WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Cтимулювання творчості в галузі винаходів, корисних моделей та промислових зразків - Реферат

Cтимулювання творчості в галузі винаходів, корисних моделей та промислових зразків - Реферат

За такого ставлення закону до прав і інтересів винахідників навряд чи можна сподіватися високої винахідницької активності. Чи може винахідник бути зацікавлений у створенні нового об'єкта промислової власності, коли він знає, що здебільшого він не може розраховувати на якусь винагороду (крім зарплати) та інші матеріальні блага? Звичайно, підприємці, які зацікавлені в розвитку свого виробництва, будуть певною мірою стимулювати винахідницьку активність. При цьому не треба забувати, що роботодавець взагалі може покласти винахід "під сукно" як конфіденційну інформацію. Таке право йому надає закон.

Не вирішив цієї проблеми і новий ЦК України. Мають бути розроблені і законодавчо оформлені й інші стимули винахідницької, творчої діяльності. Видається доцільною і така форма стимулювання творчості, як встановлення законом заохочувальної винагороди за створення будь-якого об'єкта промислової власності. Адже за створення результату творчої діяльності чинне законодавство України про інтелектуальну власність не передбачає.

Ефективного стимулювання потребує не тільки винахідницька творчість. Само по собі створення винаходу чи будь-якого іншого об'єкта промислової власності позитивного ефекту для суспільства не приносить. Винахід треба втілити в конструкцію, спосіб (технологію) чи матеріал, тобто в нову техніку. Це, безперечно, потребує значних матеріально-фінансових вкладень, що не дуже подобається підприємцям. Витрати на впровадження винаходу можуть бути значні, а яка буде віддача від використання об'єкта промислової власності, поки що невідомо. Тому організація використання винаходу також потребує заохочення.

Стимулювання, і досить ефективного потребують і користувачі [6]. На сьогодні в Україні немає державного чи громадського органу, який мав би займатися організацією впровадження і використання об'єктів промислової власності. Цим мають займатися самі винахідники (їхні правонаступники) та роботодавці. Таке становище дуже гальмує використання об'єктів промислової власності. Як правило, роботодавець зацікавлений у створенні таких об'єктів права промислової власності, які можуть бути використані в його підприємницькій діяльності. Якщо внесена працівником пропозиція підприємницької діяльності роботодавця не стосується, то він взагалі не буде заявляти до Держпатенту інтелектуальної власності. В такому разі винахідник може дану пропозицію заявити від свого власного імені.

Якщо патент буде видано на ім'я винахідника, то в такому разі організація впровадження і використання об'єктів промислової власності лягає на плечі самого винахідника. Він має шукати користувачів і укладати з ними договір про використання об'єкта. Це справа не просто нелегка, вона потребує істотних витрат, яких, як правило, винахідники нести не можуть. Жодний інший орган чи організація в Україні справою впровадження та використання об'єктів промислової власності не займається.

В деяких офіційних матеріалах відзначається, що система правової охорони інтелектуальної власності перебуває в завершальній фазі формування і вже здатна виконувати свої функції. Зазначена система складається із 37 законів та понад 100 підзаконних актів. Водночас треба підкреслити, що сучасна система охорони права інтелектуальної власності не здатна забезпечити їй належну охорону. Про це свідчать дедалі зростаючі масштаби правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Реальні тенденції щодо реєстрації та використання прав інтелектуальної власності залишаються суперечливими і не можуть забезпечити ефективне функціонування системи її охорони. Нестабільність умов для винахідницької та раціоналізаторської діяльності головно, погіршення матеріально-технічного і фінансового стану в інноваційній сфері, зумовила зменшення, порівняно з 1995 роком, чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій майже на третину, кількість підприємств, які беруть участь у створенні і використанні об'єктів промислової власності, – удвічі. Низькі стандарти захисту права інтелектуальної власності [7].

Низька винахідницька активність – ще одне свідчення неефективності системи правової охорони інтелектуальної власності. Одні чиновники, причетні до охорони інтелектуальної власності, прикрашують становище з охороною цієї власності, інші розкривають її реальний стан. Працівники Укрпатенту стверджують, що експертиза заявок на винаходи та інші об'єкти промислової власності не перевищує півтора – два роки. Президент України у своєму зверненні до Верховної Ради України наводить реальну картину. Розгляд зазначених заявок триває 4-5 років.

За сучасних технічних можливостей розгляд заявки навіть півтора-два роки це надто тривалий строк, якщо зважити на те, що моральний вік винаходу в сучасних умовах 8-10 років.

Незважаючи на не досить сприятливі умови для творчості, Україна все ж багата на винахідницький потенціал. В Україні створюються такі винаходи, які з погляду фахівців не вкладаються ні в які мислимі рамки. Фермер Іван Суслов розробив проект будівництва малої електростанції на зовсім інших теоретичних принципах, проте чиновники не мають бажання його визнавати, хоча така електростанція працює і дає енергію [8]. Науковці Київського національного університету ім. Тараса Шевченка одержали патент на новий спосіб механічної переробки старих шин [9]. Тому слід погодитися з прем'єр-міністром України п. В. Януковичем в тому, що зміцнити державу можна лише за умови переорієнтації на науково-технічну модель економічного зростання [10]. Шкода, що такі думки приходять з деяким запізненням.

Роль і значення для соціально-економічного прогресу полягає в тому, що винахідництво є засобом перетворення наукових досягнень в безпосередньо продуктивну силу. Воно є рушійною силою, двигуном науково-технічного прогресу. Винахідницька творчість та її активність визначають і зумовлюють стратегію і тактику соціально-економічного розвитку суспільства. Отже, винахідницька діяльність має бути визнана однією із найважливіших форм науково-технічної творчості.

Література

  1. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність. С.115.

  2. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності. Авторсько-правовий аспект. – Харків, 2002. – С.120.

  3. Шидловський А.К. Досвід та проблеми винахідництва і підтримка творчої діяльності в науці // Інтелектуальний капітал. – 2003. – №3. – С.3.

  4. Жаров В., Максимова Н. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності: шляхи реалізації. // Інтелектуальна власність. – 2003. – №2. –С.3-6.

  5. Шилов А.К. Досвід та проблеми винахідництва і підтримки творчої діяльності в науці. // Інтелектуальний капітал. – 2003. – №3. –С.3-12.

  6. Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році". – К., 2003. – С.84.

  7. Матеріали до дня Уряду//Урядовий кур'єр. – 2002 р. 10 груд.

  8. Карпенко О. Лампочка Суслова // Сільські вісті. – 2002 р. 23 трав.

  9. Бедюх О. Перемелиться – сировина буде // Київський університет. – 2002. – №6. – С.14.

  10. Голос України. – 2003. – 23 трав.

Loading...

 
 

Цікаве