WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підстави відповідальності за кримінальним правом Франції - Реферат

Підстави відповідальності за кримінальним правом Франції - Реферат

Реферат на тему:

Підстави відповідальності за кримінальним правом Франції

Одне з першочергових завдань незалежної України, яка йде шляхом побудови правової держави, є забезпечення прав і свобод людини та додержання при цьому принципу законності. Тому перед державою постала потреба негайного оновлення діючого законодавства і приведення його у відповідність до вимог сучасності. З огляду на це великої ваги набуває питання всестороннього вивчення підстав притягнення особи до юридичної відповідальності в цілому і кримінальної – зокрема.

У радянському кримінальному праві упродовж довгого часу панувала думка, що єдиною і достатньою підставою притягнення особи до кримінальної відповідальності є наявність в її діянні складу злочину.

На сьогодні в теорії кримінального права з приводу підстав кримінальної відповідальності відомо кілька різних поглядів. Зокрема В.В.Тимошенко вказує на одну підставу кримінальної відповідальності – злочин [1, с.31]. Деякі з авторів виділяють дві підстави – матеріальну та процесуальну [2, с.64], об'єктивну та суб'єктивну [3, с.93], інші п'ять – основну та додаткову правові підстави, основну та додаткову фактичні та формальну підстави кримінальної відповідальності [4, с.81-82]. Відтак проблема підстав кримінальної відповідальності потребує ґрунтовного дослідження.

Саме тому доцільно звернутись до законодавства розвинутих країн світу з тим, щоб з'ясувати, як вирішується це питання в їхньому законодавстві. Французький правник Марк Ансель з цього приводу слушно зазначив, що вивчення закордонного права відкриває перед юристом нові обрії, дає змогу краще пізнати право своєї країни, адже специфічні риси цього права особливо яскраво виявляються порівняно з іншими системами. Це озброює юриста ідеями і аргументами, яких неможливо здобути навіть дуже добре знаючи тільки власне право [5, ст.38 ].

Предмет нашого аналізу – сучасне французьке кримінальне законодавство. Пояснюється насамперед це тим, що французьке кримінальне право викликає особливий інтерес, оскільки в основі його лежить класичний юридичний світогляд, сформований ще в ХІХ ст. До того ж українське і французьке кримінальне право характеризуються близькістю основних принципів та інститутів тому, що Україна, як і Франція, належить до однієї правової сім'ї.

Щодо поняття кримінальної відповідальності та її підстав, то їхнє законодавче визначення, незважаючи на те, що Розділ 2 Книги 1 Кримінального кодексу Франції 1992р. називається "Про кримінальну відповідальність", у законодавстві Франції відсутні. Цих визначень не було і в попередніх французьких кодексах – 1791 та 1810 р.р. Ці поняття розроблені французькою кримінально-правовою доктриною давніше, але з прийняттям нового Кримінального кодексу вони наповнились дещо новим змістом.

Французькі юристи виділяють такі підстави кримінальної відповідальності: легальну, матеріальну та моральну[6, с.60-62]. Проте і в французькому кримінальному праві немає єдності поглядів на підстави кримінальної відповідальності. Зокрема, Мерль і Вітю виділяють легальну і матеріальну підстави, тоді як Прадель визнає достатність тільки матеріальної. Інші автори виділяють матеріальну і психологічну(моральну) підстави [7, с.32]. Вважаємо доцільним проаналізувати всі три підстави кримінальної відповідальності.

Легальна підстава полягає в тому, що кримінальну відповідальність тягне за собою лише протизаконне діяння, тобто кримінально протиправне.

Щоб притягнути особу до відповідальності, треба визначити наявність відповідної норми та встановити, що вчинене цією особою діяння точно підпадає під ознаки визначеної кримінально-правової норми. Причому ця норма, відповідно до ст.111-4 (чотиризначний набір цифр означає: перша цифра – нумерація книги, друга – розділу, третя – глави, четверта – статті) Кримінального кодексу Франції, повинна мати точне, чітке тлумачення, щоб не переслідувати діянь, які нею не передбачені [8, с.5; 9, р.9]. Тобто фактично легальна, або, як її ще називають, формальна підстава кримінальної відповідальності практично зводиться до реалізації принципу "nullum crimen sine lege" – немає злочину, не передбаченого законом. Цей принцип закріплений в Декларації прав людини і громадянина ще в 1789 р., а Декларація є одним з джерел сучасного французького кримінального права.

Щодо інших джерел кримінального права Франції, які регулюють питання кримінальної відповідальності, то їхня система характеризується суворою ієрархією – це одна з особливостей континентальної системи права. Головним джерелом сучасного кримінального права Франції є Конституція Франції 1958 р., яка, хоч і не містить конкретних кримінально-правових положень, проте закріплює основні принципи кримінального права, визначає ієрархію норм тощо. Основним джерелом є Кримінальний кодекс, прийнятий 22 липня 1992 року, коли Президент Французької Республіки Франсуа Міттеран затвердив чотири закони, кожен з яких відповідав чотирьом основним частинам, книгам нового Кримінального кодексу, і який вступив в дію 1 березня 1994 р., замінивши так званий кодекс Наполеона 1810 р.

Окрім Кримінального кодексу, джерелами кримінального права є інші галузеві кодекси, зокрема Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс воєнної юстиції, Дорожний кодекс, Сільський кодекс та окремі закони, зокрема Закон 1966 р. "Про комерційні товариства", Закон 1983 р. "Про азартні ігри", Закон 1984 р. "Про діяльність кредитних установ і контроль за ними" та ін.

До джерел кримінального права Франції відносяться також постанови – акти виконавчої влади, порушення яких переслідується на загальних кримінально-правових засадах [13, с.34]. Упродовж тривалого часу, відзначають французькі юристи Ж. Левассер, А. Шаван і Ж. Монтрей, панувала думка, що тільки закон міг бути джерелом кримінального права. Гарантію від тоталітаризму вони вбачали в тому, що право встановлення кримінальної відповідальності і покарань надавалось тільки законодавчій владі, а не виконавчій. З розвитком економічних відносин і чимраз інтенсивнішою технічною еволюцією сучасного суспільства було визнано, що в не досить важливих сферах законодавча процедура була б занадто обтяжливою, і що ці питання варто б віднести до компетенції постанов і деяких адміністративних актів як джерел кримінального права [14, с.31].

Незважаючи на те, що основним і єдиним джерелом кримінального права Франції є закон, дія якого в просторі і часі детально регламентована [8, с.6-9; 9 с.15-37], відомі виняткові випадки застосування судової практики, передусім рішень Касаційного суду [6, с.48].

Обов'язковою умовою дотримання легальної підстави у випадку притягнення особи до кримінальної відповідальності є встановлення, до якого класу відноситься діяння – до злочинів, проступків чи правопорушень. Така класифікація злочинних діянь закріплена в ст.111-1 Кримінального кодексу Франції, а в її основу покладено критерій тяжкості вчиненого діяння. Зміст цього критерію був так визначений Р.Бадинтером при поданні проекту кодексу у Сенаті: "Тяжкість шкоди, заподіяної суспільству – ось, що визначає юридичну сутність злочинного діяння. Отож, тільки посягання на суспільні цінності є злочинами і проступками, а порушеннями є не що інше, як порушення дисципліни громадського життя"[7, с.33].

Необхідність визначення класу діяння пов'язана насамперед з тим, що, згідно з вимогами ст.111-2, 111-3 Кримінального кодексу Франції, визначення злочинів і проступків та встановлення покарання за їх учинення встановлюється законом, а правопорушень – постановами [8, с.5; 9, р.1-4].

Матеріальна підстава кримінальної відповідальності характеризується так званим об'єктивним чинником, тобто вчиненням незаконного діяння (дії чи бездіяльності) і його наслідками. Матеріальну підставу визначають ознаки, що охоплюються об'єктивною стороною складу злочину в українській кримінально-правовій термінології.

У цьому зв'язку французькі юристи, аналогічно до українських, поділяють злочинні діяння на два види – матеріальні, коли відповідальність настає за діяння, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, та формальні, коли відповідальність настає за кримінально протиправну поведінку незалежно від її наслідків.

Заслуговує на увагу те, що французькі юристи розглядають проблему відповідальності за незакінчену злочинну діяльність саме в аспекті матеріальної підстави кримінальної відповідальності.

В французькому кримінальному праві виділяють такі види незакінченої злочинної діяльності: замах на злочинне діяння (la tentative), злочинне діяння, що не відбулося (infraction manquee) і неможливе злочинне діяння (infraction impossible)[7, с.38], що за українською кримінально-правовою термінологією фактично відповідає незакінченому, закінченому та непридатному замаху на злочин.

Французький кримінальний закон не виділяє стадії готування до злочину, проте, розглядаючи справи французькими судами діяння, які за кримінальним законодавством України кваліфікуються як готування до злочину, кваліфікуються як замах.

Loading...

 
 

Цікаве