WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Напрями розвитку криміналістики - Реферат

Напрями розвитку криміналістики - Реферат

Реферат на тему:

Напрями розвитку криміналістики

Криміналістика – міжгалузева (синтетична) юридична прикладна наука, яка за відносно незначний історичний строк пройшла шлях від науково-технічної дисципліни, що виконувала винятково практичні завдання у ході розслідування злочинів, до, за словами В.Г. Гончаренка, методологічно зрілої системи знань з розвиненими пізнавальними, інформаційними і прогностичними функціями [1, с.12]. Криміналістика на основі своїх наукових досліджень пропонує оперативно-розшуковим та прокурорським працівникам, слідчим, експертам, адвокатам і суддям науково обґрунтовані й перевірені практикою засоби, прийоми та методи досудового і судового провадження у кримінальних справах. Це наука, яка постійно в русі: вона розвивається, змінюються її межі, сфери впливу. Стислий аналіз стану і тенденцій розвитку сучасної криміналістики дасть змогу реально оцінити її значення як з позицій науки, так і з погляду потреб у ній судочинної практики.

Аналізу, узагальненню й оцінці досягнень науки криміналістики, дослідженню нових тенденцій її розвитку приділено увагу багатьма юристами науковцями та практиками як України, так і низки пострадянських держав простору. Свідченням цього є проведена 25-26 вересня 2003 р. у Харкові Міжнародна науково-практична конференція за темою "Актуальні проблеми криміналістики", матеріали якої опубліковані в окремому збірнику. Серед її авторів є такі відомі вчені, як В.О. Коновалова, Т.В. Аверьянова (РФ), В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевой, І.М. Даньшин, Г.А. Матусовський, А.В. Дулов (Республіка Бєларусь), М.П. Яблоков (РФ), В.К. Гавло (РФ), В.Ю. Шепітько, А.В. Іщенко, В.А. Журавель та ін.

Сучасний стан розвитку криміналістики вирізняється активним дослідженням всіх складових її системи: загальної теорії криміналістики, криміналістичної техніки, криміналістичної тактики і криміналістичної методики.

У галузі загальної теорії криміналістики, за словами проф. О.Я. Баєва, триває процес самоідентифікації предмета цієї науки [2, с.11-13]. Зокрема, можна констатувати, що важливим напрямом розвитку науки криміналістики на сучасному етапі виступає адаптація її досягнень до умов діяльності тих професійних учасників кримінального судочинства, які раніше не перебували у переліку суб'єктів судового дослідження злочинів, власне, криміналістичними засобами – прокурора і адвоката-захисника. Теоретичні дослідження в цьому напрямі, зокрема щодо криміналістичних аспектів діяльності адвоката-захисника, останнім часом проводяться досить активно, відображаючи тим самим потребу в них правозахисної практики [3]. Разом з тим спостерігаються певні надмірно радикальні і далеко не безспірні ідеї. Зокрема, пропагується думка про існування двох підсистем у криміналістиці – криміналістика обвинувачення і криміналістика захисту. Другу підсистему пропонують називати "криміналістична адвокатологія" [4, с.19].

Криміналістична адвокатологія як підсистема криміналістики, на думку окремих її авторів, повинна мати свою загальнотеоретичну концепцію стратегії й тактики професійного захисту та відповідні рекомендації для організації й здійснення захисту у конкретних видах кримінальних справ [5,с.10-16]. Інші вважають, що повинна бути напрацьована специфічна криміналістична методика захисту від обвинувачення у вчиненні окремих видів (груп) злочинів. Ця методика має бути протидією традиційній криміналістичній методиці розслідування й розгляду окремих видів злочинів у змагальному процесі [6, с.52-55].

Отже, за рахунок вивчення криміналістикою закономірностей, пов'язаних із захисною діяльністю професійних адвокатів пропонується розширити її предмет, характер і зміст з тим, щоб все це відповідало принципам змагального процесу.

У чому спірність цієї позиції про потребу розширення предмета криміналістики і зміни її системи?

Головним завданням криміналістики у контексті загальних завдань кримінального судочинства, визначених ст.2 КПК України, виступає боротьба із злочинністю, а точніше, напрацювання технічних засобів, прийомів і методів розкриття й розслідування злочинів, викриття будь-якої протидії розслідуванню. Власне тому, як справедливо зауважує М.П. Яблоков, органічно неприродно для криміналістики і морально невиправдано одночасне напрацювання нею прийомів і методів, які можуть ускладнити розслідування або ж навіть слугувати засобом протидії встановленню істини у справі [7, с.15-16]. Перед адвокатом, на відміну від органів досудового слідства, державного обвинувача, не стоїть завдання боротьби із злочинністю та викриття злочинців. Його професійний обов'язок – захистити особу, навіть якщо вона причетна до вчинення злочину, використовуючи для цього визначені законодавством прийоми і способи, з тим, щоб не було покарано невинного, чи покарано невідповідно із вчиненим. Тому про "криміналістичну адвокатологію" варто вести мову, але не у контексті самостійного розділу криміналістики, а як складової криміналістичної тактики, напрацювання якої вже частково можна використовувати адвокату – захиснику у своїй діяльності як учаснику процесу дослідження у кримінальній справі.

Крім цього, характер захисної діяльності адвоката не потребує якоїсь специфічно особливої стратегії та тактики. Адвокат не розпочинає, не організовує і не планує свій відокремлений хід розслідування та судового розгляду справи. Він не виконує жодних слідчих і судово-слідчих дій, а лише бере в них участь. Способи і засоби самостійного збирання доказів адвокатами є, але вони досить обмежені. Стратегія і тактика захисної діяльності є дещо простішою й похідною від стратегії та тактики розслідування й судового розгляду у кримінальній справі. Тому для її самостійної розробки адвокатам необхідно першочергово добре знати криміналістичну тактику і методику.

Криміналістиці ж унаслідок розширення функцій професійних захисників у кримінальному судочинстві властиве не напрацювання стратегії й тактики захисту, а тільки розробка тактики виконання окремих слідчих та судово-слідчих дій з участю адвоката.

Діяльність професійного захисника і прокурора повинна бути тактично і методично оснащена. Тактико-методичний арсенал їхньої діяльності у рамках змагального кримінального процесу повинен розроблятись не лише у рамках теорій професійного захисту та прокурорського нагляду [7, с.17], а також у рамках криміналістики з урахуванням властивих їй завдань, функцій, принципів і законів.

Відтак, якщо повернутись до аналізу сучасних тенденцій у криміналістичній науці, можна стверджувати, що досить перспективними видаються поглиблені монографічні дослідження деяких окремих криміналістичних теорій: про загальний метод розслідування злочинів, криміналістичні класифікації, криміналістичне прогнозування і просторово-часові зв'язки і відносини, переборення протидії розслідуванню тощо [8].

Вкрай загострена і динамічно прогресуюча кримінальна обстановка в державі, яка щораз ускладнює і без того нелегкий процес розкриття й розслідування злочинів, закономірно зумовила й об'єктивно визначила якісно нові, інтенсивні наукові дослідження в усіх прикладних розділах криміналістичної науки.

У сфері криміналістичної техніки започатковано напрацювання й впровадження в практику нових способів ідентифікації особи за слідами з місць вчинення злочинів або що виявляються у ході їхнього розслідування: від створення "банків запахів" до так званої "генної дактилоскопії"; нових і раціональних методик експертних досліджень раніше не поширених криміналістичних об'єктів, таких як, наприклад, саморобні вибухові пристрої, голос людини, зафіксованої на аудіо – і відеокасетах тощо.

Важливим для судової практики стає напрацювання науково обґрунтованих методик виявлення й з'ясування різних фальсифікацій доказів, зокрема тих самих аудіо- і відеозаписів, зміни до яких можуть вноситись зацікавленими у протидії розслідуванню особами шляхом монтажу із використанням найновіших технологічних досліджень (для прикладу, "справа з підслуховуванням майором СБУ Мельниченком розмов Президента України" або "банна справа" екс-міністра юстиції РФ Ковальова, в яких потерпілі наполягали, що "інкриміновані їм звуко- та відеозаписи сфальсифіковані шляхом, відповідно, звукомонтажу та комп'ютерної графіки). У зарубіжній криміналістиці вже виникла проблема (як видається, якщо вона ще не настала, то скоро може стати актуальною й для наших суб'єктів процесу дослідження доказів) розпізнавання ШПУ (штучних папілярних узорів). ЇЇ суть полягає ось у чому: сучасні полімерні молекулярні технології дають змогу створити рукавички, на яких практично адекватно відтворюються папілярні узори пальців рук певної людини. Ці відбитки зацікавлена особа, яка вчинила злочин у таких рукавичках, власне і залишає на місці злочину з тим, щоб скерувати слідство по хибному шляху.

Перспективними, хоча й такими, що породжують в окремих науковців різке не сприйняття, видаються дослідження у галузі використання для діагностування інформаційного стану особи технічних засобів типу поліграфа [9].

Без сумніву, є актуальними теоретичні та практичні напрацювання у галузі побудови оптимально діючих різноманітних інформаційно-пошукових систем (ІПС) на базі комп'ютерних технологій. В ідеалі всі ці системи повинні утворювати єдину державну мережу, а окремі з них мати вихід на аналогічні ІПС інших держав, передусім країн СНД і міждержавних кримінальних установ (зокрема, Інтерполу).

Дослідження в галузі криміналістичної тактики – центрального, як видається, прикладного розділу науки криміналістики, на сьогодні характеризуються першочергово активним і різноаспектним вивченням її теоретичних основ. Зокрема, відбувається усвідомлення того, що предметом її цілеспрямованого вивчення є діяльність слідчого та інших суб'єктів кримінально-процесуального дослідження злочинів за умов протидії (реальної і потенційної, безпосередньої й опосередкованої) виконанню кожним з них своєї судочинної функції. Саме для цих умов і напрацьовуються відповідні тактичні засоби роботи слідчого, адвоката й інших професійних учасників кримінального судочинства.

Loading...

 
 

Цікаве