WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Окремі питання вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за порушення права громадян України на участь у референдумах - Реферат

Окремі питання вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за порушення права громадян України на участь у референдумах - Реферат

Безпосереднім об'єктом цього юридичного складу злочину слід вважати правові відносини, які виникають під час (або в процесі, або в зв'язку) реалізації громадянами України свого права на участь в управлінні державними справами шляхом участі у референдумі. У назві ст.160 КК України міститься посилання на відповідні нормативні акти. Ці нормативні акти об'єктом злочину бути не можуть, тому що порушити норму закону неможливо. Вживання терміна "законодавство про референдум" підкреслює бланкетний характер диспозиції цієї кримінально-правової норми. Цей термін містить пряму вказівку на безпосередній об'єкт злочину, хоча саме законодавство про референдум не є елементом цього юридичного складу злочину.

Це вказівка на те, що в результаті вчинення такого злочину порушуються правовідносини, які врегульовані саме Законом України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми" та іншими нормативними актами. Хоча якщо ставати на позицію таких відомих учених як А.А. Піонтковський, О.С. Йоффе, які вказують, що коли йдеться про порушення права, то не можна порушити правову норму, не порушуючи правовідносин і, навпаки, внаслідок діалектичного взаємозв'язку, який існує між нормою і правовідносинами, слід визнати, що правову норму порушити можна 8, 122. Проте, на нашу думку, це випливає із надто широкого тлумачення поняття права. Якщо розмежувати право на участь у референдумі, законодавство про референдум, яке це право врегульовує та ті правовідносини, які виникають з приводу реалізації цього права на підставі законодавства, то тією ланкою, якій завдають шкоду в результаті злочинного посягання, є саме правовідносини, на них можна вплинути безпосередньо, тоді як право – це певного роду абстракція, а закон – джерело права, яке містить відповідну письмову форму його фіксації.

Право на участь у референдумі саме по собі не може бути безпосереднім об'єктом цього юридичного складу злочину, оскільки право – це міра дозволеної поведінки, особливо, коли мова йде про позитивне право. Держава надає людині можливість брати участь у вирішенні державних справ шляхом участі в голосуванні. Але розпоряджається людина своїм правом за власним розсудом, навіть правом на життя людина може розпоряджатися сама.1 Привертають увагу такі запитання: чи доречно, наприклад, життя, здоров'я розглядати не як самостійні феномени, як ознаку людини, а називати їх правом? Чи є об'єктом злочину, передбаченого, наприклад, ст.115 КК України право на життя? Скоріше, це невід'ємна ознака людини, без яких вона просто не існує. Адже не розглядаємо ми як право належність особи, наприклад, до тієї чи іншої раси. Якщо народитися китайцем, чи японцем – це не право, то чому народитися живим – це право? Тут доречно підтримати тих авторів, які вважають об'єктом злочину саме особу 9, 127.

Безумовно, такий підхід не повинен застосовуватись до всіх без винятку юридичних складів злочинів. Наприклад, аналізуючи склад злочину, який міститься в диспозиції ст.160 КК України, важливо конкретно вказати, що людина свідомо стає учасником правовідносин, які врегульовані Законом України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми" та іншими нормативними актами. Отже, злочинне посягання спрямоване на руйнування цих відносин шляхом впливу на конкретні їхні елементи.

Необхідно чітко розрізняти (застосовуючи тричленну систему об'єктів) родовий і безпосередній об'єкти. Родовий об'єкт не входить у систему ознак, які утворюють юридичний склад злочину. Функцією родового об'єкта є вказівка на ті блага, цінності, правові відносини, на які посягає певна група злочинів – однорідні злочини. В назві розділу V Особливої частини КК України родовий об'єкт певної групи злочинів названо як "виборчі права". Але чи безпосередній об'єкт юридичного складу злочину, передбаченого в ст.160 КК України можна охопити поняттями "виборчі права", чи він є значно ширшим за змістом? Відповідь на це запитання міститься в аналізі предмета всеукраїнського та місцевих референдумів.

Відповідно до Закону України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", предметом всеукраїнського референдуму може бути затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень; прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів (ст.3). Предметом республіканського (Республіки Крим) референдуму може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання Республіки Крим (ст.31). Предметом місцевого референдуму може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їхніх виконавчих та розпорядчих органів (ст.4).

Отже, слід чітко відмежовувати різні форми участі громадян у політичному житті суспільства або їхні конкретні прояви. Референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом безпосереднього голосування законів України або інших рішень із важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Якщо вибори є, головним чином, формою народного державотворення, то референдуми передусім є формою законотворчості, правотворчості. Вони є вищою формою безпосередньої демократії.

Відтак необхідно розрізняти зміст правовідносин, які виникають в результаті участі у референдумах та в результаті участі у виборах. Іноді це буває зробити досить важко. Наприклад, перший Президент України був обраний всенародно 1 грудня 1991 року одночасно з проведенням всенародного референдуму, який підтвердив Акт проголошення незалежності України, схвалений Верховною Радою України 24 серпня 1991 року.

В ст.69 Конституції України мова йде про різні форми волевиявлення, які не названі вичерпно. Конкретно законодавець називає тільки дві з них: вибори і референдум. Інші форми, такі як законодавчі ініціативи, громадське самоврядування, проведення громадських та всенародних обговорень відіграють певну роль у політичному та суспільному житті країни, а проте головними, фундаментальними формами безпосереднього народовладдя є вибори і референдум. Але якщо вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування, то в ході референдумів вирішуються питання, які стосуються будь-яких сторін життя народу: політичного, економічного, соціального, культурного.

Наприклад, якщо виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалізацію права народу України на самовизначення й входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень та вихід з них, то на місцеві референдуми виносяться як питання про дострокове припинення повноважень відповідної Ради народних депутатів та її голови, так і питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об'єднання адміністративно-територіальних одиниць та питання, що стосуються дошкільних навчальних закладів. Аналіз питань, що виносяться на розгляд референдумів, дає підставу зробити висновок, що, по-перше, шляхом участі в них громадяни реалізують свої політичні інтереси; по-друге, інтереси в інших галузях суспільного життя; по-третє, шляхом участі в референдумах громадяни не реалізують виборчі права.

Таким чином, безпосереднім об'єктом злочину "порушення законодавства про референдум" є правові відносини, які виникають у результаті реалізації громадянами України свого конституційного права на народне волевиявлення шляхом участі у референдумі. Сторонами правовідносин, які виникають у ході проведення референдуму, є, з одного боку, громадяни України, які беруть участь у референдумах, з іншого – Верховна Рада, місцеві Ради народних депутатів та Президент України (ст.72, 143 Конституції України). Об'єкт правовідносин визначається відповідно до предмета референдуму. Змістом правовідносин є права і обов'язки громадян України та Верховної Ради, місцевих рад народних депутатів та Президента України, які передбачені в Конституції України та Законі України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", та в інших нормативних актах, які в своїй сукупності становлять законодавство про референдум.

Loading...

 
 

Цікаве