WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виникнення і розвиток інституту касації у кримінальному процесі України - Реферат

Виникнення і розвиток інституту касації у кримінальному процесі України - Реферат

У 1924 р. створено Верховний суд СРСР (в його складі була судово-наглядова колегія), який постановою ЦВК СРСР від 10 липня 1934 р. набув права зміни чи скасування вироків, ухвал і постанов верховних судів республік і всіх нижчестоящих судів.

Нові зміни в провадження у порядку нагляду були внесені Законом про судоустрій СРСР, союзних та автономних республік, прийнятий 16 серпня 1938 р. На основі цього закону були скасовані президії краєвих, обласних судів та президії верховних судів союзних республік. Згідно із ст.16 Закону про судоустрій СРСР, союзних та автономних республік, вироки, рішення які набрали законної сили? могли бути опротестовані у порядку нагляду тільки Прокурором СРСР, головою Верховного Суду СРСР, прокурором союзної республіки і головою верховного суду союзної республіки. Останні дві посадові особи могли внести протест у порядку нагляду тільки в судову колегію Верховного Суду союзної республіки, а прокурор СРСР і голова Верховного Суду СРСР вправі були внести протест у порядку нагляду у всі судові інстанції, які розглядав вироки, рішення, які набрали законної сили.

Протести в порядку нагляду могли розглядати такі судові інстанції: судові колегії верховних судів союзних республік, судові колегії Верховного Суду СРСР і Пленум Верховного Суду СРСР. Отже, Закон про судоустрій 1938 р. значно скоротив число інстанцій, що розглядали справи в порядку нагляду, а також кількість посадових осіб, які мали право вносити протести.

Проте практика роботи судових органів показала, що встановлений порядок перегляду судових рішень, які набрали законної сили, повністю не забезпечував своєчасний і оперативний розгляд справ у порядку судового нагляду. У зв'язку з цим Президія Верховного суду СРСР видала указ від 14 серпня 1954 р., згідно яким були утворені президії верховних судів союзних та автономних республік, краєвих, обласних судів і судів автономних областей у складі: голови суду, заступників голови і двох членів суду. Згодом був прийнятий указ Президії Верховного Суду СРСР від 25 квітня 1955 р. "Про порядок розгляду справ президіями судів".

Подальший розвиток інституту перегляду вироків, постанов, що набрали законної сили, дістав своє втілення в Основах кримінального судочинства Союзу та його республік, прийнятих на сесії Верховної ради СРСР 25 грудня 1958 р., які були процесуально закріплені 28 грудня 1960 р. у третьому Кримінально-процесуальному кодексі УРСР.

З прийняттям Україною незалежності важливого значення набула всебічна охорона прав та інтересів людини у суспільному житті в цілому, а особливо в галузі кримінального судочинства. Прийнято низку нормативно-правових актів, які визначили подальший розвиток кримінально-процесуального законодавства України. Зокрема, це Постанова Верховної ради України "Про концепцію судово-правової реформи в Україні"(1992), "Перехідні положення" Конституції України (1996), Закон України "Про судоустрій України"(2002), на основі яких було внесено суттєві зміни до Кримінально-Процесуального кодексу України.

Якщо порівняти чинний Кримінально-процесуальний кодекс України з кодексом 1960 р., можна простежити зміни, які відбулися у стадії судового перегляду рішень у касаційному порядку.

Зокрема, за старим кодексом підставами для касаційного перегляду рішень, які не набрали законної сили, були: однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; помилкове застосування кримінального закону; невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Підставами перегляду в порядку нагляду були обставини, характерні для касації, крім того вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції, а також ухвали і постанови касаційної інстанції та наглядної інстанції підлягали скасуванню або зміні, коли суд, розглядаючи протест, визнає, що цим вироком, ухвалою або постановою прийнято незаконне або необґрунтоване рішення судом першої інстанції, необґрунтовано залишились у силі скасовані або змінені вищестоящим судом попередні ухвали, постанови чи вирок у справі, або якщо під час розгляду справи в касаційній чи наглядній інстанції були допущені порушення закону, які вплинули чи могли вплинути на правильність винесеної ним ухвали або постанови.

За чинним КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови, які набрали і не набрали законної сили є:

  • істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону;

  • неправильне застосування кримінально-процесуального закону;

  • невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно із попереднім законодавством, касаційну скаргу слід було подавати до судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів; на вироки, ухвали і постанови військових судів гарнізонів – військовий суд відповідного регіону, Військово-Морських Сил; на вироки, ухвали і постанови Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, міжобласного суду, військових судів регіонів, Військово-Морських Сил – відповідно судова колегія в кримінальних справах та військова колегія Верховного Суду України.

Відповідно до положень Закону "Про судоустрій України" [5], визначено дволанкову систему касаційних судів шляхом утворення Касаційного суду України і залишено право на звернення з повторною касацією до Верховного суду України.

На думку Голови Вищої Ради юстиції С. Ківалова, чинне законодавство не визначає, які саме справи розглядатимуться касаційним судом, а які Верховним Судом України. У зв'язку з цим можуть виникнути певні суперечності. Тому потрібно чітко розділити повноваження цих двох касаційних ланок. Верховний Суд як касаційна інстанція має розглядати лише особливо важливі справи. Крім того, виникає питання щодо доцільності створення самої дволанкової системи касаційних судів. Адже це потребує певних матеріальних коштів, яких у судів і так замало. Гадаємо, що слід було б створити один суд, який розглядав би всі справи у касаційному порядку [6].

На наш погляд, законодавець справедливо запровадив встановлення дволанкової системи касаційних судів, оскільки це буде додатковою гарантією права особи на судовий захист, яка після подання скарги до Касаційного суду має можливість оскаржити ухвалене рішення і у Верховному Суді України.

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що касаційна інстанція перегляду судових рішень має тривалу історію; вона у своєму історичному розвитку зазнала багато змін, які, зокрема, стосуються касаційних підстав перегляду; переліку осіб, які мають право на касаційне оскарження чи внесення касаційного подання; судових інстанцій, які наділені повноваженнями перегляду справ у касаційному провадженні. На цій основі ми цілком правомірно можемо стверджувати, що касаційна інстанція є гарантією відновлення, захисту та реалізації прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Література

  1. Тертишник В.М. "Кримінально-процесуальне право України". – К.: А.С.К., 2003. – С. 68.

  2. Устав уголовного судопроизводства от 20 ноября 1864 года. Российское законодательство X – XX веков. – М. – 1991 – Том 8. – Судебная реформа. С. 120-251.

  3. Советская прокуратура в важнейших документах. М., 1956. – С. 215.

  4. Советская прокуратура в важнейших документах. М., 1956 – С. 237.

  5. Закон України "Про судоустрій". – К.: Видав. дім ІнЮРЕ, 2002. – С. 17;47.

  6. С. Ківалов. Судова реформа. Крок за кроком // Урядовий кур'єр. – 2003.–№13.-С. 6.

Loading...

 
 

Цікаве