WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Довічне позбавлення волі як вид покарання за кримінальним правом України - Реферат

Довічне позбавлення волі як вид покарання за кримінальним правом України - Реферат

12. Довічне позбавлення волі застосовується тільки за вироком суду. Інші ж види покарань можуть застосовуватись і не лише судом, і не тільки вироком суду. Так, застосування до засудженого іншого замість призначеного за вчинений ним злочин судом покарання здійснює у порядку помилування Президент України. Застосування ж до особи іншого порівняно з призначеним за вчинений нею злочин виду покарання, скажімо, у касаційному порядку чи у випадку заміни їй невідбутої частини покарання більш м'яким хоч і здійснюється судом, проте не вироком, а відповідно ухвалою і постановою.

13. Кримінальні справи про злочини, за вчинення яких передбачене довічне позбавлення волі, підсудні як суду першої інстанції апеляційним (а не місцевим) судам і розглядаються вони судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів (а не одноособово суддею). Такий порядок розгляду цих справ (ч.3 ст.17, п.2 ч.1 ст.34, п.3 ч.2 ст.36 КПК) покликаний виключити необґрунтоване застосування даного покарання3.

14. У справах про злочини, за які передбачене довічне позбавлення волі, участь захисника є обов'язковою, причому з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення (п.4 ч.1 ст.45 КПК)4. До того ж як захисники у цих справах спочатку допускаються лише адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ст.44 КПК), тобто особи, що здатні найкваліфікованіше здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні у кримінальній справі. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники можуть брати участь у таких справах лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, причому тільки з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. За загальним же правилом участь захисника при провадженні у кримінальній справі не є обов'язковою, він може вступати у справу на будь-якій стадії процесу, а як захисники допускаються не лише адвокати та інші фахівці у галузі права, але й близькі родичі, опікуни і піклувальники обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого.

Розглянуті питання, рівно ж як і висловлені пропозиції щодо вдосконалення ст.64 КК, видається, сприятимуть правильному і ефективному застосуванню довічного позбавлення волі на практиці. Визначення ж самої ефективності довічного позбавлення волі і його ролі у запобіганні вчиненню особливо тяжких злочинів – це наступний етап у дослідженні комплексу питань, що торкаються цього покарання.

Література

  1. Відомості Верховної Ради України.

  2. Вісник Конституційного Суду України.

  3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Відп. ред: В.Ф. Бойко та інші. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000.

  4. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник /Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002.

  5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001р. /За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002.

  6. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти /М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001.

  7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. У 2-х ч. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. Загальна частина. – К.: Форум, 2001.

  8. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001р. за даними судової статистики //Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4. – С.20.

  9. Урядовий курєр. – 2003. – 29 січ. – С.15.

  10. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001.

  11. Відомості Верховної Ради УРСР.

  12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року /За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001.

1 У деяких публікаціях вказується, що смертна кара була скасована як вид покарання "Законом від 22 лютого 2000р." 3, 105; 4, 288; 5, 126. Інші автори пишуть, що смертна кара була скасована Законом України від 22 лютого 2000р. "Про заміну смертної кари довічним позбавленням волі" 6, 313.Ці твердження, як видається, не відповідають дійсності. І річ тут ось у чому. Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999р. у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 1901 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару), положення КК України 1960р., які передбачали смертну кару як вид покарання, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними). З дня ухвалення даного рішення вказані положення КК в силу ч. 2 ст. 152 Конституції втратили чинність (стали скасованими). У зв'язку з цим з 29 грудня 1999р. найсуворішим видом покарання за КК України 1960р. стало позбавлення волі на певний строк. Що ж стосується Закону України від 22 лютого 2000р. "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України", то він не скасовував смертну кару і не замінював її довічним позбавленням волі, оскільки з дня постановлення Конституційним Судом України вказаного вище рішення КК такого виду покарання як смертна кара вже не передбачав. Даний Закон лише вилучив (забрав) з тексту КК уже нечинні (такі, що втратили юридичну силу) з 29 грудня 1999р. положення щодо смертної кари, запровадивши при цьому (але не замість смертної кари, бо вона вже була скасована) покарання у виді довічного позбавлення волі. Закону ж з назвою "Про заміну смертної кари довічним позбавленням волі", що згадується у зазначеному вище підручнику, Верховна Рада України взагалі ніколи не ухвалювала, у тому числі і 22 лютого 2000р.

2 Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991р. 11. – 1991. – №13. – Ст. 145.

3 Установлюючи, що відповідна категорія кримінальних справ підсудна як суду першої інстанції апеляційним судам, КПК не передбачає можливості подачі на ухвалені ними вироки апеляції і, отже, розгляду цих справ в апеляційному порядку. Вироки цих судів можуть бути перевірені лише у касаційному порядку (ст. 383 КПК). У той же час вироки місцевих судів підлягають перевірці і в апеляційному (ст. 347 КПК), і у касаційному порядку (ст. 383 КПК). Видається, що позбавлення певної категорії осіб, у тому числі і засуджених до довічного позбавлення волі, права на перевірку постановлених щодо них вироків в апеляційному порядку є грубим порушенням закріпленого у ст. 24 Конституції і ст. 16 КПК принципу рівності громадян перед законом, оскільки це ставить вказаних осіб у явно нерівне становище з громадянами, засудженими місцевими судами.

4 У п. 4 ч.1 ст. 45 КПК вказано, що участь захисника при провадженні у кримінальній справі є обов'язковою, "коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення". Між тим чинний КК такого виду покарання як "довічне ув'язнення" не передбачає (не передбачав його, до речі, і КК 1960р.). За цим Кодексом покарання, що полягає в ізоляції засудженого до кінця його життя від суспільства у спеціально призначених для цього кримінально-виконавчих установах, називається довічним позбавленням волі. З огляду на це текст п. 4 ч.1 ст. 45 КПК слід привести у відповідність з чинною системою покарань, замінивши у ньому слова "довічне увязнення" словами "довічне позбавлення волі".

Loading...

 
 

Цікаве