WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальний процес та криміналістика спеціальні принципи надання правової допомоги у сфері кримінального судочинства - Реферат

Кримінальний процес та криміналістика спеціальні принципи надання правової допомоги у сфері кримінального судочинства - Реферат

Отож, якщо ж розглядати це з позиції рівності правового статусу вказаних органів як учасників міжнародних відносин, як намагається робити О.І. Виноградова, то виділене положення виступає лише проявом одного з принципів міжнародного права – суверенної рівності держав. Вступаючи у відносини з органами іноземних держав, відповідні українські органи діють від імені України як суб'єкта міжнародного права. Тому, будь-які обмеження їх повноважень на міжнародній арені стосовно органів іноземних держав неминуче спричинили б порушення цього принципу.

З цієї ж причини є недоцільним виділення іншого принципу – обов'язковості виконання умов договору. У міжнародному праві діє принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань. Як відзначає Г.В. Ігнатенко, цей принцип зародився і довгий час діяв як принцип дотримання міжнародних договорів – pacta sunt servanda ("повинні дотримуватись умови договору"), але у сучасний період його зміст суттєво збагатився, хоча і надалі виражає юридичний обов'язок держави дотримуватись і виконувати зобов'язання, що випливають з міжнародних договорів [9, с.128].

Безпідставним також є виділення як принципу додержання прав та інтересів третіх країн учасниками договірних відносин. Це положення не має відображення у міжнародних договорах про правову допомогу, чинних для України. Нічого не змінює і апелювання до його похідного характеру від загального принципу міжнародного права – невтручання у внутрішні справи [4, с.12]. Адже відносини, які торкаються інтересів третьої держави (наприклад, питання транзиту виданої особи через її територію) базуються безпосередньо на договорах з цією країною і загальних принципах міжнародного співробітництва, одним з яких є принцип невтручання у внутрішні справи.

Викликає сумніви твердження про те, що міжнародне співробітництво у напрямі надання правової допомоги ґрунтується на принципі взаємодії на підставі права, передбаченого міжнародним договором, оскільки правова наука не розглядає "право" як систему норм, що містяться у окремому договорі. З цього приводу В.В. Мілінчук справедливо відзначає: "Проте немає, власне, права окремого договору, а є сукупність вміщених у нього норм. Тому правомірніше буде вести мову про взаємодію не на основі права, передбаченого договором, а у формах, межах і на умовах, передбачених договором" [7, с.24].

Крім того, окремі науковці, розглядаючи питання надання правової допомоги у кримінальних справах, вказують на принципи "подвійної кримінальності (злочинності, підсудності)", спеціалізації, невидачі власних громадян та інші [10, с.160; 11, с.45; 3, с.14; 12, с.62]. Проте вони стосуються, в головному, лише окремих видів правової допомоги і не розкривають змісту та значення міжнародного співробітництва держав у цій сфері. Тому ці положення не доцільно розглядати як принципи.

Виняток становить лише принцип "подвійної кримінальності", навколо якого може розгорнутись дискусія. Останнім часом у юридичній літературі висловлюється думка про недоречність поширення дії цього принципу на такий вид правової допомоги, як проведення процесуальних дій у кримінальній справі [7, с.21; 3, с.14-15].

І справді, у міжнародних договорах про правову допомогу, учасницею яких є Україна, немає чітких вказівок на обов'язковість "подвійної кримінальності" діянь (виняток – Договір між Україною і КНР 1992 року). На нашу думку, у міжнародних договорах про правову допомогу не випадково вказується, що міждержавна співпраця здійснюється саме у кримінальних справах, оскільки криміналізація діяння у законодавстві обох держав вказує на ступінь його суспільної небезпеки для людства в цілому і необхідність міжнародного співробітництва у боротьбі з ним. Поряд з цим така вимога може висуватись національним законом і внаслідок цього матиме обов'язковий характер. Пропозиція про введення відповідної норми міститься у проекті КПК України (ст.571). Ця ж позиція відображена і у КПК РП (ст.588) [13, с.1140].

З урахуванням викладеного, вважаємо, що в основі міжнародних договорів України у сфері правової допомоги у кримінальних справах закладені такі принципи:

  1. взаємність у наданні правової допомоги;

  2. повага і дотримання суверенітету, безпеки держав, що співпрацюють у наданні правової допомоги у кримінальних справах;

  3. поступка частиною суверенітету державами-учасницями міжнародного договору;

  4. несуперечність прохання про правову допомогу принципам законодавства держави, яка виконує його;

  5. визнання та забезпечення рівності прав громадян іншої договірної держави у кримінальному судочинстві;

  6. реалізація умов договору за допомогою застосування національного законодавства;

  7. обумовленість нормами міжнародного договору порядку звернення, меж і форм правової допомоги;

  8. обмеження дії і застосування міжнародного договору територіями держав-учасниць;

  9. взаємне визнання дійсності (юридичної сили) судово-слідчих та інших офіційних документів державами-учасницями міжнародного договору;

  10. визнання діяння, у зв'язку з яким запитується правова допомога у кримінальній справі, злочином за кримінальним законом запитуючої і запитуваної держав (принцип "подвійної кримінальності").

Принцип взаємності є одним з визначальних принципів міжнародного співробітництва у наданні правової допомоги, адже будь-яке співробітництво повинно бути взаємовигідним, а тому цілком зрозумілою є позиція держав, які не бажають витрачати власні ресурси на виконання функцій іншої держави, якщо вона не забезпечує взаємності.

Про важливість цього принципу свідчить і вказівка на засаду взаємності у назвах міжнародних договорів (Договір між Україною і США 1998 р. та ін.) чи преамбулах до них (Договір між Україною і Монголією 1995 р. та ін.), і хоча він не завжди знаходить безпосереднє закріплення у вигляді окремої правової норми, але випливає з юридичної природи міжнародних договорів про правову допомогу, учасницею яких є Україна, та системи норм цих договорів.

Цей принцип відображається не лише у міжнародних договорах, але може бути закріплений і національним законодавством. Необхідно відзначити, що названий принцип пропонується закріпити і у вітчизняному кримінально-процесуальному законодавстві. Отож у ст.671 проекту КПК України визначено, що підставою для відмови у видачі особи є незабезпечення взаємності у цій сфері державою, яка звернулась за видачею [14, с.170].

Принцип взаємності виражений у нормах КПК Російської Федерації і Республіки Польща. У кримінально-процесуальному законодавстві РФ він знаходить оригінальне закріплення. Зокрема, в ст.457 КПК РФ зазначено, що "принцип взаємності підтверджується письмовим зобов'язанням іноземної держави надати Російській Федерації правову допомогу...". Це ж правило діє і щодо підтвердження взаємності з боку російських органів [15, с.923].

Не слід обмежувати дію цього принципу лише рамками міжнародного договору, як це робить В.В. Мілінчук [7, с.25]. Зміст засади взаємності набагато глибший, вона стосується і випадків надання правової допомоги за відсутності договору між державами у цій сфері і виступає необхідною умовою надання правової допомоги у розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ.

Більшість міжнародних договорів про правову допомогу містять положення, згідно з яким у її наданні відмовляється, якщо це може спричинити шкоду суверенітетові, безпеці, публічному порядку держави. Ця норма виражає принцип поваги і дотримання суверенітету та безпеки держав, що співпрацюють у сфері надання правової допомоги в кримінальних справах. Закріплення цього положення має значення не лише з позиції правозастосування, але й відіграє превентивну роль. Вона зобов'язує державу утримуватись від дій стосовно держави-контрагента, які б порушували її суверенні права (наприклад, прохання про передачу документів, які містять державну таємницю, проведення слідчих і оперативно-розшукових дій на території іноземної держави без її згоди, викрадення особи з території іноземної держави без прохання про видачу).

Loading...

 
 

Цікаве