WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та ознаки міжнародних злочинів - Реферат

Поняття та ознаки міжнародних злочинів - Реферат

Реферат на тему:

Поняття та ознаки міжнародних злочинів

Сучасна злочинність виходить за межі національних кордонів, що гостро ставить питання міжнародного співробітництва в цій сфері. Відтак важливою є наукова розробка проблем, які пов'язані з удосконаленням як внутрідержавного законодавства, так і міжнародно-правових актів, спрямованих на протидію міжнародним злочинам, забезпеченням відповідності національних кримінальних законів вимогам міжнародних договорів, виробленням практичних рекомендацій для правозастосовних органів. Складовою вирішення цих проблем є наукова розробка самого поняття міжнародного злочину – ключового в системі категорій міжнародного кримінального права.

Визнання існування міжнародного кримінального права як самостійної правової галузі, що на сьогодні є загальноприйнятим, передбачає наявність його специфічного предмета і окремого метода правової регламентації суспільних відносин. Самоочевидним є те, що таким головним предметом міжнародного кримінального права виступає "міжнародний злочин", а методом – встановлення караності відповідних діянь у міжнародно-правових актах, настання відповідальності перед світовою спільнотою в особі спеціально уповноважених органів.

Поняття будь-якого злочину, зокрема й міжнародного, нерозривно пов'язане зі встановленням його ознак. У літературі такі ознаки переважно не виділяють, що утруднює з'ясування поняття міжнародного злочину, вияснення його співвідношення із злочинами, передбаченими КК окремих держав. Досить часто вказуючи на коло злочинів, що охоплюються цим поняттям, дають їх перелік, який об'єктивно не може бути вичерпним і достатньо точним. Наприклад, відзначається, що коли в міжнародно-правових документах трапляється термін злочин, то це може означати:

а) вчинення фізичними особами кримінально-караних діянь, що зачіпають інтереси кількох держав, з якими останні домовляються вести боротьбу;

б) найтяжчі правопорушення, вчинення яких тягне визначення держави як злочинної (наприклад, агресія);

в) порушення певних міжнародних стандартів у галузі охорони прав людини, яких держави повинні дотримувати під час розробки і застосування норм свого внутрішнього права [1].

Така характеристика (а вона є поширеною для публікацій з питань міжнародного кримінального права, авторами більшості яких не є криміналісти, що виховані на класичних традиціях цієї науки) лише позначає коло діянь, що на думку авторів відносяться до міжнародних злочинів. Вона аж ніяк не пов'язана з вказівкою на загальні риси, керуючись якими можна визначити підпадає те чи інше діяння під поняття міжнародного злочину чи ні.

Відтак пропонована стаття саме і присвячена аналізу загальних ознак міжнародного злочину. На цій основі стане можливим формулювання поняття такого злочину, відмежування його від злочинів "внутрідержавних", а в подальшому і дослідження видових понять щодо родового, яким є поняття міжнародного злочину (цілі статті).

Визначаючи поняття міжнародного злочину слід враховувати такі засадничі положення:

  • міжнародний злочин – це вид злочину; поняття злочин і міжнародний злочин (чи злочин міжнародного характеру) співвідносяться як рід і вид;

  • міжнародний злочин характеризується тими ж родовими ознаками, що й будь-який інший злочин. Такими ознаками одностайно визнаються: суспільна небезпека, кримінальна протиправність, винність і караність;

  • зміст цих ознак стосовно міжнародного злочину має свою специфіку, зумовлену тим, що це ознаки відповідного видового поняття.

Суспільна небезпека міжнародних злочинів. Категорія суспільна небезпека не знайшла достатньо повного висвітлення у вітчизняній літературі. В зарубіжній теорії кримінального права її існування як однієї з фундаментальних характеристик злочину визнається далеко не всіма. Принаймні, вказівки на суспільну небезпеку як ознаку злочину немає у більшості КК країн, які не зазнали радянського впливу, не простежується її використання і у міжнародно-правових актах. Та й у сучасній вітчизняній доктрині є спроби відійти від акценту на суспільну небезпеку як на одну з основних сутнісних ознак злочину. Однак, враховуючи не лише існуючі традиції, а й величезний потенціал цієї категорії для характеристики будь-якого злочину, її значення для розкриття інших ознак поняття злочину та встановлення змісту окремих елементів і ознак складу злочину, видається доцільним використовувати поняття суспільної небезпеки для з'ясування того, що ж слід вважати міжнародним злочином. У літературі в зв'язку з цим відзначається, що критерій суспільної небезпеки, якому приділяється велика увага у внутрішньому кримінальному праві, не менш важливий і стосовно міжнародних злочинів [2].

Відомо, що суспільна небезпека будь-якого злочину полягає у тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, що охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди [3]. Причому така реальна або потенційна шкода має бути достатньо масштабною за об'ємом, значною за ступенем порушення інтересів, щоб діяння могло визнаватися злочином.

Особливості суспільної небезпеки міжнародних злочинів полягають в:

  1. суб'єктах, котрі зазнають негативних наслідків цих злочинів – інтереси яких порушуються внаслідок аналізованих діянь;

  2. характері відносин, які порушуються чи ставляться під небезпеку порушення внаслідок таких посягань.

Отже, щоб розкрити поняття суспільна небезпека міжнародних злочинів потрібно визначити, для кого існує така небезпека та в чому вона полягає.

"Внутрідержавні" злочини характерні тим, що небезпечні для конкретної держави, певного суспільства, особи. Їхні наслідки звичайно локалізовані державними кордонами. Такі злочини полягають у порушенні правових норм, встановлених в тій чи іншій державі, існуючого в ній правопорядку. Злочини ж міжнародні куди більш масштабні. Вони можуть посягати на:

  • інтереси двостороннього (чи багатостороннього) міждержавного спілкування;

  • інтереси одночасно кількох держав;

  • всю міжнародну спільноту.

Відтак, суспільна небезпека міжнародних злочинів виходить за межі однієї держави чи суспільства. Ці злочини порушують інтереси, які торкаються одночасно кількох самостійних суб'єктів міжнародного права, причому інтереси не внутрішні кожної держави, а ті, які стосуються їх зовнішніх зв'язків, визначають становище серед собі подібних суб'єктів. Вони посягають на цінності, які визнають і охороняють усі учасники міжнародного спілкування. Це – мир і мирне співіснування між народами; закони і звичаї війни; гуманне ставлення до мирного населення; расова, релігійна та інша різноманітність населення; права людини; міжнародні економічні відносини; безпека транспорту і зв'язку; антитерористична безпека, захист від незаконної міграції та ін.

Міжнародні злочини можуть поєднуватися з заподіянням шкоди благам, які охороняються і внутрідержавним правом – життю і здоров'ю особи, власності, громадській безпеці тощо. Вбивства, тілесні ушкодження, вилучення чи знищення майна і тому подібна шкода може або виступати способом учинення міжнародних злочинів або ж бути одним із їхніх наслідків. Вже тільки це вказує, що не існує надто різких граней між "внутрідержавними" і "міжнародними" злочинами. Принаймні, частина з них полягає у порушенні шкоди тим же відносинам, що й злочини, передбачені національним кримінальним законодавством.

Протиправність міжнародних злочинів. Протиправність становить собою обов'язкову ознаку будь-якого злочину, в тому числі й міжнародного. Однак у розумінні цієї ознаки в літературі ще не досягнуто єдності поглядів. Щодо протиправності аналізованих посягань у теорії існує, принаймні, дві позиції. Перша з них полягає у визнанні міжнародно-правових актів джерелом, на підставі яких можуть вирішуватися конкретні справи. В її основі лежать закріплені в конституціях багатьох держав, в тому числі в ч.1 ст.9 Конституції України, положення, згідно з якими чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства, якщо вони належно ратифіковані. Відтак у теорії відзначається, що у випадку, коли норми міжнародного кримінального права не трансформовані в національне законодавство, то особи, які проводять дізнання, слідчі, прокурори і судді при дотриманні вимог названої конституційної норми вправі покликатися у своїх рішеннях на конкретні норми міжнародного договору [4]. Водночас визнається, що в судовій практиці немає прецедентів прямого застосування норм міжнародного кримінального права при винесенні рішень у кримінальних справах про конвенційні злочини (тобто злочини, переслідування яких передбачене міжнародно-правовими актами) [5].

Loading...

 
 

Цікаве