WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єктивні портрети як способи фіксації ознак зовнішності людини - Реферат

Суб’єктивні портрети як способи фіксації ознак зовнішності людини - Реферат

Реферат на тему:

Суб'єктивні портрети як способи фіксації ознак зовнішності людини

Досліджуючи зовнішність людини під час проведення слідчих, оперативно-розшукових дій перед особою, яка це здійснює, постане питання про закріплення результатів вчинюваних дій.

Засоби фіксації ознак зовнішності можуть бути як суб'єктивними, так і об'єктивними.

До суб'єктивних слід відносити опис за методом "словесного портрету" (крім випадку безпосереднього сприйняття особи, ознаки якої фіксуються), складання суб'єктивних мальованих, фотокомпозиційного та суб'єктивного скульптурного портретів. До об'єктивних засобів фіксації ознак зовнішності людини слід відносити фотознімки, зображення з друкованих засобів масової інформації та з відео-, кінозйомки, дані з криміналістичних обліків.

З об'єктивних джерел отримати інформацію про зовнішність особи не викликає труднощів. Вона є наявною і об'єктивно відображає зовнішність тої особи, яку необхідно встановити.

Найтяжче здобути інформацію про зовнішні ознаки від суб'єктивних джерел – людей, які є носіями ідеальних відображень. Зафіксований у пам'яті уявний образ об'єктивної дійсності, в тому числі зовнішності людини, є недоступний сторонньому спостерігачеві, його може розкрити тільки саме джерело під час вільного волевиявлення, розповіді про сприйняте [1, с.16].

Правильне і повне фіксування працівниками правоохоронних органів ознак зовнішності, незважаючи на метод чи способи, які використовуються, допоможе їм створити портрет злочинця для подальшого його розшуку або виконати інші дії для ідентифікації людини.

У статті досліджуватимуться лише питання, пов'язані із виготовленням суб'єктивних портретів. Ця проблема є менш дослідженою у науковій літературі порівняно зі "словесним портретом". У минулому, та й на сьогоднішній день, питання суб'єктивних портретів розглядаються незначною мірою з точки зору лише самого процесу їх виготовлення і які науково-технічні засоби для цього використовуються. Однак не вирішеними залишаються інші питання: проведення підготовчих дій, подальше закріплення здобутих результатів та ін.

Методику виготовлення суб'єктивного скульптурного портрета розробив і успішно застосовував М.М. Герасімов, який у 1955 р. опублікував свою працю "Відновлення обличчя по черепу (сучасна і первісна людина)". Інші види таких портретів були незначно висвітлені у підручниках "Криміналістика", які виходили у цей час. Дослідження з цієї проблеми опублікували В.П. Гарбар і В.Г. Лукашевич "Деякі питання виготовлення і використання суб'єктивних мальованих портретів у слідчій практиці" (К., 1988), О.М. Зінін Г.М. Мамедов "Особливості виготовлення суб'єктивних портретів" (К., 1990).

У криміналістиці відомі такі способи відтворення ідеальних відображень (уявних образів): опис, малювання, композиції з допомогою фото-графій, малюнків. Перший з них відноситься до проведення опису людини за зовнішністю з використанням методу "словесного портрету", інші – виготовлення суб'єктивних портретів.

Відмінність суб'єктивних портретів від "словесного портрету" полягає в тому, що в результаті їхнього використання в наявності постає певний матеріалізований образ тієї особи, яка спостерігалася раніше, а у випадку словесного портрета – лише письмова фіксація ознак зовнішності, в результаті чого не вимальовується в наглядній формі певний образ.

П.Д.Біленчук визначає суб'єктивний портрет як матеріалізований уявний образ об'єкта, що зберігається в пам'яті людини, яка раніше вже спостерігала цей об'єкт (предмет, людину) [2, с.244]. Автор вказує на чотири види таких суб'єктивних портретів: мальований, фотокомпозиційний, композиційно-мальований та скульптурний портрет (пластична реконструкція обличчя за черепом) [2,с.246].

Р.С. Бєлкін говорить про три моделі таких портретів: мальовані, мальовані-композиційні та фотокомпозиційні, а посмертну маску визначає як один із способів фіксації зовнішності [3, с.354-355].

Ми повністю погоджуємось з П.Д. Біленчуком щодо визначення видів суб'єктивних портретів як способів, у деяких випадках і засобів фіксації ознак зовнішності. Кожний з них має свою власну методику виготовлення, в результаті чого створюється певний матеріалізований уявний образ стосовно зовнішності людини повністю або лише деяких її частин (наприклад, форма голови або тільки якесь татуювання тощо).

Процес створення суб'єктивних портретів О.М. Зінін і Г.М. Мамедов пропонують поділити на декілька етапів, а саме: отримання завдання на виготовлення, попередня бесіда з очевидцем, визначення придатності очевидця, підготовка технічних засобів і матеріалів, детальне встановлення зовнішності злочинця, виготовлення портрета [4, с.24].

На наш погляд, процес створення суб'єктивних портретів умовно можна поділити на три стадії: підготовча, основна (стадія виготовлення суб'єктивного портрета) і завершальна стадія. Кожна з цих стадій складається із певних таких етапів, проведення яких допоможе більш якісно і швидко виконати поставлене завдання. Однак усі перелічені етапи стосуються виготовлення суб'єктивного портрета спеціалістом. Якщо ж суб'єктивний портрет складається особисто ініціатором виготовлення такого портрета або очевидцем, то деякі з цих етапів можуть бути зайвими.

Підготовча стадія виготовлення суб'єктивного портрета спеціалістом починається з отримання завдання на виготовлення суб'єктивного портрета. Як зазначають О.М. Зінін і Г.М. Мамедов, разом з цим повинні бути повідомлені дані про очевидця і вже відомі прикмети злочинця – щоби він знав, які матеріали і технічні засоби підготувати для роботи з очевидцем.

У разі особливо важливих справ бажано, щоб спеціаліст попередньо поговорив з очевидцем: у ході цієї бесіди він може вивчити особливості його особи, ознайомитися з умовами сприйняття ним зовнішності злочинця [4, с.22]. На наш погляд, така бесіда з очевидцем повинна відбуватися в кожному випадку, а не лише в надзвичайних випадках. Спочатку спеціаліст повинен зорієнтувати очевидця на завдання, яке йому треба виконати, дати можливість пригадати ознаки злочинця (як він виглядав, які ознаки зовнішності він пригадує, чи є якісь особливі ознаки, його одяг, що тримав у руках та ін.), з'ясувати, за яких умов він все це спостерігав (погодні умови, освітлення, відстань, під час руху, чи ні). Така бесіда проводиться у присутності оперативного працівника, слідчого. Після того спеціаліст та ініціатор виготовлення портрета вирішують питання, чи можливо такий портрет отримати, чи необхідно перевірити достовірність показань, і яким способом це зробити. Якщо які-небудь покази очевидця викликають сумнів, можна провести експеримент щодо їхньої перевірки [4, с.23].

Після бесіди з очевидцем перед спеціалістом постає питання, де саме проводити виготовлення суб'єктивного портрета.

Виготовлення суб'єктивного портрета найкраще проводити в лабораторних умовах, де для цього у спеціаліста є все необхідне, а отже, технологія роботи відлагоджена. Водночас, з урахуванням стану очевидця портрети інколи можна виготовляти у лікарнях, в навчальних закладах, в домашніх умовах.

В якому місці і в якому приміщенні найдоцільніше працювати, – вирішують слідчий (оперативний працівник) і спеціаліст. При цьому ініціатор виготовлення портрета повинен забезпечити як доставку спеціаліста до очевидця, так і створити необхідні умови для роботи.

Якщо мова йде про лікувальний заклад, то при визначенні дня і часу складання портрета необхідно враховувати режим роботи цього закладу. Як правило, краще орієнтуватися на другу половину дня. Бажано домовитись з адміністрацією про виділення на час роботи окремого приміщення, куди запрошують очевидця, наприклад, під виглядом консультації. Це запобігає небажаних розмов і обговорень ситуації серед хворих і персоналу.

Присутність лікаря під час виготовлення портрета, якщо цього не вимагає стан здоров'я очевидця, не обов'язкова.

Якщо портрет буде виготовлятися в навчальному закладі, то необхідно, забезпечити передусім нерозголошення обставин справи, якщо тільки ця подія не трапилась в самому закладі. Про те, причини виготовлення портрета і про роль очевидця в цій справі, не рекомендується розповідати навіть керівникам. Слід продумати яку-небудь нейтральну версію, наприклад: учень був свідком дорожньо-транспортної події і може описати зовнішність водія автомобіля. Особливо ретельно передбачити заходи щодо нерозголошення обставин справи, коли йдеться про статеві злочини.

Loading...

 
 

Цікаве