами проведеного анкетування слідчих рай-, міськпрокуратур Львівської, Тернопільської і Рівненської областей і слідчих СВ УМВСУ у Рівненській області (всього 150 респондентів) 102 з них (62%) заявили, що суб'єктивні портрети слід відносити до доказів, про що внести відповідні зміни до КПК. Наш погляд, можна погодитися з думкою В.П. Гарбара і В.Г. Лукашевича, що значення таких портретів багато в чому подібне зі значенням планів і схем, які складаються під час допиту і є додатком до протоколу [6, с.44].

Незважаючи на рідкі випадки використання суб'ктивних портретів у практичній діяльності правоохоронних органів, вони мають перспективи розвитку. Це може відбутися за рахунок впровадження у їх виготовлення комп'ютерної техніки, що значно полегшить цей процес, зробить його менш тривалим і ефективнішим. Як зазначає П.С. Кузнєцов, опис зовнішності злочинця, даний очевидцем, можна доповнити наглядним зображенням – суб'єктивним портретом, а портрет своєю чергою порівняти з фотознімками осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини [9, с.63]. Це також сприятиме ширшому використанню суб'єктивних портретів у правоохоронній діяльності, допоможе більш швидкому розслідуванні кримінальних справ, розшуку та ідентифікації осіб.

Література

  1. М.В. Салтевский. Следы человека и приемы их использования для получения информации о преступнике и обстоятельствах преступления: Лекция. – К.: НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1983. – 44с.

  2. П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко та ін. Криміналістика: Підручник – 2-ге вид., випр. І доп. // За ред. П.Д. БіленчукаК.: Атіка, 2001. – 544с.

  3. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Кримина-листика: Учебник для вузов / Под ред. профессора Р.С.Белкина. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА. М), 2001. – 990с.

  4. Зинин А.М., Мамедов Г.М. Особенности изготовления субъективных портретов. – К.: РИО МВД УССР, 1990. – 44с.

  5. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник: У 2 ч. – Харків: Консум, Основа, 1999. – Ч.1. – 416с.

  6. В.П. Гарбар, В.Г. Лукашевич. Некоторые вопросы изготовления и использования субъективных рисованых портретов в следственной практике // Криминалистика и судебная экспертиза (Республиканский межведомственный научно-методический сборник). – 1988. – 37 вып.

  7. Герасимов М.М. Восстановление лица по черепу (современный и ископаемый человек). – М.: Изд–во Академии наук СССР. – 1955. – 585с.

  8. Шиканов В.И. Идентификация трупа человека по его черепу при рас-следвании убийств. – Иркутск, 1973. – 102с.

  9. Кузнецов П.С. Основные направления использования информации о внешности человека на первоначальном этапе расследования // Проблемы оптимизации первоначального этапа расследования преступлений (Межву-зовский сборник научных трудов). – Свердловск. – 1988.

Loading...

 
 

Цікаве