WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Напрями розвитку криміналістики - Реферат

Напрями розвитку криміналістики - Реферат

Однак, щоб бути об'єктивним, необхідно зазначити, – що таке розуміння криміналістичної тактики викликало колись і викликає тепер різке не сприйняття з боку окремих відомих науковців – процесуалістів і криміналістів (М.С. Строговича, О.М. Ларіна, І.Ф. Пантелєєва та ін.), які вважають, що випливаюча із такого розуміння тактики концепція "конфліктного слідства" зумовлює порушення закону, і що для прибічників цієї концепції "сто обвинувачених – це сто злочинців" [10].

Як видається, саме тому системне, поглиблене вивчення тактики як діяльності, спрямованої на попередження і переборення протидії в ході процесуального дослідження злочинів, дасть змогу забезпечити його суб'єктів не тільки раціональними, але – і головне – законними та допустимими криміналістичними засобами цієї діяльності.

Вирішенню цих проблем присвячені першочергово поглиблені дослідження теорії слідчих ситуацій [11], а також доволі, як видається, значущі і перспективні праці в галузі тактичних операцій, тактичних комбінацій. Сутність цього нещодавно виниклого напряму розвитку криміналістичної тактики, проглядається вже безпосередньо зі змісту, що міститься у понятті тактичної операції. Під тактичною операцією здебільшого розуміють сукупність слідчих дій, тактичних прийомів і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на досягнення певного локального завдання розслідування злочинів. Зокрема, серед таких можна розглядати тактичні операції "затримання на місці злочину", "перевірка алібі", "перевірка показань особи, яка визнавала себе винною у вчиненні злочинів" та ін. [12].

Розвиток сучасної криміналістичної тактики характеризується також зверненням науковців до напрацювання "нетрадиційних методів розслідування": можливостей використання під час розслідування теорії й практики біоритмології, одорології, гіпнології, поліграфології тощо. Можна і необхідно дискутувати про наукову обґрунтованість й допустимість цих методів, але спростовувати їх апріорі, "з порога", як це робить О.М. Ларін (і не тільки він [13]), називаючи все, з чим він не згідний у криміналістиці "паракриміналістикою", все ж не варто. І навіть не тому, що це за великим рахунком науково некоректно, а тому, що такі ідеї, при всій їхній, повторимо, дискусійності, виникли не на пустому місці; їхня поява зумовлена найперше потребами практики розслідування й судового провадження у кримінальних справах, яка надмірно ускладнена загрозливою кримінальною й криміналістичною обстановкою в українському суспільстві і державі.

Ще одним напрямом розвитку криміналістичної тактики, який, відповідно, започаткує комплекс цікавих і значущих теоретичних і практичних проблем, є адаптація її досягнень до вже наявних і в майбутньому можливих серйозних змін кримінально-процесуального законодавства. Йдеться про те, що виступаючи правовою основою тактики, кримінально-процесуальний закон зумовлює форми та можливості використання її засобів у процесуальних рамках і за умов законом, встановлюваних. Стосуються ці проблеми першочергово тактики виконання слідчих та судово – слідчих дій. Мова може йти, для прикладу, про ті положення майбутнього КПК України, відповідно до яких слідчий огляд жилого приміщення допускатиметься з урахуванням позиції осіб, які там мешкають, а одержання зразків та провадження судової експертизи щодо свідків і потерпілих – тільки з їхньої на те письмової згоди. Зрозуміло, що це та багато іншого впливатиме на тактику виконання цих дій. Передбачається також, що у майбутньому, відповідно до світових стандартів, сторони обвинувачення та захисту надаватимуть суду ними складені списки осіб, які підлягатимуть виклику в судове засідання і що першими цих осіб повинна допитувати власне сторона-ініціатор виклику (а не суд, як це передбачено нині чинним КПК). Очевидно, це також вплине на тактику державного обвинувачення та професійного захисту від нього на стадії судового слідства.

Важливим і перспективним напрямом є дослідження можливостей і шляхів щонайефективнішого використання криміналістичних знань у здійсненні правосуддя [14]. Щоб усунути однобічний розвиток криміналістичної науки як важливої складової системи юридичних наук взагалі і, зокрема, тих, що покликані забезпечити належне функціонування кримінального судочинства, а також, щоб максимально адаптувати її досягнення до умов діяльності не тільки суддів, а також інших професійних учасників судового провадження у кримінальних справах, про що вже наголошувалось, існує принципова можливість використання напрацювань криміналістики в судовому розгляді кримінальних справ. Окрім того, є потреба в активізації теоретичних досліджень та напрацюванні комплексу рекомендацій щодо тактики планування й реалізації дослідження доказів професійними учасниками судового доказування; тактики судового усунення прогалин, суперечностей, які є в матеріалах досудового розслідування; тактики виконання окремих судово-слідчих дій; тактики ведення судових дебатів державним обвинувачем тощо.

Діяльність професійного захисника і прокурора повинна бути тактично і методично оснащена. Тактико-методичний арсенал їхньої діяльності у рамках змагального кримінального процесу має розроблятись не лише у рамках теорій професійного захисту та прокурорського нагляду, а також у рамках криміналістики з урахуванням їй властивих завдань, функцій, принципів і законів.

Розвиток криміналістичної методики – кінцевого розділу науки криміналістики, який акумулює в собі за суттю всі досягнення попередніх розділів, "пристосовує" їх до потреб кримінально-процесуального дослідження окремих видів і категорій злочинів, відбувається, як видається, у таких напрямах.

1. Поглиблене на сучасному рівні розвитку науки вивчення теорії криміналістичної методики, сутності наукових і методичних основ дослідження (переважно розслідування) окремих видів і категорій злочинів [15].

2. Створення дієвих криміналістичних характеристик окремих видів та підвидів злочинів: вони дають можливість оптимізувати процес слідчого пошуку у ході розслідування конкретних злочинів певних видів, зокрема шляхом обґрунтованого конструювання найімовірніших слідчих і оперативно-розшукових версій [16]. У цьому контексті неабиякий науковий і практичний інтерес становлять дослідження щодо побудови узагальнених криміналістичних портретів (їх ще називають у літературі "психологічними профілями") осіб, які вчиняють злочини окремих видів, переважно серійних злочинців. Такі портрети допомагають з великим ступенем ймовірності встановлювати до і посткримінальну поведінку цих осіб, а тому не тільки цілеспрямовано вести їхній розшук, але й визначати тематику і методику розслідування вчинених ними злочинів [17].

3. Адаптація окремих уже напрацьованих методик до реалій сьогодення, яка призвела як до модифікування способів учинення вже відомих злочинів (вбивства, шахрайства тощо), так і виникнення деліктів, які раніше не розглядались як злочини (захоплення заручників, незаконне позбавлення волі, злочини у сфері комп'ютерної інформації тощо). Особливу увагу криміналістів сьогодні привертають проблеми криміналістичного забезпечення розслідування серійних вбивств і вбивств на замовлення, а також злочинів, що вчинюються групами, у тому числі організованими [18].

Самоочевидно, що у межах короткого повідомлення неможливо скільки-небудь докладно висвітлити численну кількість напрямів розвитку, а отже, і проблеми такої динамічної науки як наука криміналістика. Відтак нами зроблено спробу лише позначити деякі з них, які вважаємо найперспективнішими і теоретично та практично значущими.

Література

  1. Гончаренко В.Г. Методологічні проблеми вчення про предмет криміналістики // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Харків) 25-26 вересня 2003 р. – Х., 2003. – С.11-13.

  2. Див.: Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. и доп. – 2003. – С.49.

  3. Див.: Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. – К., 1987; Царев В.М. Эффективность участия защитника в доказывании на предварительном следствии. – Красноярск, 1990; Лобанов А.М. Правоотношения адвоката-защитника по уголовным делам. – Тверь, 1993; Баев М.О., Баев О.Я. Защита от обвинения в уголовном процессе. – Воронеж, 1995; Сорокин В.С. Стратегия и тактика защиты по уголовным делам. – Гродно, 1995; Криминалистические аспекты профессиональной защиты по уголовным делам. – Екатеринбург, 2001; Тактика и стратегия профессиональной защиты / Сборник статей. – Екатеринбург, 2002 та ін.

  4. Баев О.Я. Криминалистическая адвокатология как подсистема науки криминалистики // Профессиональная деятельность адвоката как объект криминалистического исследования. – Екатеринбург, 2002.

  5. Баев М.О., Баев О.Я. Стратегические принципы тактики защиты по уголовным делам // Профессиональная деятельность адвоката как объект криминалистического исследования. – Екатеринбург, 2002.

  6. Зашляпин Л.А. Криминалистика как основа разработки теоретических аспектов профессиональной деятельности // Профессиональная деятельность адвоката как объект криминалистического исследования. – Екатеринбург, 2002.

Loading...

 
 

Цікаве