WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет права соціального забезпечення України - Реферат

Предмет права соціального забезпечення України - Реферат

Важливо відзначити значну специфіку медичної допомоги стосовно соціальної допомоги, – адже вона безпосередньо впливає на здоров'я людини медичними засобами. Відносини, що виникають з приводу надання медичної допомоги громадянам медичними працівниками, на нашу думку, становлять предмет такої галузі права, як медичне право. Що ж до відносин з приводу медичного страхування, тобто організаційної та фінансової сторони надання медичної допомоги, то такі відносини, як видається, входять до предмета права соціального забезпечення. Крім того, та соціальна допомога, яка має елементи медичного обслуговування, зокрема забезпечення ліками відповідно до призначення лікаря, масаж, фізкультурні процедури, і надається соціальними працівниками та медсестрами (сестринський догляд) у соціальних інтернатних установах і вдома, відноситься до соціального забезпечення. Така допомога є медико-соціальною допомогою, а відносини, що виникають з цього приводу, належать до предмета права соціального забезпечення.

У визначенні предмета права соціального забезпечення велике значення має питання про суб'єктів соціально-забезпечувальної діяльності. Суб'єктом права на соціальне забезпечення виступає окрема фізична особа або сім'я в цілому. Суб'єктами можуть бути громадяни України, іноземці (за наявності відповідних міжнародних угод), особи без громадянства, біженці, вимушені переселенці. Одержувачем певного виду соціального забезпечення може бути лише фізична, а не юридична особа.

Іншим суб'єктом у соціально-забезпечувальних відносинах виступають державні органи та організації від імені держави. Соціальне забезпечення має державно-правовий характер, головним зобов'язальним суб'єктом у цій справі є держава в особі уповноважених нею органів установ, організацій. Проте головною ознакою нової системи соціального забезпечення ринкового типу, що впроваджується в Україні, є визнання не лише обов'язку держави у цій справі, а й самого громадянина та його роботодавця. Крім того, незалежно від сфери праці особа повинна подбати про свою старість за молодих років, маючи право звернутися до приватних страхових фондів, щоб зробити відповідні пенсійні заощадження на додаткову пенсію.

Питання щодо приналежності відносин, які складаються у сфері недержавного соціального забезпечення, є дискусійними. Суб'єктами, які надають таке забезпечення, виступають приватні пенсійні фонди, недержавні соціальні заклади, роботодавці (фізичні та юридичні особи). Визначення на рівні закону трирівневої системи пенсійного забезпечення, одним з яких буде недержавне пенсійне забезпечення, спонукає державу брати під жорсткий контроль діяльність таких фондів. Вважаємо, що ця група відносин має комплексний характер, вони належать як до предмета цивільного права, так і предмета права соціального забезпечення. Цивільно-правові особливості у правовому регулюванні цих відносин полягають: у додатковому характері недержавного соціального забезпечення, яке не може замінити собою державного соціального забезпечення; у незв'язаності такого забезпечення з державними соціальними стандартами; у договірному характері встановлення прав та обов'язків сторін, розмірів та видів недержавного соціального забезпечення; у відсутності державного гарантування реалізації права громадянина на таке забезпечення. Разом з тим, ця група відносин має соціально-забезпечувальне спрямування. Це виявляється у тому, що держава має встановити на законодавчому рівні загальні засади щодо такого регулювання; має здійснювати контроль і нагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів й інших соціальних установ та закладів, оскільки вони беруть участь у свого роду публічній діяльності щодо забезпечення соціального захисту в державі. А така діяльність – справа державної ваги і не може цілком перетворитися на приватну справу.

За змістовим критерієм усі відносини в предметі права соціального забезпечення поділяються на матеріальні, організаційно-розпорядчі, фінансові, процедурні і процесуальні.

Отже, предметом права соціального забезпечення виступають соціально-забезпечувальні відносини, що складаються у процесі матеріального забезпечення, соціального обслуговування та утримання з боку державних або недержавних, за дозволом і під контролем держави, установ та закладів соціального захисту фізичних осіб, які зазнали соціальних ризиків, унаслідок чого не мають засобів до існування і не можуть самостійними зусиллями заробляти на життя та утримувати (обслуговувати) себе й своїх утриманців.

Література
  1. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы). – М., 1971; Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР. – М. – 1980 та ін.

  2. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учебное пособие для вузов. – 2-е изд.. переработ. и доп. – М.: Книжный мир, 1999.; Право социального обеспечения: Учебное пособие / Под ред.К.Н.Гусова. – М.: Проспект, 1999.; Трудовое и социальное право России: Учебное пособие для студ. высших учеб. завед / Под ред. Л.Н.Анисимова. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 1999.

  3. Social Security in Europe. Bruylant,; Brussel. 1991; D.Piters. Introduction into the Basic Principles of Social Security. Deventer; Boston, 1993; Prof. Dr. Danny Pieters. Introduction into the Social Security Law of the Member States of the European Community. Bruylant, Brussel. 1993; Social Insurance and Social Protection. Geneva, 1997.

  4. Прокопова Т. І. Проблеми соціального страхування та забезпечення в Україні // Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н.М.Хуторян. – К.: Ін Юре., 1999.

  5. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. л-ра, 1975.

  6. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С.С.Алексеева. – М.: Юрид. л-ра., 1987.

  7. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению. – М.: Изд–во Моск. ун-та, 1986.

  8. Гельфер А.Л. Пролетарская революция и социальное обеспечение трудящихся. – М, 1919; Чекин А. (Яроцкий В.) Социальное страхование (Введение в теорию). – М., 1924; Вигдорчик Н.А. Теория и практик социального страхования. Статистика профессионального травматизма. – Книга Москва, 1925. – (4-е изд.); Забелин Л.В. Теоретические основы социального страхования. – М., 1926.

  9. Догадов В.М.Социальное страхование. – М., 1926.

  10. Вигдорчик Н.А. Теория и практика социального страхования. – М., 1923.

  11. Семашко Н.А. Право на социальное обеспечение. – М., 1938.

  12. Мачульская Е.Е. Социальный риск как объективная основа социального обеспечения // Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. 1999, №1.

  13. Сивак С.М. Пенсійне страхування та пенсійна реформа // Право України. – 1999. – №10.

  14. Офіційний вісник України. – 2000. – №26. – Ст.1078.

Loading...

 
 

Цікаве