WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та структура зовнішності особи - Реферат

Поняття та структура зовнішності особи - Реферат

Реферат на тему:

Поняття та структура зовнішності особи

Розслідування злочинів і їх профілактика так чи інакше пов'язані з дослідженням різноманітних форм взаємодії людини з матеріальною сферою, які виступають джерелами пізнання подій. Під час процесу розслідування людина виступає в різноманітних якостях, наприклад, у процесуальному плані – обвинуваченим, потерпілим, свідком, упізнаючим, і тим кого впізнають, у трасологічному – тим, хто утворює сліди, чи тим, хто їх сприймає.

Пізнання події злочину здійснюється через дослідження, передусім, людини – підозрюваного, обвинуваченого, в ряді випадків і потерпілого, і свідка, яка володіє максимальною кількістю властивостей, що, відображаючись ззовні, створюють джерела інформації для її розшуку і отототожнення.

Людині властива сукупність фізичних, біологічних і соціальних рис, інформація про які відображається у вигляді матеріальних і ідеальних слідів її діяльності.

Кожне матеріальне тіло характеризується особливими лише йому властивими певними ознаками. І людина в цьому випадку не виняток. Її, як об'єкт криміналістичного дослідження, характеризують багато відображень: сліди рук, ніг, зубів, особливості письма. Важливе місце серед них займають певні ознаки, властивості зовнішності. У кожної людини зовнішній вигляд є суто індивідуальним, який хоч і змінюється з роками, однак залишаються характерні особливості за якими можна її ідентифікувати, навіть якщо і пройшов значний проміжок часу.

Тому правильне встановлення і фіксування ознак зовнішності має велике практичне значення. Зовнішність особи використовується під час проведення різноманітних оперативно-розшукових заходів та багатьох слідчих дій. Такі ознаки можна встановлювати і фіксувати в один час, а їх використання може відбуватися через деякий проміжок часу. Наприклад, ознаки зовнішності підозрюваного зі слів потерпілого фіксуються відзразу ж після вчинення злочину, а подальше пред'явлення для впізнання такої особи може відбуватися навіть через декілька місяців.

Останнім часом в Україні не вийшло жодної праці, де б з'ясовувалося питання поняття та структура зовнішності особи, її видів ознак та властивостей. Частков ця проблема відображена у підручниках "Криміналістика", виданих під редакціями П.Д. Біленчука, М.В. Салтевського, В.Г. Гончаренка та Є.М. Моісєєва. Зауважимо, що майже така ж сама ситуація була і в колишньому Радянському Союзі. Започаткував дослідження зовнішності людини М.В. Терзієв своєю монографією "Криминалистическое отождествление личности по признакам внешности" (Москва, 1956). Окремі наукові праці з цього питання були видані П.П. Цвєтковим ("О криминалисти-ческом исследовании внешнего облика человека", Ленінград, 1972); В.О. Снєтковим ("Криминалистическое описание внешности человека", Москва, 1984). Проте у цих працях головна увага приділена питанню класифікації ознак зовнішності особи та порядоку проведення криміналістичного опису. Проблему властивостей особи досліджує М.В. Салтевський у своїй монографії "Следы человека и приемы их использования для получения информации о преступнике и обстоятельствах преступления" (Київ, 1983).

У пропонованій статті подано власне бачення автором проблеми поняття та структури зовнішності особи, видів її ознак та властивостей.

У науковій літературі немає одностайності серед науковців щодо визначення структури зовнішності людини: одні вказують, що до її складу входять ознаки, інші – властивості.

Терміни ознака і властивість загалом можна використовувати як синоніми, які не суперечать один одному за змістом. Поняття властивість визначають як якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь [1, с.703], а ознаку – як рису, властивість, особливість кого-, чого-небудь [2, с.655]. Однак, якщо говорити про зовнішність особи як про криміналістичне вчення, то тоді вони є зовсім різними. Щодо цього можна повністю погодитися з П.Д. Біленчуком, який зазначає, що ознака являє собою зовнішний вид, він очевидний і доступний для безпосереднього сприймання, а властивість – це, скоріше за все, внутрішня сторона об'єкта, його якість, яка оточена внутрішніми границями всякого тіла [3, с.148].

Різне трактування виявляється не лише у термінології, а і в тлумаченні самих термінів, особливо це стосується поняття ознака. Одні криміналісти називають зовнішніми ознаками і елементи зовнішності (стать, вік, національ-ність, частини і деталі тіла, функції та ін.) і окремі характетистики (показники) елементів зовнішності (їхню форму, величину, колір, положення, темп, варіацію, функції і ін.). Інші вважають ознаками лише окремі характеристики елементів зовнішності [4, с.124].

Ознака повинна включати певні елементи тіла людини та їхні функції, які в сукупності становитимуть зовнішність людини. Відтак можна сказати, що ознака зовнішності людини – це зовнішній прояв будови чи функції органу тіла, який індивідуалізує особу і сприймається через органи відчуття. Тоді зовнішність людини включатиме всю сукупність зовнішніх ознак людини, які створюють єдиний індивідуально визначений об'єкт.

Недоцільно в науковій літературі проводити відмінності між поняттями ознака і прикмета, оскільки вони є синонімами і мають одну сферу застосу-вання.

Дискусійним у криміналістичній науці є питання поділу ознак на види як складових зовнішності людини. На наш погляд, вирішальним щодо з'ясування цього питання є визначення видів таких ознак за способом їхнього вираження або характером прояву. Тому що подальше їх ділення на види, наприклад за місцем знаходження або чи є вони природного, штучного, чи патологічного походження, вже такого великого визначального значення не матимть оскільки такому поділу підлягатимуть ознаки за вищенаведеним першим критерієм.

Ми погоджуємося з думкою деяких авторів щодо поділу ознак зовнішності особи на власні і супутні. Власні ознаки – це такі, які належать цій людині як матеріальному тілу. Супутні ж ознаки доповнюватимуть характерис-тику зовнішності. До них відносять одяг, прикраси, макіяж та ін.

Власні ж ознаки зовнішності особи включають:

  1. фізично-демографічні ознаки – це вік, ріст, стать, статуру, національ-ність, громадянство та ін. З'ясовувавши такі ознаки, відразу ж вимальовується певний прообраз зовнішності тієї особи, яка встановлюється. Якщо людина, зі слів якої встановлюють ознаки, вказує, що ця особа була, наприклад, "кавказької національності", то можна зробити припущення, що це брюнет або шатен із специфічним тембром голосу, і аж ніяк не блондин;

  2. анатомічні ознаки – це характеристики зовнішньої будови тіла людини;

  3. функціональні ознаки характеризуватимуть людину як суб'єкта з вмінням виконувати певну роботу, здійснювати певні рухи;

  4. особливі прикмети (особливі ознаки) даватимуть специфічну характеристику тих ознак, які притаманні саме цій людині. Це можуть бути різні аномалії, патології як анатомічних так і функціональних ознак., Вони бувають як природного так і штучного походження (шрами, рубці, "заяча губа", татуювання, кульгавість та ін.)

Чому нами запропоновано такий поділ ознак на види? Про класифікацію ознак на власні і супутні вже зазначалося вище. Можна повністю погодитися з думкою П.П. Цвєткова щодо поділу ознак на загальні і власні, який вказує, що такий поділ суперечить головним вимогам побудови будь-якої класифікації, згідно з якими, кожний класифікуючий об'єкт може водночас перебувати тільки в одній ланці системи. Якщо ж дотримуватися запропонованого поділу, то більшість зовнішніх ознак, особливо соматичних, водночасно стануть і загальними і власними, тому що вони за своїм розміщенням та співвідношенням мають змішаний загально власний характер. Наприклад, ознаки носа загалом є власними щодо ознак голови й обличчя, але в той же час загальними стосовно ознак спинки і крил носа тощо [4, с.125].

Такі ознаки людини, як стать, вік, ріст, національність, народність не можуть бути віднесеними ні до анатомічних, ні до функціональних, ні до особливих і супутніх ознак зовнішності. П.Д. Біленчук з цих ознак пропонує утворити дві групи ознак: 1) загальнофізичні – ознаки статі, віку; 2) демографічні, які характеризуватимуть певну расу, національність, народність, етнічну групу або іншу популяцію, що населяє певну територі [5, с.236].Такої ж точки зору дотримується і П.П. Цвєтков [4, с.125]. На наш погляд, у зв'язку з невеликою кількістю цих ознак, мабуть, недоцільно виокремлювати їх у дві групи, а слід об'єднати в одну.

Головвне місце у процесі ототожнення посідають анатомічні ознаки, оскільки вони досить стійкі для спостереження і для сприймання і не потребують створення будь-яких спеціальних умов.

Loading...

 
 

Цікаве