WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Громадські роботи як вид покарання за кримінальним правом України - Реферат

Громадські роботи як вид покарання за кримінальним правом України - Реферат

Реферат на тему:

Громадські роботи як вид покарання за кримінальним правом України

Значною перешкодою на шляху становлення України як демократичної, соціальної, правової держави є злочинність. Криміногенна ситуація в державі, вказується у Постанові Верховної Ради України від 23 березня 2000 р. "Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій законності в забезпеченні прав і свобод людини", "за рівнем, змістом та негативними наслідками є складною, напруженою, загрожує національній безпеці України, гарантованим Конституцією України правам людини на життя, здоровя, власність" 1. – 2000. – №24. – Ст.193.

Важливу роль у боротьбі із злочинністю відіграє покарання, у тому числі і такий його вид як громадські роботи. Однак стан дослідження у літературі цього покарання не можна визнати задовільним. Ґрунтовних праць, спеціально присвячених громадським роботам, немає. У наявній же літературі воно розглядається фрагментарно і у загальних рисах, без необхідної глибини і повноти, що, зрозуміло, не може сприяти правильному його застосуванню. З огляду на це до питань, що потребують першочергового з'ясування, належать, зокрема, такі: виявлення і розкриття змісту ознак, що характеризують громадські роботи; з'ясування підстав та умов їхнього застосування; вироблення пропозицій щодо вдосконалення ст.56 КК, присвяченій цьому виду покарання. Розв'язання зазначених проблем, як видається, сприятиме правильному і ефективному використанню громадських робіт та підвищенню якості законодавчої регламентації питань, пов'язаних з їх встановленням і застосуванням.

Громадські роботи запровадив у вітчизняну систему покарань КК України 2001 р.

Відповідно до ч.1 ст.56 цього Кодексу, назване покарання полягає "у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування".

Дане покарання, як це випливає з наведеного вище тексту закону, передбачає виконання засудженим визначених йому суспільно корисних робіт. Такий характер цих робіт означає, що вони, по-перше, здійснюються не на користь потерпілого чи будь-якої іншої особи, а в інтересах суспільства (громади) і, по-друге, мають соціальну, а не економічну спрямованість.

Види суспільно корисних робіт, які належить виконувати особам, засудженим до розглядуваного покарання, визначають органи місцевого самоврядування. Аналіз прийнятих ними з даного приводу рішень свідчить, що до цих робіт віднесені посильні для виконання засудженими види фізичної праці, які не потребують спеціальної кваліфікації чи професійної підготовки. Це, зокрема, роботи, що стосуються благоустрою та озеленення територій населених пунктів, зон відпочинку і туризму; підсобні роботи на будівництві та ремонті житла і об'єктів соціальної сфери (дитячих дошкільних закладів, спортивних майданчиків, закладів культури і охорони здоров'я, будинків для осіб похилого віку та інвалідів тощо), доріг і тротуарів, водопровідних, каналізаційних, газових споруд та комунікацій; вантажно-розвантажувальні роботи; допоміжні роботи при відбудові та реставрації історико-архітектурних пам'яток і заповідників; виконання робіт по забезпеченню діяльності підприємств, організацій і установ соціальної інфраструктури міста чи села (наприклад, сільськогосподарські роботи (весняно-польові роботи, сінокосіння, збирання врожаю) на користь лікарні, будинку для осіб похилого віку та інвалідів, дитячого будинку, перебирання, розфасування та складування заготовлених для цих закладів овочів і фруктів).

Громадські роботи призначаються:

а) повнолітнім особам – на строк від 60 до 240 годин (ч.2 ст.56 КК);

б) особам у віці від 16 до 18 років – на строк від 30 до 120 годин (ч.1 ст.100 КК). До осіб, які не досягли 16 років, це покарання не застосовується. Необхідно мати на увазі також те, що оскільки мінімальний і максимальний строк, на який можуть застосовуватися громадські роботи, залежить від досягнутого особою віку саме на момент постановлення вироку щодо неї, а не на час вчинення нею злочину, то дане покарання призначається повнолітньому засудженому у розмірі від 60 до 240 годин і тоді, коли він скоїв злочин у віці до 18 років (у тому числі і до досягнення ним 16 років).

У санкціях, що передбачають громадські роботи, вони встановлені на строк: до 120 годин (ч.1 ст.303 КК), до 200 годин (ч.1 ст.125, ч.1 ст.126, ч.1 ст.226 КК), до 240 годин (ст.132, ч.1 ст.137, ст.145 КК), від 100 до 200 годин (ч.1 ст.213, ч.1 ст.225 КК), від 100 до 240 годин (ч.1 ст.134 КК), від 150 до 240 годин (ст.123, 124, ч.2 ст.125, ст.128 КК).

Громадські роботи відбувають:

а) повнолітні засуджені – не більш як 4 години на день (ч.2 ст.56 КК);

б) засуджені у віці до 18 років – не більш як 2 години на день (ч.1 ст.100 КК). Оскільки денна тривалість виконання громадських робіт залежить від віку злочинця саме на момент їх відбування, а не на час призначення, то після досягнення ним 18 років вони відбуваються вже у розмірі не більш як 4 годин на день навіть і тоді, коли він почав відбувати це покарання ще як неповнолітній. Інакше кажучи, засудженим у віці до 18 років призначені йому громадські роботи виконуються не більш як 2 години на день, а після досягнення ним повноліття – не більш як 4 години на день. У строк відбування даного покарання зараховується лише час, протягом якого засуджений фактично працював за визначеним місцем роботи. Це означає, що тривалість громадських робіт не включає у себе час, що витрачається на дорогу, прийом їжі тощо.

Визначені засудженому суспільно корисні роботи виконуються ним особисто і безоплатно.

Згідно з ч.1 ст.56 КК засуджений повинен виконувати призначені йому суспільно корисні роботи у вільний від роботи чи навчання час. Натомість ч.1 ст.829 Виправно-трудового кодексу України (далі – ВТК) вказує, що він має робити це у вільний від основної роботи чи навчання час. Про те, що суспільно корисні роботи підлягають виконанню у вільний саме від основної роботи чи навчання час, написано і у ч.1 ст.36 прийнятого 11 липня 2003 р. Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК), який набере чинності з 1 січня 2004 р. і замінить собою діючий ВТК. Так коли ж усе-таки засуджений повинен виконувати визначені йому суспільно корисні роботи?

Відповідаючи на поставлене запитання, необхідно мати на увазі наступне. Визначення змісту як покарання взагалі, так і кожного окремого його виду – це виключна компетенція КК. Кримінально-виконавче ж законодавство регламентує лише порядок і умови виконання та відбування встановлених КК покарань. Встановлення часу виконання суспільно корисних робіт є визначенням одного з елементів змісту даного виду покарання, а не регламентацією порядку і умов його виконання та відбування, а тому і вирішуватися це питання повинно КК, а не ВТК. Розкриваючи поняття аналізованого покарання, ч.1 ст.56 КК вказує, що воно полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт. Отже, згідно з КК дані роботи виконуються засудженим у вільний від усякої (а не лише від основної) роботи чи навчання час. ВТК ж (а за ним і КВК), вказуючи, що "громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт", змінив зміст цього виду покарання, чого він робити не вправі.

Разом з цим потрібно відзначити, що визначення часу виконання суспільно корисних робіт, яке міститься у ч.1 ст.56 КК, задовільним визнано бути не може. По-перше, положення про те, що призначені засудженому суспільно корисні роботи виконуються ним у вільний від будь-якої (усякої) роботи чи навчання час, утруднює і навіть унеможливлює застосування розглядуваного покарання до осіб, які працюють за сумісництвом чи цивільно-правовими угодами або виконують надурочні роботи, працюють і навчаються, отримують стаціонарно (очно) освіту одночасно у двох навчальних закладах. Тому закладену у ч.1 ст.829 ВТК ідею, що визначені засудженому суспільно корисні роботи він повинен виконувати у вільний саме від основного заняття час, слід визнати правильною. По-друге, положення про те, що суспільно корисні роботи виконуються засудженим у вільний від роботи чи навчання час, є доволі невизначеним (неконкретним) і по суті. Справді, що слід розуміти у контексті ч.1 ст.56 КК під роботою – лише роботу за трудовим договором чи будь-який не заборонений законодавством вид діяльності? Не зовсім ясно, що мається на увазі і під навчанням. У зв'язку з цим видається, що для найменування діяльності, у вільний від якої час мають виконуватися суспільно корисні роботи, необхідно послуговуватися терміном, значення якого легально (нормативно) визначено. Ним може бути термін "зайнятість".

Loading...

 
 

Цікаве