WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Окремі питання вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за порушення права громадян України на участь у референдумах - Реферат

Окремі питання вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за порушення права громадян України на участь у референдумах - Реферат

Щодо основного змісту права на референдум, то воно полягає у реалізації права на участь в управлінні державними справами. Хоча це право у більшості джерел конституційного права відноситься до політичних прав 7, 135; 10, 68-69; 11, 104-105, на нашу думку, реалізуючи право на участь у референдумі (особливо, стосовно місцевих референдумів), громадяни реалізують й інші конституційні права і свободи: економічні, соціальні, культурні. Цей висновок ґрунтується на тлумаченні ст.31, ч.2, 3 ст.3, ч.1 ст.6 Закону України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", ст.143 Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. [Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, №24, ст.170 із змінами, внесеними згідно із Законами №163-ХІV (163-14) від 06.10.98, ВВР, 1998, №48, ст.292; №997-ХІV (997-14) від 16.07.99, ВВР, 1999, №41, ст.372; №1366-ХІV (1366-14) від 11.01.2000]. З Рішенням Конституційного Суду №1-рп/2000 від 09.02.2000. Законами №1841-ІІІ (1841-14) від 22.06.2000, ВВР, 2000, №46, ст.393; N2182-ІІІ (2182-14) від 21.12.2000, ВВР, 2001, №9, ст.39; №2419-ІІІ (2419-14) від 17.05.2001; №2470-ІІІ (2470-14) від 29.05.2001; №2493-ІІІ (2493-14) від 07.06.2001; №2628-ІІІ (2628-14) від 11.07.2001). (Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду №11-рп/2001 від 13.07.2001) 13, згідно з яким до компетенції місцевого самоврядування відноситься вирішення широкого кола питань, що стосуються соціально-економічного та культурного розвитку населення.

Навряд чи буде коректним відносити право громадян України на участь у референдумі виключно до політичних прав. В той же час, виходячи із формулювання родових об'єктів злочинів, які містяться у розділі V Особливої частини КК України, не буде також правильним і відносити цей склад злочину до групи діянь, що посягають на інші особисті права і свободи людини і громадянина. Один із варіантів вирішення цієї проблеми може бути сприйнятий із КК РФ 1996 р.

Аналогічний склад злочину міститься в ст.141-142 КК РФ. На нашу думку, тут теж є певні проблеми, які першою чергою стосуються конструкцій відповідних статей (наприклад, ст.141 КК РФ має назву "Перешкоджання здійсненню виборчих прав або роботі виборчої комісії", а мова йде в диспозиції статті не тільки про виборчі права, а і про право брати участь у референдумі), але саме назва відповідної глави 19, яка містить в основному склади злочинів, подібні до тих, які містяться в розділі V Особливої частини КК України, є більш досконалою – "Злочини проти конституційних прав і свобод людини і громадянина". Така назва дає можливість визначити більш повно родовий об'єкт відповідної групи злочинів.

Специфічною особливістю кримінально-правової охорони права громадян на участь у референдумі є те, що цей об'єкт практично ніколи не охороняється за допомогою норм інших розділів Особливої частини КК України (на відміну від здоров'я, власності, життя).

Основною формою кримінально-правової охорони права громадян України на участь у референдумах є норми, передбачені ст.160 КК України, при кримінально-правовому аналізі яких постає питання про кількість юридичних складів злочинів у межах цієї статті та про безпосередній об'єкт (об'єкти) відповідних злочинів. У цій статті передбачені окремі види злочинів, які законодавець об'єднує під загальною назвою "Порушення законодавства про референдум".

У ч.1 ст.160 КК України передбачено один юридичний склад злочину, об'єктивна сторона якого має ускладнений характер: головна дія характеризується терміном "перешкоджання", яке направлене на окремі елементи процесу проведення референдуму. З одного боку це перешкоджання вести агітацію до дня референдуму, з іншого – перешкоджання брати або не брати участь у референдумі. На нашу думку, це простий юридичний склад злочину і немає жодних підстав, незважаючи на широку описову диспозицію, розглядати його в як склад злочину із альтернативною дією. Це тим більше очевидно, що таку дію, яка позначена в ч.1 ст.160 КК України словами "перешкоджання вести агітацію до дня проведення референдуму" практично можна вчинити тільки упродовж конкретного проміжку часу і в ніякому разі в жодний інший час. У ч.2 ст.160 КК України передбачено кваліфікований вид перешкоджання здійсненню права на референдум і веденню агітації до дня проведення референдуму.

Отже, є підстави зробити висновок, що ч.1 і ч.2 ст.160 КК України являє собою основний і кваліфікований склад злочину, який полягає в перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права на участь у референдумі і перешкоджанні вести агітацію до дня проведення референдуму.

В якості кваліфікуючих ознак законодавець передбачає спеціального суб'єкта злочину – члена комісії з проведення референдуму або іншу службову особу, або групу осіб за попередньою змовою (в ч.2 ст.160 КК України некоректно вжито термін "попередня змова групи осіб", тоді як на законодавчому рівні в назві ст.28 КК України ця форма співучасті названа "група осіб за попередньою змовою").

На рівні основного юридичного складу злочину, передбаченого ч.1 ст.160 КК України, захищається такий безпосередній об'єкт як право брати або не брати участь у референдумі та його елемент – право на ведення агітації до дня виборів, який немає підстав вважати окремим безпосереднім об'єктом.

Щодо ч.3 ст.160 КК України, то вона має складнішу конструкцію, яка передбачає три окремі основні юридичні склади злочинів: а) підроблення документів референдуму; б) завідомо неправильний підрахунок голосів; в) порушення таємниці голосування.

На рівні безпосередніх об'єктів цих злочинів передбачені окремі елементи процесу проведення референдуму. Виникає питання: чи є виправданим поєднання трьох окремих юридичних складів злочинів в одній статті, яка передбачає, крім цих трьох, ще два юридичні склади злочинів? Якщо проводити порівняння із юридичними складами злочинів проти виборчих прав громадян, то важливо особливо відзначити, що для захисту таких елементів виборчих правовідносин як, наприклад, таємниця голосування, законодавець формулює окремий юридичний склад злочину, який міститься в диспозиції окремої статті (ст.159 КК України).

Як видається, така ускладнена конструкція ст.160 КК України не виправдана. Кримінально-правовий аналіз юридичних складів злочинів, передбачених у цій статті є предметом окремого дослідження, яке є, безумовно, необхідним для формулювання шляхів удосконалення цієї кримінально-правової норми.

Література

  1. А.В. Наумов. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М.: БЕК, 1996. – 550 с.

  2. А.Н. Красиков. Уголовно-правовая охрана политических, гражданских и иных конституционных прав и свобод человека и гражданина в России. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2000. – 100 с.

  3. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студ. юрид. вузів і факульт /За ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 903 с.

  4. В.О. Навроцький. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Знання, 2000. – 771 с.

  5. Цивільне право. – К.: Вентурі, 1997. – Ч.2. – 479 с.

  6. Права человека. Учебник для вузов /Отв. ред. – чл.-корр. РАН, д-р юрид. наук Е.А. Лукашева. – М.: Изд. группа Инфра-М-Норма., 1999. – 573 с.

  7. Конституційне право України /За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.

  8. Курс советского уголовного права: В 6т. – М.: Наука, 1970. – Том II – Преступления.. – 516 с.

  9. Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа Инфра-М-Норма, 1997. – 516 с.

  10. О.Г. Кушніренко, Т.М. Слінько. Права і свободи людини і громадянина: Навч. посібник. – Харків: Факт, 2001. – 440 с.

  11. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. чл.-корр. РАН, проф. М.В. Баглая, д-ра юрид. наук, проф. Ю.И, Лейбо и д-ра юрид. наук, проф. Л.М. Энтина. – М.: Изд. группа Инфра-М-Норма, 1999. – 832 с.

  12. ВВР України. – 1991. – №33. – Ст.443.

1 Хоча це положення не слід розуміти однозначно. Див. В. Грищук. Еутаназія: кримінально-правові проблеми //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. – Львів: Юрид. фак-т ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 387-390.

Loading...

 
 

Цікаве