WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підстави відповідальності за кримінальним правом Франції - Реферат

Підстави відповідальності за кримінальним правом Франції - Реферат

Характерно, що під впливом теорії "небезпечного стану" в французькому кримінальному законодавстві з'явились норми, які мають превентивний характер, і це означає певне відхилення від принципу "nullum crimen sine lege". Проте в цілому рамки матеріальної підстави зберігаються досить надійно.

Особливий інтерес викликає характеристика моральної підстави кримінальної відповідальності. Згідно з французькою кримінально-правовою доктриною, ця підстава містить у собі два чинники – наявність вини та здатність за неї відповідати, що за українською кримінально-правовою термінологією об'єднує суб'єктивну сторону складу злочину та суб'єкт злочину. Ознаками, що характеризують моральну підставу, є досягнення на момент вчинення злочинного діяння встановленого законом віку, осудність, вина та мотив.

Характеризуючи моральну підставу кримінальної відповідальності, найперше треба відзначити, що за сучасним законодавством Франції кримінальну відповідальність, поряд з фізичними, можуть нести і юридичні особи, за винятком держави, за діяння, вчинені на їх користь їхніми органами чи представниками (ст.121-2КК), що є однією з новел Кримінального кодексу Франції 1992 р., причому відповідальність одних не виключає відповідальності інших [8, с.9; 9, р.40].

Щодо відповідальності фізичних осіб, то вік кримінальної відповідальності для них, згідно з законодавством Франції, встановлюється 13 років. Проте до досягнення ними повноліття така відповідальність є значно легшою порівняно з дорослими і регулюється не Кримінальним кодексом а окремим законом.

Поняття осудності у кримінальному законодавстві Франції, як і в Україні, не має законодавчого закріплення. На схвальну оцінку заслуговує детальна регламентація в сучасному Кримінальному кодексі Франції поняття та критеріїв неосудності. Замість архаїчного "божевілля", передбаченого Кримінальним кодексом 1810 р., введено два основні критерії неосудності – нездатність усвідомлювати вчинене і керувати своїми діями внаслідок психічного чи нервово-психічного захворювання. Встановлений законом також інститут обмеженої осудності (ст.122-1 КК), про доцільність використання якого в кримінальному праві України вже давно йде мова. Примусових заходів медичного характеру законодавство Франції не знає, проте важливо підкреслити, що стан обмеженої осудності, який не виключає злочинності діяння і кримінальної відповідальності (на відміну від повної неосудності), дає можливість застосувати до особи, яка визнана обмежено осудною, заходи медичного характеру. Ці особи повинні утримуватися в спеціалізованому закладі, режим якого поєднує режим тюремного ув'язнення і проведення медико-психіатричних заходів [15, р.383].

Досить об'ємним є перелік обставин, що виключають кримінальну відповідальність. До них відносяться: вчинення злочинного діяння під впливом сили чи примусу, яким особа не могла протистояти; помилка в праві; вчинення діяння, передбаченого чи дозволеного положеннями закону або підзаконного акта, а також учинення діяння за наказом законної влади, за винятком випадків, коли діяння є явно злочинним; необхідна оборона; крайня необхідність [14, с.35 36].

Як бачимо, кримінальне законодавство Франції закріплює нові для українського законодавства обставини, що унеможливлюють суспільну небезпеку і протиправність діяння, які з урахуванням певних особливостей могли б бути використані під час розробки і прийнятті нового Кримінального кодексу України.

Основною ознакою в моральному елементі є вина. Варто відразу ж зазначити, що хоч у кримінальному законі встановлено, нібито злочини завжди є умисними діяннями, проступки можуть бути як умисними, так і необережними, поняття вини та її форм в законодавстві не закріплені [8, с.9-10; 9, р. 42]. Цю прогалину достатньою мірою заповнюють наука і практика.

Французька кримінально-правова доктрина розрізняє загальну і спеціальну вину. Загальна вина полягає у вчиненні особою злочинного діяння, це – воля порушити закон. Спеціальна вина передбачена в конкретних нормах Особливої частини і може виражатись у формі умислу та необережності.

Як і в українському, в кримінальному праві Франції розрізняють прямий умисел – коли винний усвідомлює злочинний характер свого діяння, бажає його вчинити і досягти певного результату. Ступінь такої вини розмежована. Французькому кримінальному праву відомий передумисел (наперед обдуманий умисел) як кваліфікований вид умислу, що обтяжує відповідальність. Умисел, що виник раптово, наприклад в результаті провокації, пом'якшує відповідальність.

Питання про відповідальність за шкоду, яка відрізняється від тієї, яка охоплювалась умислом, вирішується двома шляхами. Перший – у випадку так званого невизначеного умислу відповідальність настає за фактичні наслідки. Другий – в разі так званого претеринтенційного умислу, коли винний має чітку мету, але наслідки діяння є важчими, ніж очікувані, відповідальність повинна бути також важчою, ніж за очікувані наслідки, і легшою, ніж за наслідки, які фактично настали. Наприклад, якщо був умисел нанести побої, а в результаті діяння настала смерть особи, то відповідальність повинна бути важчою, ніж за побої, але легшою, ніж за смерть[6, с.64-65].

Непрямого умислу французька кримінально-правова доктрина не виділяє [16, с.155].

Необережна вина в доктрині поділяється на кримінальну вину у випадку вчинення проступків і вину правопорушення, якщо вчинено правопорушення, яку, до речі, притягаючи особу до відповідальності, встановлювати (чомусь!?) не потрібно [14, с.35].

Мотиви вчинення злочину на караність діяння не впливають, хоча це й критикується французькими кримінологами, які саме в них вбачають показник суспільної небезпеки правопорушника [6, с.66].

Питання фактичної помилки при вчиненні діяння веде до визнання його незлочинним або, найчастіше, до відповідальності як за необережне діяння залежно від можливості особи передбачити таку помилку.

Підсумовуючи вищевикладене, відзначимо, що питання підстав кримінальної відповідальності у французькому кримінальному праві вирішується досить своєрідно і цікаво, а сучасне французьке кримінальне законодавство, зокрема новий Кримінальний кодекс, який, на думку експертів, увібрав в себе найцінніші надбання кримінально-правової доктрини та судової практики Франції, найвищі досягнення в галузі теорії і практики інших держав, а також міжнародного права, заслуговує на детальне його подальше дослідження.

Література
  1. Тимошенко В.В. К вопросу об основаниях уголовной ответственности // Теоретическое и правовое обеспечение реформ в сфере борьбы с преступностью в Республике Белорусь: Матер. междунар. научн. практ. конф. (Минск 22-23 апреля 1999г). – Минск: Право и економика, 1999.

  2. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Харків: Право, 1997.

  3. Грищук В.К. Окремі проблеми кримінальної відповідальності і кодифікація кримінального законодавства України // ІІІ Всеукраїнська конференція "Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація": Тези. – К., 1995.

  4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. проф. П.С.Матишевського, доц. П.П.Андрушко, С.Д.Шапченка. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

  5. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права.-М.: Прогресс, 1981.

  6. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии: Общая часть уголовного права. – М.: Юрид. л-ра., 1991.

  7. Крылова Н.Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции. – М.: Спарк, 1996.

  8. Новый уголовный кодекс Франции / Пер. с франц. М.Б.Гарф и др. – М.: Юрид. колледж Моск. ун-та, 1993.

  9. Code penal. Йditions Dalloz, 1997.

  10. Декларация прав человека и гражданина. 26 августа 1789 г. // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под. ред. З.М.Черниловського. – М.: Юрид. л-ра., 1984.

  11. Конституция Франции 1958 г. // Конституции зарубежных государств: Учебн. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: БЕК, 1997.

  12. Французский уголовный кодекс 1810г. (с изм. и доп. по 1 июля 1940г.) / Пер. Н.С.Лапшиной; Под ред. и со вступ. ст. проф. М.М.Исаева. – М., 1947.

  13. Кузнецова Н.Ф. Новый уголовный кодекс Франции. // Вестник Моск. ун-та. Сер 11. Право. – 1994. – №2.

  14. Levasseur G., Chavanne A., Montreuil J. Droit penal et procedure penale, 2-ĺ annee, 9-ĺ dition. dition Sirey, 1988.

  15. Rassat M.-L. Droit penal. Presses Universitaires de France, 1987.

  16. Уголовное право зарубежных государств / Под ред. проф. Ф.М.Решетникова. – М,. 1973 – Вып.2 Понятие преступления и вина.

Loading...

 
 

Цікаве