WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Психологічний підхід до тлумачення поняття моральна шкода - Реферат

Психологічний підхід до тлумачення поняття моральна шкода - Реферат

Показово, що ВС України обстоює аналогічне бачення механізму заподіяння страждань. Зокрема, ним відзначено, що неправомірні дії викликають негативну реакцію у осіб, стосовно яких вони спрямовані. Інтенсивність реагування залежить від об'єктивних (сутність дії, сфера людського буття, на яку посягає делікт; ступінь шкідливості наслідків тощо) та суб'єктивних причин (темпераменту потерпілого, відносин із делінквентом тощо) [19, с.5].

Проведений аналіз психологічних закономірностей реагування людини дає підставу сформулювати висновок: моральна шкода гіпотетично може бути заподіяна будь-яким порушенням права особи, тим більше злочинним. Проте лише особа, права якої порушено, може визначити, чи заподіяні їй страждання.

Повертаючись до проблеми роз'яснення змісту поняття моральної шкоди суб'єктами правозастосування, варто звернутися і до його офіційного роз'яснення. Аналіз вище наведеного тлумачення Пленуму ВС України дає підставу констатувати, що ключовим оцінювальним поняттям, яке реально розкриває зміст моральної шкоди, є "страждання", а не абстрактні "втрати немайнового характеру" або "інші негативні наслідки". Визначення результату психотравмуючого впливу у психології особистості через категорію "астенічні почуття", а в юриспруденції через оцінювальне поняття "страждання", є тотожним за своїм функційним навантаженням, оскільки окреслюють негативно забарвлений емоційний стан психіки людини.

Вищий судовий орган нашої держави диференціював страждання потерпілого на моральні та фізичні (абз.1 п.3 постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 р. №4). Але ж будь-які страждання існують у сфері психічної діяльності. А це робить зайвим ужиток у дефініції епітетів "моральні" та "фізичні". Такий висновок обстоюють співавтор цієї статті професор В.Т. Нор та професор З.В. Ромовська [20, с.163; 21, с.195]. І справді у контексті компенсації моральної шкоди безпідставно та методологічно хибно диференціювати біль фізичний та душевний. Він є внутрішньо цілісним феноменом, оскільки будь-який біль, незалежно від причини виникнення, заподіює емоційну шкоду.

Безумовно, не можна передбачити та описати заздалегідь усі негативні психологічні наслідки, які й становлять зміст психотравмуючого впливу злочину на конкретну особистість – майже усе залежатиме від особливостей її реагування. Однак узагальнити ці наслідки на підставі спостережень медиків, психологів та юристів вдалося. У сучасній психології класифіковані такі неспецифічні (стереотипні) стани психічної діяльності негативного характеру як дистрес, фрустрація, криза та конфлікт. За своєю фактичною сутністю вони виступають конкретними формами страждань, їх типовими (наскільки це можливо у психології особистості) проявами. І у цьому сенсі є підстави пов'язувати конкретний зміст моральної шкоди саме з ними. Вони характеризуються усталеним обсягом, оскільки є елементами категорійного апарату психологічної науки. Своєю чергою, це дає можливість юриспруденції та правозастосуванню забезпечити однакове тлумачення оцінювальних понять інституту компенсації моральної шкоди.

Сучасна теорія стресу та дистресу започаткована канадійським психофізіологом Гансом Сельє. Цей науковець уперше описав комплекс фізіологічних реакцій організму на психотравмуючий вплив [22, с.38]. Значення цієї концепції для нашого дослідження є дуже важливим. Адже методики та результати досліджень Г. Сельє становлять науково-теоретичне підґрунтя для дослідження та доказування характеру і обсягу моральної шкоди.

Судові психологи, психіатри та кримінальні віктимологи констатували комплекс психологічних, емоційних, інтелектуальних зрушень у осіб, які були піддані насильству. зазначене явище набуло назву "синдром жертви нападу" [23, с.8]. Психогенно зумовлені розлади психічної діяльності констатовані у працях М.Д. Шаргородського, О.С. Вікторова, М.Г. Сердюкова, Н.П. Загород-нікова як можливі наслідки тілесних ушкоджень [15, с.34]. Достатньо добре вивченим судовими психологами є сумнозвісний "синдром жертв зґвалтування", який позначає такі загальні симптоми психотравмуючого впливу сексуального насильства, як неспокій, страх залишатися з представником протилежної статі наодинці, думки про самогубство, вимушені зміни у способі життя [24, с.273]. У міжнародних документах, присвячених захисту потерпілих від злочинів, значення аксіоми має теза про травматичний вплив злочинного посягання на жертву, її близьких. Віктимологічні дослідження дали підставу констатувати, що першою реакцією потерпілого на злочин є потрясіння та небажання повірити у той факт, що він став жертвою. Згодом відбувається тимчасова втрата життєвої орієнтації, після чого виникає відповідна емоційна реакція. Такого роду психологічні наслідки злочину обтяжуються відповідними обмеженнями, які жертви накладають на своє соціальне та приватне життя [25, с.3]. У сучасній психології ця закономірність має назву "посттравматичного стресового синдрому" [15, с.36].

Відзначимо, що породжені негативні зміни способу життя потерпілого (тимчасові чи довічні обмеження або додаткові зусилля для його продовження) пов'язані законодавцем із змістом поняття моральної шкоди. У психології вказаний комплекс змін у особистісній сфері має власний відповідник – "розлад динамічного стереотипу". Під ним розуміють узгоджену внутрішню систему нервових процесів, які закріплені у свідомості людини за допомогою кори великих півкуль мозку на ґрунті звичайного розпорядку, занять, соціального статусу у сукупності із певним самоусвідомленням [10, с.11].

Отже, в результаті проведеного дослідження стає очевидним, що юридична ідея компенсації моральної шкоди знаходить наукову методологічну підтримку, фундаментальне гносеологічне забезпечення у психологічній науці.

Визначення результату психотравмуючого впливу у психології особистості через категорію "астенічні емоції", а в юриспруденції через оцінювальне поняття "страждання", є тотожним за своїм функційним навантаженням, оскільки окреслюють негативно забарвлений емоційний стан психіки людини. Вважаємо, що є підстави пов'язувати конкретний зміст моральної шкоди саме з астенічними (негативними) емоціями та психічними станами. Вони характеризуються усталеним обсягом, оскільки є елементами категорійного апарату психологічної науки. Своєю чергою, це дає змогу юриспруденції та правозастосуванню забезпечити однакове тлумачення поняття "моральна шкода".

З огляду на викладене перспективними дослідженнями у річищі цієї наукової проблеми вважаємо узагальнення психологічних, медичних, етичних знань про форми астенічних (негативних) емоцій та психічних станів, що можуть виникати в результаті порушення прав особи, подальші дослідження згаданих у статті синдромів жертв різних груп злочинів. Не лише перспективним у науковому плані, а й гуманістичним буде напрацювання психологічних рекомендацій щодо тактики проведення слідчих та інших процесуальних дій за участю потерпілих від злочинів, і які переживають стрес, шок, фрустрацію та однорідні негативні психічні стани.

Література

  1. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №29. – Ст.377.

  2. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №49. – Ст.668.

  3. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №1. – Cт. 1.

  4. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз'яснення, коментарі / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 928 с.

  5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5 // Вісник Верховного Суду України. Вкладка. – 2001. – №3. – С.1-7.

  6. Збірник рішень та арбітражної практики ВАС України // Українська правнича фундація. – 1996. -№2 (7). – С. 95-97.

  7. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экcпертиза. – М.: Юрид. лит-ра, 1988. – 224 с.

  8. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. – М.: Просвещение, 1964. – 344 с.

  9. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Выща школа. – 1985. – 54 с.

  10. Лукьянов В.С. Эмоции и здоровье. – М.: Знание, 1966. – 47 с.

  11. Белоконев В. Возмещение морального ущерба военнослужащим // Юридичний вісник України. – 1997. – №51 (129). – С. 23-26.

  12. Солодко Е. Моральный вред. Понятие и порядок возмещения // Бизнес. – 1994. – №8. – С. 15-16.

  13. Лапицкий Б. Вознаграждение за неимущественный вред // Сборник Ярослав. гос. ун-та. Вып.1, 1918-1919. – Ярославль, 1920. – С. 105-134.

  14. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. – М.: Изд. группа "Форум-Инфра-М", 1997. – 240 с.

  15. Метелица Ю.Л. Судебно-психиатрическая экспертиза потерпевших. – М.: Юрид. лит-ра, 1990. – 204 с.

  16. Рабінович П.М. Рішення Європейського суду з прав людини: концептуально-методологічні засади обґрунтування // Практика Європейського суду з прав людини. – Вип.1./ За ред. П.М. Рабіновича. – Львів: Кальварія, 1997. – 80 с.

  17. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Харьков: Консум, 1997. – 160 с.

  18. Васильев В.П. Юридическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1998. – 656 с.

  19. Узагальнення практики розгляду судами справ про відшкодування моральної шкоди // Архів Верховного Суду України. – К. 1997. – 20 с.

  20. Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц. – Львов: И О "Выща школа", Изд-во при Львов. гос. ун-те, 1974. -213 с.

  21. Цивільне право. Частина перша: Підручник / Ред. кол.: Д.В.Боброва, О.В.Дзера, Н.С.Кузнецова, О.А.Підопригора. – К.: Вентурі, 1997. – 544 с.

  22. Селье Г. Стресс без дистресса / Пер. с англ. -М.: Прогресс, 1979. -124 с.

  23. Яни П. Моральный вред как основание для признания потерпевшим // Советская юстиция. – 1993. – №8. – С. 6-7.

  24. Parrot A., Bechhofer L. Acquaintance Rape. The Hidden Crime. – New York:A Wiley-Interscience Publication, 1991. – 278 p.

  25. Руководство для сотрудников системы уголовного правосудия в отношении осуществления Декларации основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью: 8-ой конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. Док-нт А/ Соnf. 144/ 20. – Гавана, 1990. – 38 с.

Loading...

 
 

Цікаве