WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вбивство через необережність за кримінальним кодексом України 2001 року - Реферат

Вбивство через необережність за кримінальним кодексом України 2001 року - Реферат

У кримінальних кодексах Республіки Болгарія і КНР закріплене ще вужче поняття казусу, в яких відсутня ознака не усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння. В ст.15 КК Республіки Болгарія вказується, що не є винним вчинене діяння, коли особа не повинна була або не могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. Таке діяння називається тут випадковим 41, с.20.

КК КНР (ст.16) дещо інакше порівняно з наведеним розумінням казусу підходить до визначення поняття казусу: "...діяння, які об'єктивно хоча й привели до шкідливих наслідків, але не є наслідком умисної чи необережної вини, а викликані непереборною силою чи неможливістю їх передбачити, не є злочином" 42, с.257.

З наведених визначень найповнішими видаються визначення П.С. Матишевського та КК Республіки Білорусь, оскільки в них присутні як ознака не усвідомлення суспільно небезпечного діяння, так і ознака не передбачення суспільно небезпечних наслідків, які характеризують інтелектуальну ознаку казусу. Вольова ж ознака казусу зводиться до того, що особа не бажає і свідомо не припускає настання суспільно небезпечних наслідків.

Отже, невинне заподіяння смерті іншій людині (казус, об'єктивний випадок) має місце тоді, коли особа, яка його вчинила, не усвідомлювала і за обставинами справи не могла усвідомлювати суспільної небезпечності свого діяння, або за обставинами справи не передбачала, не повинна була чи не могла передбачити можливості настання смерті цієї людини. За таких обставин особа, що заподіяла смерть іншій людині, не підлягає кримінальній відповідальності за відсутністю складу злочину.

Суб'єктом вбивства через необережність є фізична осудна особа, яка до вчинення цього злочину досягла віку 16 років.

У тих випадках, коли заподіяння смерті через необережність є наслідком перевищення службовою особою влади або службових повноважень, воно охоплюється поняттям "тяжкі наслідки" і тому вчинене такою службовою особою кваліфікується за ч.3 ст.365 КК України і додаткової кваліфікації за ст.119 КК України не потребує. Такою є позиція Пленуму Верховного Суду України, яка видається правильною 43.

Оскільки, згідно із ст.26 КК України співучастю є лише умисна діяльність декількох осіб, учинення вбивства через необережність у співучасті неможливе.

Відтак, вбивство через необережність – це протиправне заподіяння смерті іншій людині при вчиненні якого суб'єкт або передбачав можливість настання смерті іншої людини, проте легковажно розраховував на її відвернення, або не передбачав можливості настання смерті іншої людини, хоча повинен був і міг передбачити її настання.

Кваліфікуючою ознакою вбивства через необережність (ч.2 ст.119 КК України) є вбивство через необережність двох або більше осіб. У даному випадку мається на увазі, що суспільно небезпечні наслідки – настання смерті двох або більше осіб є ознакою об'єктивної сторони одиничного злочину – вбивства через необережність. При реальній сукупності двох або більше вбивств через необережність спостерігається їх повторність. Згідно з п.1 ст.67 КК України вчинення злочину повторно є обставиною, яка обтяжує покарання.

Враховуючи специфіку службових функцій медичних працівників, а також і фармацевтичних працівників, на яких покладається особливий обов'язок – турбота про життя та здоровя людини, які відповідно до ст.3 Конституції України, є в числі найвищих соціальних цінностей в Україні, видається за доцільне передбачити в ч.2 ст.115 КК відповідальність за вчинення умисного вбивства медичним або фармацевтичним працівником під час виконання ними своїх службових обов'язків. Крім того, в ст.119 КК необхідно передбачити особливо кваліфікований вид вбивства через необережність – вбивство через необережність, вчинене медичним або фармацевтичним працівником при виконанні ними своїх службових обов'язків. Є надія, що внесення зазначених вище доповнень до чинного КК України сприятиме посиленню захисту права людини на життя в Україні.

Література

  1. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – С.106-121; Пионтковский А.А. Преступление //Курс советского уголовного права: в 6т. – М.: Наука, 1970. – Т.2. – С.111-126; Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления //Сборник научных трудов Свердл. юрид. ин-та. Вып.10. – Свердловск, 1969. – С.184-225; Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Харьков: Высшая школа, 1988. – С.78-103; Бажанов М.И. Уголовное право Украины. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – С.30-33.

  2. Меньшагин В.Д. Советское уголовное право: Учебное пособие для правовых школ. – М.: Юрид. лит., 1938. – Вып.1.

  3. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву – М.: Госюриздат, 1960. – С.112-114.

  4. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Загальна частина. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Наук. думка, 1996.

  5. Кримінальне право України. Загальна частина /За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка – К.: Юрінком Інтер, 1997.

  6. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. – М.: Наука. – 1994. – Т.1. – С.178, 34; Див. Також: Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты – М.: Норма, 2001. – С.43; Курс уголовного права. Общая часть: Учебник для вузов. /Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Тяжковой И.М. – М.: Зерцало, 1999. – Т.1. – С.198 – 202; Уголовное право. Общая Часть: Учебник. /Отв. ред. Козаченко И.Я., Незнамов З.А. – М.: Юристь, 1997. – С.135 – 136; Российское уголовное право. Общая часть. Учебник. /Под ред. Кудрявцева В.Н., Наумова А.В. – М.: Юристь, 1997. – С.91 – 92; Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М.: БЕК, 1996. – С.146-153.

  7. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Норма, 2001. – С.43.

  8. Курс уголовного права. Общая часть. Учебник для вузов /Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Тяжковой И.М. – М.: Зерцало, 1999. – Т.1.

  9. Див. Кримінальне право України. Особлива частина /За ред. П.С.Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

  10. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1975.

  11. Уголовное право. Общая часть /Под. ред. А.И. Рарога. – М.: Гардарика, 1996.

  12. Фролов Е.А. Спорные вопросы учения об объекте преступления //Сборник ученых трудов Свердл. юрид. ин-та. Вып.10. – Свердловск, 1968.

  13. Уголовное право Росии. Учебник для вузов: В 2т. Особенная часть. /Под ред. А.Н. Игнатова и Ю.А. Красикова. – М.: Норма-Инфра, 1998. – Т.2.

  14. Уголовное право. Особенная часть: Учебник /Под ред. Н.И. Ветрова и Ю.И. Ляпунова. – М.: Новый Юрист, 1998.

  15. Кримінальне право України. Особлива частина /За ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка – К.: Юрінком Інтер. – 1997. – С.140; Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М.: БЕК, 1996. – С.147 – 148; Новое уголовное право России: Учебное пособие /Под ред. Н.Ф. Кузнецовой. Особенная часть – М.: Зерцало Теис, 1996; Загородников Н.И. Объект: от идеологизации содержания к естественному пониманию //Проблемы уголовной политики и уголовного права. – М, 1994. – С.21–22; Уголовное право УССР. Особенная часть /Под ред. М.И. Бажанова, П.С. Матышевського, В.В. Сташиса. – К.: Выща школа, 1989. – С.150.

  16. Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть /Под ред. Б.В. Здравомыслова. – М.: Юристъ, 1996.

  17. Шарапов Р.Д. Физическое насилие в уголовном праве – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001.

  18. Гаухман Л.Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981.

  19. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива Частина. Курс лекцій – К.: Знання, 2000. – С.143; Уголовное право Росии. Учебник для вузов. /Под ред. А.Н. Игнатова и Ю.А. Красикова. – М.: Норма-Инфра, 1998. – Т.2.

  20. Шаргородський М.Д. Преступление против жизни и здоровья – М.: Юриздат Министерства юстиции СССР, 1948. – С.59; Курс советского уголовного права. – М.: Наука, 1971. – Т.5. – С.21; Уголовное право УРСР. Особенная часть /Под ред. М.И. Бажанова, П.С. Матышевського, В.В. Сташиса. – К.: Вища школа, 1989; Уголовное право Росийской Федерации. Особенная часть /Под ред. Б.В. Здравомыслова – М.: Юристь, 1996; Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник за редакцією П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка – К.: Юрінком Інтер, 1999; Красиков А.Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в Росии. – Саратов, 1996. – С.2-3.

  21. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Знання, 2000. – С.144; Шарапов Р.Д. Физическое насилие в уголовном праве – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.

  22. Бородин С.В. Преступления против жизни -М.: Юристъ, 1999. – С.48; Аниянц М.К. Ответственность за преступление против жизни. – М.: Юрид. лит., 1964. – С. 18.

  23. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 95.

  24. Козаченко И.Я. Структура объекта в преступлениях против личности. //Уголовное право в борьбе с преступностью. – Свердловск, 1987.

Loading...

 
 

Цікаве