WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальна зумовленість криміналізації суспільно небезпечних діянь у відносинах банкрутства в Україні - Реферат

Соціальна зумовленість криміналізації суспільно небезпечних діянь у відносинах банкрутства в Україні - Реферат

  • Принцип суспільної небезпеки. В основі матеріалістичного підходу до встановлення меж втручання права в суспільне життя покладено уявлення про те, що характер цього втручання визначається суспільною необхідністю і обмежується об'єктивною можливістю адекватного регулятивного впливу права на різні групи суспільних відносин. І лише те діяння може бути правомірно криміналізоване, суспільна небезпека якого (з точки зору кримінального права) є достатньо високою.

  • Принцип відносної поширеності діяння. Суть цього принципу полягає в тому, що кримінальне право регулює форму реакції суспільства на суспільно небезпечні вчинки індивідів, і являють собою прояви деяких загальних тенденцій та закономірностей, інакше кажучи – явища не випадкові. Якщо криміналізація одиничних "негативних" вчинків є безглуздою, оскільки не має регулятивного значення, то оголошення кримінально-караними надмірно поширені діяння шкідливо саме з погляду досягнення тієї мети, яка стоїть перед кримінальним законом. Тому надмірне поширення діяння, навіть якщо воно являє собою суспільну небезпеку, є аргумент не за, а проти його криміналізації.

  • Принцип пропорційності позитивних та негативних наслідків криміналізації. Суть його полягає в тому, що наскільки б не була небезпечна та чи інша поведінка, її криміналізація ніколи не може розглядатися як абсолютне благо, оскільки завжди являє собою жертвування одними інтересами суспільства заради інших більш значущих. Тому по своїй суті криміналізація будь-якого діяння повинна здійснюватися з позиції підходу до неї як до соціальної необхідності. Встановлення кримінальної караності діяння допустимо тільки і тільки тоді, коли ми переконані, що соціальні результати застосування кримінального права суттєво перевищать неминучі негативні наслідки криміналізації, такі як негативний вплив на особу засудженого, погіршення становища членів його сім'ї та ін.

  • Принцип кримінально-політичної (кримінально-конституційної) адекватності криміналізації. Згідно з цим принципом кожна зміна кримінального закону має підлягати всебічному аналізу і попередній оцінці з точки зору конституційності та відповідності основним тенденціям суспільства.

2. Принципи, що визначені вимогами внутрішньої логічної несуперечності системи норм кримінального права, або внутрішньої несуперечності норм матеріально-процесуального права, або норм кримінального та інших галузей права (конституційного, цивільного та ін.), тобто системно-правові принципи криміналізації [8].

Оскільки тема нашої статті окреслена лише соціальною зумовленістю криміналізації банкрутства в Україні, розглянемо лише соціальні та соціально-психологічні принципи криміналізації суспільно-небезпечних діянь під час проведення процедур банкрутства.

Підставами криміналізації суспільно-небезпечного діяння завжди виступають процеси, що відбуваються в матеріальному та духовному житті суспільства, розвиток яких спричиняє об'єктивну необхідність кримінально-правової охорони тих чи інших цінностей.

В економічній літературі при визначенні місця банкрутства (неспроможності) підкреслюється, що ці процеси є невід'ємними супутниками будь-якого сучасного ринку, який використовує їх як інструмент перерозподілу капіталу та віддзеркалює об'єктивні процеси структурної перебудови економіки [9].

Норми про неспроможність (банкрутство) дають можливість вирішити одне з найскладніших в умовах ринку питань – про долю суб єктів господарського обігу, які з тих чи інших причин не виконують своїх обов'язків перед контрагентами Це питання і раніше і тепер вирішується досить неоднозначно.

Без існування конкурентного середовища, а також забезпечення рівноправності всіх учасників цивільно-правових відносин впровадження ринкових правових інструментів, одним з яких є неспроможність, просто неможливе. Процедура визнання боржника неспроможним встановлюється для того, щоб не допустити задоволення претензій окремих кредиторів за рахунок інших, а також для захисту інтересів добросовісного боржника від розорення та недопущення ліквідації життєздатного підприємства [10].

Беручи до уваги, що саме зміни в економічному устрої нашої держави зумовили необхідність кримінально-правової охорони встановлених законодавством процедур банкрутства від суспільно-небезпечних посягань, можна стверджувати, що підставою криміналізації суспільно-небезпечних посягань на встановлені законом процедури банкрутства є об'єктивна необхідність кримінально-правової охорони цих відносин.

Зазначена криміналізація повинна здійснюватися з дотриманням основних принципів криміналізації, опрацьованих наукою кримінального права. Тільки за умови їх застосування до конкретних діянь у законодавця повинні виникати достатні підстави для введення нової норми в Кримінальний кодекс.

В основі матеріалістичного підходу до встановлення меж втручання права в суспільне життя лежить уявлення про те, що характер цього втручання визначається суспільною необхідністю і обмежується об'єктивною можливістю адекватного регулятивного впливу права на різні групи суспільних відносин. І лише те діяння може бути правомірно криміналізоване, суспільна небезпека якого (із точки зору кримінального права) є достатньо високою, тобто-чи характеризуються ці посягання таким рівнем суспільної небезпечності, що є достатнім вважати їх злочинами.

Уточнюючи зміст суспільної небезпеки, Н.Д. Дурманов висунув низку важливих положень, що характеризують концепцію суспільної небезпеки. Так, говорячи про небезпеку діяння, необхідно припускати реальну, а не удавану небезпеку діяння для суспільства; при цьому мається на увазі небезпека не одиничного діяння, а визначеного виду діянь особи; небезпека діяння поширюється на всі верстви суспільства та становить загрозу суспільним відносинам [11].

Головною ціллю суб'єктів господарської діяльності за умовах ринкової економіки було і надалі залишається створення та збільшення своєї власності. Тому правомірно припустити, що інститут банкрутства як необхідний та обов'язковий елемент ринкової економіки також зумовлений цими потребами. У зв'язку з тим, що інтереси неспроможного боржника й кредитора в процесі банкрутства побудовані на взаємозаперечуваних потребах кредитора отримати належне, а боржника – зберегти свою власність, загроза знищення одного з учасників ринкових відносин невідворотно веде до виникнення конфліктної ситуації. За таких умов постає реальна можливість для проявів конфліктної поведінки, яка об'єктивно полягає в протилежно направлених діях учасників конфлікту [12].

Свідченням високої суспільної небезпеки протиправних діянь під час провадження процедури банкрутства є їхня об'єктивна здатність в умовах найбільших суперечливіших інтересів (що притаманні відносинам неспроможності) ще більше поглибити виникаючі негативні соціально-економічні процеси, перешкодити або взагалі зробити неможливою економічну стабілізацію суспільства. Про ступінь і межі дії цього конфлікту, швидкості його поширення і про його наслідки можна зробити висновки на підставі зарубіжних країн із розвинутою ринковою економікою, який свідчить, що розорення навіть одного окремо взятого суб'єкта господарської діяльності може викликати негативні наслідки не тільки для нього та його кредиторів, але й для суспільства в цілому. А в умовах економічної нестабільності такі процеси можуть посилити соціальну напругу, виникнення відкритих соціальних, політичних та етнічних конфліктів.

Аналіз принципу суспільної небезпеки "кримінального" банкрутства дає підстави зробити наступні висновки:

Встановлені законом відносини банкрутства, як невід'ємна частина регульованих ринкових відносин в Україні, становлять суспільні правовідносини, рівень соціальної цінності яких є достатнім для їх кримінально-правової охорони.

Кримінальне право встановлює форму реакції суспільства на суспільно небезпечні вчинки індивідів, які є проявом загальних тенденцій та закономірностей, інакше кажучи – явища не випадкові. Статистика свідчить, що арбітражним судами України в 1993 р. було розглянуто 38 справ про банкрутство підприємств, у 1994 р. – 194 справи, в 1995 р. було надіслано до арбітражних судів близько 2000 заяв, в 1996 порушено 2800 справ, у 1997 кількість таких справ досягла 6700 [13]. У цій величезній справі проведення процедур банкрутства, як свідчить аналіз публікацій в пресі, є чимало недоліків і порушень діючого законодавства, в тому числі неправомірних дій, які направлені на виведення активів боржника з-під його юрисдикції, приховувань, фальсифікації та знищення бухгалтерських, фінансових та інших документів, порушень порядку проведення продажу майна та ін.Порушення законів під час проведення процедур банкрутства вчиняються не тільки особами, що беруть участь в справах про банкрутство – боржником, кредитором, арбітражними керуючими, але й службовими особами державних органів – працівниками судів, інших правоохоронних органів.

Loading...

 
 

Цікаве