WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підстави стягнення судових витрат у кримінальному процесі України - Реферат

Підстави стягнення судових витрат у кримінальному процесі України - Реферат

Якщо розглядати стягнення судових витрат як обов'язок особи визнаної винною у вчиненні злочину, покрити понесені державою на його розслідування витрати, то зрозуміло, що матеріальною підставою стягнення судових витрат буде не суспільно небезпечне діяння, не злочин, не скарга потерпілого у справах приватного обвинувачення, які лише опосередковано спричиняють появу судових витрат. Такою підставою може виступати лише факт заподіяння шкоди з вини конкретної особи. У нашому випадку, виходячи із публічного характеру кримінального процесу та й публічного інтересу, оскільки прямого заподіяння шкоди з вини злочинця немає, а існує лише опосередкований зв'язок – шкода завдається не винними діями злочинця, а виникає внаслідок розслідування вчиненого ним діяння у вигляді судових витрат, – матеріальною підставою стягнення судових витрат може бути ніщо інше як факт понесення органами розслідування і судом матеріальних затрат, віднесених законом до судових. Цей факт обов'язково має бути доказаний на підставі відповідних документів: постанови про відшкодування судових витрат свідкам та іншим суб'єктам процесу, довідки про судові витрати тощо.

Отже, ми знову повернулися до процесуально-правової (формальної) підстави стягнення судових витрат, оскільки однієї матеріальної підстави недостатньо для цього.

Як уже зазначалося, формальною підставою стягнення судових витрат є обвинувальний вирок суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину і який набрав законної сили. Це випливає із аналізу ст.93 КПК України. Проаналізуємо детальніше цю статтю.

У частині 1 ст.93 КПК йдеться про те, що судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і можуть бути видані перекладачам або приймаються на рахунок держави.

Частина 2 ст.93 КПК уже зазначає, що при визнанні підсудного винним, суд постановляє стягти з нього судові витрати.

У частині 3 ст.93 КПК передбачено, що якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

Відповідно до частини 4 ст.93 КПК, при закритті справи у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим, у справах про злочини, зазначені у частині 1 ст.27 цього кодексу, суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох.

Аналіз норм, що містяться у цій статті, приводить до певних висновків і разом з тим викликає певні запитання. Із змісту ст.93 КПК випливає, що обвинувальний вирок є не єдиною процесуальною (формальною) підставою стягнення судових витрат, такою може бути і постанова чи ухвала про закриття справи у разі примирення потерпілого з обвинуваченим у справах приватного обвинувачення, як виняток із загального правила. Крім того, зіставлення ч.1, 2 і 3 ст.93 КПК породжує ще одне запитання: чи всі види обвинувального вироку є підставою для стягнення судових витрат?

У теорії кримінального процесу раніше розрізняли такі види обвинувального вироку: 1) з призначенням підсудному покарання; 2) без призначення покарання; 3) із звільненням засудженого від покарання [10, с.127]; 4) з призначенням засудженому покарання, але із звільненням його від відбування з випробуванням [6, с.400].

У всіх цих випадках особа визнавалася винною у вчиненні злочину, хоча й з різними для неї наслідками.

Однак зауважимо, що у зв'язку із змінами, які були внесені до КПК України у липні 2001р., ст.327 КПК вже не передбачає обвинувального вироку без призначення покарання. Що ж до обвинувального вироку із звільненням від покарання, то, згідно з ч.3 ст.327, він постановляється у випадках, передбачених ст.80 КК, – у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Разом з тим ч.2 ст.6 КПК передбачає, що коли у процесі судового розгляду справи буде встановлено, що на момент його проведення прийнято акт про амністію, яким усувається застосування покарання за вчинене діяння чи підсудного помилувано (п.4 ч.1 ст.6 КПК), суд зобов'язаний довести розгляд справи до кінця і винести обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання; а відповідно до ч.5 ст.7 КПК суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що, з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Проаналізуємо цю ситуацію. Відповідно до ч.1 ст.93, судові витрати покладаються на засуджених. Як вважають укладачі Великого юридичного словника, засудженими визнаються особи, стосовно яких винесено обвинувальний вирок суду, що вступив у законну силу, за яким їм призначено покарання, передбачене кримінальним законом [11, с.463].

Якщо виходити з цього положення, то судові витрати будуть стягуватися лише на підставі обвинувального вироку із призначенням покарання.

Однак аналіз ч.2 цієї ж статті дозволяє спростувати таке твердження. Згідно з цією статтею, визнаючи підсудного винним, суд постановляє стягти з нього судові витрати. Отже, судові витрати стягуються незалежно від того, який вид обвинувального вироку постановлено. Визначальним тут є те, що особа визнається винною у вчиненні злочину, на розслідування якого були понесені необхідні судові витрати.

Видається, що таке правило є логічним і правильним. Проте ч.3 цієї ж статті містить ще одне положення, яке вносить непорозуміння у вирішення цього питання. Зокрема, у ній зазначено: якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, то суд має право покласти на нього судові витрати. Тобто, якщо за попередніми нормами на суді лежав обов'язок стягувати судові витрати з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, то за цією нормою йому надається лише таке право. Очевидно, що подібне формулювання норм аж ніяк не сприяє їхній активній реалізації. Зараз важко зрозуміти, що мав на увазі законодавець, формулюючи норми таким чином. Правильним було б викладення цієї норми у спосіб, за яким би передбачався обов'язок суду стягувати судові витрати з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину. За таких обставин судові витрати можна було б стягувати без згаданих застережень і під час постановлення обвинувального вироку із звільненням від покарання, чи з призначенням покарання, але із звільненням від його відбування з випробуванням.

Отож, правовою (формальною) підставою для стягнення судових витрат за чинним законодавством є обвинувальний вирок, яким особу визнано винною у вчиненні злочину. Матеріальною ж, як зазначалося, виступає факт понесення органами розслідування та судом у зв'язку з провадженням конкретної кримінальної справи матеріальних затрат, віднесених законом до судових.

Література

  1. Алиев И.А., Сидорова Н.А. Судебные издержки в уголовном судопроизводстве. – Баку, 1989. – 125с.

  2. Грун А. Недостатки во взыскании судебных издержек // Советская юстиция. – 1962. – №10. – С.14-15.

  3. Шептулин А.П. Категории диалектики. – М.: Высшая школа, 1971. – 279с.

  4. Горбачов А.В. Судебные издержки: законодательство и практика // Правовые и общественно-экономические науки. Труды Горьковской Высшей школы МВД СССР. – Горький, 1975. – Вып 4. – Ч.2. – С.133-140.

  5. Кримінальний процес України: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М.Грошевой, Т.М.Мірошниченко, Ю.В.Хоматов та ін.; За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496с.

  6. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536с.

  7. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. – 172с.

  8. Сидорова Н.А. Судебные издержки в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис...канд юрид. наук:12.00.09. – Ленинград, 1987. – 23с.

  9. Волжин В. О судебных издержках по делам частного обвинения // Журнал гражданского и уголовного права. – 1883. – Кн. 9. – С.1-9.

  10. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков: Издательство при Харьковском государственном университете издательского объединения "Вища школа", 1979. – 143с.

  11. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 790с.

Loading...

 
 

Цікаве