WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підвищення рівня спеціальної профілактики в місцях позбавлення волі - Реферат

Підвищення рівня спеціальної профілактики в місцях позбавлення волі - Реферат

Така інформація є в інформаційно-пошукових картках (ІПК) органів дізнання, досудового слідства, профілактичних обліках кримінальної міліції у справах неповнолітніх, справах оперативно-розшукової спрямованості усіх правоохоронних органів та ін.

Інші державні органи можуть дати відомості на ув'язнених та засуджених у таких формах: а) характеристика; б) профілактичні обліки (школи, профтехучилища, служби у справах неповнолітніх та ін.); в) медицинський епікриз щодо психічних аномалій тощо (наркодиспансери, психіатричні установи); г) інші, які передбачають ведення профілактичних обліків (на державних службовців – у всіх кадрових апаратах органів державної влади; на всіх працівників – службами охорони (відомчої чи будь-якої іншої).

Правовою основою цієї діяльності є ст.32 Конституції України та Закон України "Про інформацію", у яких закріплено положення про те, що збір конфіденційної інформації відносно особи можна здійснювати лише у випадках, передбачених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. При цьому відповідальність за збирання, зберігання, використання та поширення відомостей про особу покладається на орган чи службову особу, які мали право займатися такою діяльністю.

Відповідно до ст.04 КВК України, таке право надано оперативним підрозділам органів і установ виконання покарань, проте не створений механізм його реалізації, оскільки ні за формою, ні за змістом не зобов'язує інші правоохоронні органи направляти усю відому їм інформацію на ув'язненого або засудженого через відсутність міжвідомчої Інструкції з цих питань.

Цікавою у зв'язку з цим є ст.14 КВК Польщі, у якій закріплено таке положення: "0рган, який виконує рішення, може розпорядитися про збір інформації на засудженого, зокрема через розвідку оточуючого середовища, вчинювану судовим куратором".

4. Для ефективного вирішення завдань спеціального попередження злочинності, на наш погляд, треба створити при кримінально-виконавчих установах діагностичні центри з вивчення особистості засуджених та ввести у їхній склад відповідних спеціалістів інших органів: педагогів, медиків, психіатрів, учених та ін.

Відповідно до вимог ст.91, 95 КВК України, засуджені, які прибувають у КВУ, піддаються медичному обстеженню, первинній психодіагностиці, психолого-педагогічному, кримінологічному та кримінально-правовому вивченню. Ці функції покладено на адміністрацію колоній. Проте реальний стан кадрового забезпечення органів і установ виконання покарань (постійний дефіцит кандидатур на вакантні місця становить до 7% щорічно до штатної чисельності персоналу) [17] та відсутність певних спеціалістів у конкретній колонії не дають можливості належно "діагностувати" засудженого. Це завдання могли б успішно виконувати відповідні спеціалісти інших відомств (зокрема, освіти і науки, охорони здоров'я). У таких умовах логічно було б ДДУПВП спільно з іншими зацікавленими відомствами створити спільну Інструкцію з означених вище питань.

У параграфі 3 ст.83 КВК Польщі ця проблема розв'язується так: "Міністр юстиції, за згодою Міністра охорони здоров'я та громадської опіки, шляхом видання, розпорядження створює діагностичні заклади..., визначає засади організації та умови здійснення досліджень у цих закладах".

5. З метою підвищення рівня індивідуальної профілактики злочинності дозволити засудженим мати своїх законних представників при вирішенні проблем, що виникають у ході виконання покарання.

У ч.2 ст.8 КВК України формально це право засуджених закріплено. Більше того, в ч.15 ст.134 КВК зазначено, що при накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Гадаємо, що необхідно цю норму права відобразити у правових актах, які видаються службовими особами адміністрації КВУ: у постановах і наказах начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, та заступників начальника. Відповідні застереження слід, на нашу думку, внести і у Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ (ПВРВТУ) чи до Статуту виконання покарань, який планується прийняти замість Правил). Вказана норма-застереження, на наш погляд, повинна мати зміст ч.15 ст.134 КВК України і у письмовій формі її треба доводити до відома засудженого при накладенні дисциплінарного стягнення. Це повною мірою слід застосовувати при ухваленні інших рішень, що стосуються обмежень прав і законних інтересів засудженого (наприклад, у разі притягненні засудженого до матеріальної відповідальності ст.ст.136-137 КВК та ін.).

Як висновок зазначимо, що без активного залучення до процесу попередження злочинності засуджених та раціонального використання усіх можливостей правоохоронних органів піднести рівень спеціальної профілактики у найкоротші строки навряд чи вдасться.

Література

  1. Див.: Статистика судимості та призначення мір кримінального покарання // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №4 (38). – С.36-41.

  2. Див.: Беца О. Про створення служби пробації в Україні // Інформаційний бюлетень "Аспект". – Донецьк: "Донецький меморіал". – 2002. – №1 (6). – С.7-9.

  3. Див.: Мендель М. Пенітенціарні системи деяких Європейських країн // Аспект. –Донецьк, 2001. – 1(2). – С.19-22.

  4. Див.: О некоторых мерах наказаний, альтернативных лишений свободы: Резолюція (76) 10: принята Комитетом Министров Совета Европы 9 марта 1976 года // Аспект. – 2003. – №(9). – С.60.

  5. Див.: Маляренко В.Т. Про соціальну зумовленість і справедливість покарання // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №З (31). – С.32-44.

  6. Див.: Гель А., Мацько А. Новий Кримінальний кодекс – нові проблеми // Аспект. – 2001. – №4 (5). – С.4-6.

  7. Див.: Рекомендация Р (99)22 "О переполненности тюрем и росте числа заключенных": Принята Комитетом Министров 30.09.1999г. на 681-й встрече заместителей Министров // Аспект". – 2000. – №1. – С.50-60.

  8. Див.: Рекомендация №(2000) 22 "Об усовершенствовании применения Европейских правил относительно общественных санкций и мер воздействия": Принята Комитетом Министров 20.09.2000г. // Аспект. – 2001. – №4 (5). – С.52-55.

  9. Див.: Резолюция 54/110 Генеральной Ассамблеи "Правила ООН в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила)": Принята на 68 пленарном заседании 14.12.1990г. // Аспект. – 2002. – №1 (6). – С.48-58.

  10. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4(32) – С.25.

  11. Див.: Рудник В. Соціально-економічні проблеми застосування позбавлення волі в Україні // Право України. – 2001. – №8. – С.96-99.

  12. Див.: Європейські в'язничні правила: Рекомендація №R (87) 3 Комітету Міністрів держав-членів: Ухвалена на 404-му засіданні заступників міністрів Комітету Міністрів 12.02.1987 р. // Оцінка, шляхи подальшого реформування в'язничної системи України. – К., 1999. – С.189-2 10.

  13. Див.: Уголовно-исполнительный Кодекс республики Беларусь. – Минск: Национальный центр правовой информации Республики Беларусь, 2000.

  14. Див.: Роль і вплив кримінального та кримінально-виконавчого законодавства Польщі у реформуванні правового поля України: Методичні рекомендації // Укладачі О.Г. Колб, А.Б.Косило, О.М.Юхимюк. – Луцьк, 2001.

  15. Див.: Уголовно-исполнительный Кодекс Российской Федерации. – М.: ООО "Витрем", 2001.

  16. Див.: Колб О.Г., Наливайко В.С., Зарадюк З.В. та ін. Стан спеціального попередження злочинності та рівень правової культури її суб'єктів. Проблеми співвідношення та взаємодії: Навчально-методичні рекомендації. – Луцьк, 2003.

  17. Див.:Льовочкін В.А. Кримінально-виконавча система України: Рік 2001 // Аспект. – 2002. – №1 (6). – С.6.

Loading...

 
 

Цікаве