WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та ознаки міжнародних злочинів - Реферат

Поняття та ознаки міжнародних злочинів - Реферат

В основу іншого підходу покладена та засада, що норми міжнародно-правових актів не можуть бути безпосередньо застосовані для кваліфікації і визначення караності посягань. Це можливе лише відповідно до норм національного законодавства, під час створення якого мають ураховуватися міжнародно-правові зобов'язання держави – його треба приводити у відповідність до міжнародних договорів. Пріоритетність такої позиції визнають і ті вчені, які допускають можливість безпосереднього застосування міжнародних актів при вирішенні конкретних справ [6].

Видається, що сучасним правовим реаліям більшою мірою відповідає друга з названих позицій. Специфіка ж протиправності аналізованих посягань знаходить свій вираз у таких положеннях:

1. Протиправність таких злочинів може бути встановлена як нормами національного законодавства, так і міжнародно-правовими нормами. Традиційно відповідальність за міжнародні злочини передбачена в міжнародно-правових актах (договорах, угодах, конвенціях, статутах). Однак, дедалі частіше міжнародні злочини криміналізуються і національними КК. Наприклад, розділ "Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правоворядку" яким встановлена відповідальність за безсумнівно міжнародні злочини, включено до КК України 2001 р. Аналогічні розділи є і в нових КК Російської Федерації та Республіки Білорусь. Не викликає сумніву, що за умови, коли відповідні діяння передбачені водночас і міжнародно-правовими актами, і національним законодавством, правозастосовні органи окремих держав застосовуватимуть свої КК.

Тому важко погодитися з думкою, що відносити національне законодавство до джерел міжнародного кримінального права безпідставно [7]. Це не відповідає фактичному стану законодавства і практики його застосування. Їхній аналіз підтверджує висновок про наявність світової тенденції взаємодії і взаємопроникнення міжнародних і внутрідержавних явищ та процесів, яка набуває виразу в поглибленні взаємодії міжнародного права з національними правовими системами в цілому і міжнародного кримінального права з внутрідержавним кримінальним правом зокрема. Норми міжнародного кримінального права реалізуються через норми внутрідержавного кримінального права і процесу [8].

У літературі відзначається, що лише близько 10% злочинів, норми про які передбачені в КК України, Росії, Польші, Франції мають аналоги в міжнародних договорах [9].

2. Відповідальність за міжнародні злочини настає і тоді, коли відповідні норми не імплементовані в законодавство окремих держав. У літературі стверджується, що принципом міжнародного кримінального права слід вважати положення, згідно з яким, якщо держава не встановлює покарання за діяння, яке міжнародним правом віднесене до категорії злочинів проти миру і людства, то це не є обставиною, що звільняє особу від міжнародної кримінальної відповідальності [10]. Отже, відповідальність за такі злочини настає і в тому випадку, коли їхня протиправність встановлена лише міжнародно-правовими актами.

3. Протиправність міжнародних злочинів може бути встановлена не лише правовими актами (міжнародними чи національними), але й на підставі звичаїв, прецедентів. Своє закріплення це знайшло в ст.15.2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., де встановлено, що ніщо не перешкоджає відданню до суду і покаранню будь-якої особи за діяння або упущення, яке в момент учинення було кримінальним злочином відповідно до загальних принципів права, визнаних міжнародним співтовариством [11].

4. Некодифікований характер норм про міжнародні злочини. В літературі підкреслюється, що на відміну від інших галузей в міжнародному кримінальному праві кодифікація досі не здійснена. Тому його норми можна знайти в різних нормах міжнародного права [12]. Кодифіковані вони лише на рівні національних правових систем, та й то не у всіх державах.

Викладене дає підстави критично поставитися до думки про те, що норми міжнародного кримінального права повинні створюватися суб'єктами міжнародного кримінального права не в односторонньому порядку, а шляхом узгодження їх волі [13]. Це не є універсальним правилом, оскільки такі норми можуть закріплюватися і в національному кримінальному законодавстві, причому не обов'язково на виконання міжнародно-правових зобов'язань держави.

Вина як ознака міжнародних злочинів. Відповідальність лише при наявності вини виступає фундаментальним принципом кримінального права. Цей принцип повною мірою поширюється і на міжнародне кримінальне право. Він неодноразово закріплений в основних міжнародно-правових актах (зокрема, в ст.14.2, 15.1 вже згадуваного Міжнародного пакту про громадянські і політичні права), послідовно дотримується на практиці.

Слід відзначити, що переважна більшість міжнародних злочинів вчиняються умисно. Жодним міжнародно-правовим актом не передбачається кримінальна відповідальність за необережне заподіяння шкоди, якою б масштабною вона не була. Разом з тим, національне кримінальне законодавство встановлює відповідальність за міжнародні злочини, які можуть вчинятися як умисно, так і з необережності. Це, зокрема, порушення різноманітних правил, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Вина є ознакою міжнародного злочину як тоді, коли його суб'єктом виступає фізична особа, так і тоді, коли відповідальності підлягає організація чи держава. Видається, що вина організації чи держави встановлюється через індивідуальну вину їхніх керівників, які ухвалювали рішення, виконання яких становить міжнародний злочин. Отже, за міжнародний злочин, як і за будь-який інший злочин не може наставати відповідальність уразі відсутності вини; об'єктивне інкримінування не допускається щодо всіх суб'єктів таких злочинів – як фізичних осіб, так і організацій чи держави.

Караність міжнародних злочинів. Караність – це ознака міжнародного злочину, яка випливає з його інших ознак, є найістотнішим юридичним наслідком такого злочину. Під караністю злочину звичайно розуміють погрозу застосування покарання за злочин, що міститься у кримінально-правових санкціях [14]. Про те, що вчинене діяння становить собою злочин, а не інше правопорушення, можна судити саме з видів покарання, які встановлені за його вчинення. Наявність у санкції кримінальних покарань (позбавлення волі, конфіскації майна, примусового розпуску організації чи визнання її злочинною тощо) дає можливість судити про те, що передбачене міжнародно-правовим актом або національним законодавством діяння становить собою злочин.

Встановлення караності діянь, передбачених статтями Особливої частини КК, не викликає труднощів. Такі статті, які містять заборонні норми, обов'язково місять і санкцію, в якій визначені види і розміри покарання. Види ж кримінальних покарань передбачені в Загальній частині КК. Та й саме включення діяння до кодифікованого акта кримінального законодавства однозначно говорить про те, що воно відноситься до такої категорії правопорушень, як злочини.

Взаємозв'язок протиправності і караності діянь, які передбачені міжнародно-правовими актами, виявляється не завжди однозначно. Справа в тому, що переважна більшість відповідних норм міжнародно-правових актів не встановлюють ознак конкретних злочинів та не визначають види та розміри покарання за їх вчинення, а містять рекомендації, пропозиції, вимоги до держав-учасниць договорів, конвенцій передбачити відповідальність в національному законодавстві. Такі норми проблематично визнавати кримінально-правовими, а діяння, про які йдеться в них – злочинами, саме через відсутність караності. Відзначене ще раз підтверджує тезу про те, що міжнародний злочин як юридична категорія – це феномен, який виявляється в актах національного законодавства.

Loading...

 
 

Цікаве