WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єктивні портрети як способи фіксації ознак зовнішності людини - Реферат

Суб’єктивні портрети як способи фіксації ознак зовнішності людини - Реферат

Якщо очевидець – неповнолітній, то під час виготовлення портрета має бути присутній вчитель, і бажано, щоб це був учитель, який веде заняття в іншій групі [4, с.25].

Завершає стадію підготовки до виготовлення портрета вибір спеціалістом відповідних технічних засобів і матеріалів. Такий вибір здійснюється ним самостійно, на свій розсуд, відповідно до того, який вид суб'єктивного портрета він виконує.

Потім починається друга, основна, стадія виготовлення суб'єктивного портрета. Кожний з суб'єктивних портретів має власну методику виготовлення.

Мальований суб'єктивний портрет може бути виготовлений: а) безпо-середньо особою, пам'ять якої зберегла уявний образ; б) спеціалістом; в) безпо-середньо слідчим.

З метою ідентифікації використовують також і мальовані портрети, виконані не зі слів свідків чи потерпілих, а безпосередньо з натури [2, с.245].

При недостатніх художніх здібностях особи, яка самостійно малює портрет, можна обмежитися зображенням хоча б контуру в профіль. Можливе графічне зображення окремих помітних ознак, татуювань, шрамів тощо.

Якщо портрет малює фахівець, то він знаходиться в сусідній кімнаті з відчиненими дверима до кабінету слідчого, де проводиться допит свідка або потерпілого, або в кабінеті за ширмою. Він чує допитуваного, але не бачить його, і за словами джерела відтворює суб'єктивний образ. Отже, образ реального об'єкта (людини) при малюванні фахівцем двічі піддається суб'єктивній трансформації: вперше – джерелом, удруге – фахівцем [5, с.154].

Спочатку художник може виготовити ескізний варіант портрету [6, с.46].

У процесі виготовлення мальованого портрета можливе його корегування. Для цього після закінчення роботи допитуваному показують портрет і з'ясовують, які ознаки передано перекручено, що саме треба домалювати, і фахівець вносить відповідні зміни до портрета. При цьому треба мати на увазі, що внесені до портрета зміни можуть не тільки посилювати схожість з оригіналом, а й, навпаки зменшувати ступінь схожості. Це особливо треба пам'ятати при складанні мальованого портрета зі слів кількох джерел. Рекомендується вести розмову з кожним суб'єктом окремо і з'ясовувати, як він сприйняв інформацію, чи правильно називав ознаки. Фахівець малює індивідуальний ескіз, який оцінюється джерелом. Маючи ескізи кількох джерел, фахівець малює остаточний портрет, який пред'являється джерелам для оцінки його схожості з реальним образом.

Можливою є й інша методика – колективне складання портрета. Слідчий запрошує усіх суб'єктів (свідків, потерпілих) і допитує кожного окремо, а фахівець тим часом малює портрет, наприклад, у сусідній кімнаті, в яку відчинені двері. Слідчий показує готовий портрет одночасно усім джерелам, які оцінюють його схожість і розбіжності, а фахівець вносить до нього виправлення і уточнення. При цьому належить побудувати роботу так, щоб усі джерела прийшли до одностайної думки щодо ступеня схожості портрета з оригіналом [5, с.156].

Фотокомпозиційний портрет ("фоторобот") – це суб'єктивний портрет, складений по пам'яті з використанням набору елементів випадкових фотознімків. Методика складання "фоторобота" полягає у виконанні таких дій: потерпілому або свідку показують фотознімки різних осіб, виконані в одному масштабі, й пропонують вибрати такі, на яких зображені особи з ознаками зовнішності, подібними до образу злочинця. Потім слідчий вирізує на фотознімках ці ознаки і монтує з них "портрет", а дефекти склеювання ретушує. Одержаний в такий спосіб складений із частин фотознімків портрет називається "фотороботом". Для виготовлення "фоторобота" використовують також технічні засоби (наприклад, прилад ПКП-2 – пристрій композиційного портрета), планшети, альбоми, які називаються планшетними "фотороботами" [2, с.245].

Композиційно-мальовані (синтетичні) портрети – найбільш надійний засіб матеріалізації уявних образів та використання їх у слідчій та пошуковій практиці. На відміну від фотокомпозиційних портретів композиційно-мальовані виготовляються із попередньо заготовлених стандартних малюнків елементів обличчя відповідно зі свідченнь очевидців. Мальовані елементи зовнішності виготовляються в одному масштабі на прозорій плівці у вигляді діапозитивів, що дає змогу сполучити їх на просвіт та отримати (синтезувати) в цілому зображення уявного образу розшукуваної особи. Для складання композиційних портретів використовують спеціальні технічні засоби: в країнах СНД – ІКМ-2 (ідентифікаційний комплект малюнків), посібник "Типи та елементи зовнішності"; "Альбом-реєстр" із комплекту приладу "Портрет"; у Польщі – ІМК-2 (ідентифікаційний мальований комплект); у США – "Мімік", в Японії – багатоканальний проектор. Кожний прилад складається з демонстраційного пристрою, альбому-реєстру мальованих ознак зовнішності або їх слайдів на плоскій плівці.

За конструкцією названі пристрої для композиції суб'єктивних портретів поділяються на роздільні, в яких демонстраційний пристрій відокремлено від альбому-реєстру мальованих ознак зовнішності (ІКМ-2, ІМК-2, "Портрет", багатоканальний японський проектор); компактні, в яких демонстраційний пристрій та альбом-реєстр об'єднані в одне ціле. Методика складання композиційного портрета за допомогою названих приладів така: демонструють на екрані по черзі типи елементів (ознак) зовнішності, а свідок чи потерпілий порівнює їх із тими, що запам'яталися, і відбирає схожі. Оскільки елементи зовнішності виконані в одному масштабі, то на екрані слідчий або спеціаліст має можливість конструювати суб'єктивний портрет, який поступово уточнюється. Складений на екрані фотопортрет фотографують, а в разі потреби – ретушують, згідно із зауваженнями свідка чи потерпілого, і використовують для пошуку [2, с.246].

Для досягнення більшої схожості під час виготовлення суб'єктивних портретів у літературі є думка, що рекомендується виготовляти не один, а декілька варіантів таких портретів. Це дасть змогу повніше враховувати вказівки очевидця, а також порівнювати варіанти між собою, синтезувати найбільш відповідні зображення елементів при підготовці кінцевого варіанту [6,с.46]. На наш погляд, цього робити не слід, оскільки процес виготовлення суб'єктивного портрета займає не мало часу. Взагалі пропонується, щоб така робота з неповнолітніми тривала не більше 30 хв, а з дорослими – не більше години. Коли очевидець під час створення одного такого портрета ознайомиться з великою кількістю різних ознак зовнішності, то, якщо відразу ж йому буде запропоновано виготовляти другий такий портрет, він буде втомлений і може неправильно вказати ознаки, або у нього перед очима буде щойно вже виготовлений такий портрет, і позитивного результату така робота не дасть. А проте, виготовлення двох портретів з одним очевидцем можливе, у тому випадку, якщо мине певний проміжок часу, очевидець, відпочивши, зосередить свою увагу на чомусь іншому. В такому випадку йому не слід показувати перший виготовлений екземпляр, і тільки після закінчення роботи, порівнюючи два варіанти, вибрати більш схожий.

Для складання суб'єктивного скульптурного портрета (пластична реконструкція обличчя за черепом) використовують кісткові залишки черепа людини, а також м'яких тканин при їхній наявності. Спочатку встановлюється стать та вік черепа, оскільки є розроблені схеми, згідно з якими кожному періоду розвитку людства відповідає певна форма черепа і певна товщина м'яких тканин на ньому. Якщо буде встановлено, з якого саме історичного періоду є цей череп, або буде припущення, що цей череп належить якійсь відомій постаті, то можна для виготовлення скульптурної реконструкції додатково використовувати або фотографії, або інші зображення (картини, малюнки).


 
 

Цікаве

Загрузка...