WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Запобігання помилкам у кваліфікації злочинів - Реферат

Запобігання помилкам у кваліфікації злочинів - Реферат

Введення в дію нового кримінального закону (тим більше враховуючи його нечіткість, інколи суперечливість, інші огріхи) пов'язано з необхідністю значних зусиль по його вивченню, уясненню нових положень, вироблення алгоритмів застосування. Поспішність у введенні в дію нового КК України істотно ускладнила становище насамперед юристів-практиків, стало ще одним джерелом помилок у кваліфікації злочинів. Між прийняттям КК України 2001 року та введенням його в дію пройшло менше 5 місяців, а якщо рахувати від часу офіційного публікування, то й того менше часу. Принагідно зауважимо, що у Швейцарії Кримінальний кодекс було прийнято в 1937 році, а введено його в дію в 1942 році [5].

Слід відзначити, що вивчення положень КК України 2001 року спочатку відбувалося в умовах недостатності наукових публікацій. Вони, переважно, почали з'являтися вже після набрання чинності новим КК України. До того ж рівень окремих коментарів нового КК України [6] викликав неоднозначну оцінку. Наступні ж коментарі, які готувались дещо довше, були підготовлені на більш високому рівні [7].

Наукова розробка положень нового КК України, видання літературних джерел сприяють запобіганню помилок у кваліфікації злочинів. Звісно ж за умови високої вимогливості авторів до рівня своїх робіт, апробації теоретичних положень в правозастосовній діяльності.

Важливу роль у виробленні позицій теоретиків і практиків з питань застосування нового КК України відіграють наукові конференції, семінари, симпозіуми, тощо. Найбільш представницькими за колом учасників та за рівнем обговорення була міжнародна науково-практична конференція "Питання застосування нового Кримінального кодексу України" 25 – 26 жовтня 2001 року в м.Харкові та круглий стіл, проведений в Інституті держави і права імені М. Корецького НАН України 21 листопада 2001 р. на тему "Проблеми реалізації нового Кримінального кодексу України". Там обговорювались важливі проблеми, однак на жаль висунуті тези і їх вирішення навряд чи дійшли до пересічних суддів слідчих і прокурорів, незважаючи на те, що відповідні матеріали були опубліковані.

В зв'язку з наявністю численних недоліків в чинному кримінальному законодавстві, які є потенційним джерелом помилок в кваліфікації злочинів, виникає питання про те, якою має бути доля нещодавно прийнятого КК України. З цього приводу в середовищі теоретиків і практиків існують різноманітні підходи, які неодноразово висвітлювались на науково-практичних конференціях, семінарах та нарадах. Одні (серед них члени робочої групи з підготовки проекту нині діючого КК України) вважають, що можна обмежитися змінами та уточненнями положень КК; інші ж виступають за те, що слід готувати нову редакцію КК України 2001 року, а то й розпочати підготовку проекту нового КК України.

Видається, що правильне рішення, як це часто буває, знаходиться посередині. Не можна відкладати усунення тих недоліків, які перешкоджають правильному застосуванню кримінально-правових норм, зокрема зволікати з усуненням відзначених вище колізій. Що ж стосується термінологічних неточностей чи неузгодженостей (наприклад між поняттям вбивства в ч.1 ст.115 КК України і використання терміну "вбивство" в ст.119 КК України) то з їх виправленням можна почекати, напрацювати досвід застосування кримінально-правових норм і тоді комплексно вирішувати проблему підвищення якості кримінального законодавства.

В умовах введення в дію нового кримінального законодавства України, відсутності стабільної практики застосування його норм, важливу роль у запобіганні помилкам в кваліфікації злочинів відіграють роз'яснення Верховного Суду України щодо застосування тих чи інших норм права. Протягом більш ніж року з моменту прийняття нового Кримінального кодексу України Верховний Суд України вичікував, не висловлюючи своєї позиції щодо дискусійних питань застосування КК України 2001 року. Лише 26 квітня та 31 травня 2002 року були прийняті перші Постанови Пленуму Верховного Суду України, присвячені застосуванню КК України 2001 року. Опубліковані ж вони були ще через кілька місяців, у №3 та №4 Вісника Верховного Суду України за 2002 рік. З семи прийнятих Постанов Пленуму Верховного Суду України в п'яти роз'яснювалися питання які стосувалися кваліфікації злочинів, дві інші постанови стосуються призначення покарання.

На жаль в нових постановах, як і в раніше чинних, деякі найбільш гострі питання, неправильне вирішення яких тягло за собою помилки, не роз'яснені. Наприклад, на практиці неодноразово виникало питання про те, як в кваліфікувати крадіжку наркотичних засобів, вартість яких досягає чи перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – слід кваліфікувати скоєне лише за ст.308 КК України чи потрібно додатково застосувати й відповідні частини ст.185 КК України. Неоднозначно вирішується питання при кваліфікації купівлі наркотичних засобів по підробленому рецепту. Роз'ясняючи питання про необхідну оборону, Верховний Суд України обійшов питання про оцінку використання захисних пристроїв.

Крім всього іншого, Верховний Суд України не визначився з тим чи є чинним його попередні постанови. Пленум Верховного Суду України, приймаючи названі нові постанови, не вказав, чи слід керуватись попередніми Постановами Пленуму Верховного Суду України, прийнятими з питань застосування КК України 1960 р.

В такій ситуації слідчим, прокурорам та суддям досить важко орієнтуватись в правозастосовній практиці Верховного Суду України, що зовсім не сприяє запобіганню помилок при кваліфікації злочинів. Крім того, не слід забувати, що під час проведення опитування суддів, прокурорів та слідчих на питання про засоби, завдяки яким можна запобігти помилкам у кваліфікації злочинів 31, 4% з них заявили, що Постанови Пленуму Верховного Суду України мають першочергове значення для уникнення помилки в кваліфікації злочинів, а 86, 3% опитаних вважає їх найважливішим джерелом інформації про правила кваліфікації злочинів.

Звичайно, що для розуміння закону, особа, що кваліфікує злочини, повинна мати певний рівень підготовки. Загальновизнано, що базова юридична освіта не дає того рівня знань, навиків та вмінь, який повинен бути в судді. Не сприяє належній якості підготовки правників і створення багатьох вищих навчальних закладів, які не маючи відповідної матеріальної бази та наукового потенціалу готують юристів, в тому числі і на заочній формі навчання. На жаль, чимало випускників таких закладів займають відповідні посади, навіть суддівські. Тому одним із важливих засобів запобігання помилкам у кваліфікації злочинів є піднесення рівня юридичної освіти, насамперед, спеціалізована підготовка суддів. Керівниками судів відзначалися позитивні кроки зроблені в Україні в цьому напрямку. Так у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків) два роки працює факультет підготовки професійних суддів зі стаціонарною формою навчання терміном на один рік. Цього року у складі Одеської національної юридичної академії відкрився інститут підготовки професійних суддів [8].

Поряд з базовою освітою суддів та інших осіб, які здійснюють кваліфікацію злочинів, важливе значення мають заходи направлені на підвищення їх професійного рівня [9]. До таких заходів слід віднести інститути та курси підвищення кваліфікації, стажування в вищестоящій інстанції, щомісячні наради та ін. [10]. Проблема перепідготовки працюючих суддів є надзвичайно гострою в Україні. Уже роки цією проблемою майже ніхто не займається і таке навчання проводиться в основному силами Центру Верховного Суду України по підвищенню кваліфікації суддів за підтримки ряду міжнародних фондів. Звичайно таке навчання не може охотити значну кількість суддів, так як на його проведення необхідно затратити великі кошти, пов'язані з витратами на проїзд та проживання суддів. Видається, що судовій системі необхідна своя база для перепідготовки працюючих суддів, а то й декілька таких баз, які б спеціалізувались по різних напрямках судової роботи (цивільне право і процес, кримінальне право і процес, адміністративне право, господарське право). Створення таких баз для перепідготовки працюючих суддів очевидно слід прив'язувати до таких наукових і культурних центрів нашої держави, які мають високий науковий потенціал для такої перепідготовки суддів.

За останні роки з'явились нові форми підвищення професійного рівня суддів у різних галузях права, які так чи інакше сприяють запобіганню помилкам у кваліфікації злочинів. Так в 2000 році в рамках реалізації українсько-швейцарського проекту "Підтримка реформування юстиції в Україні" в м. Києві створено "Центр суддівських студій". Основною метою діяльності Центру є сприяння проведенню судової реформи в Україні через підвищення правосвідомості, культури і етики суддівського корпусу. Центр успішно проводить навчання з працюючими суддями. За час свого існування ним організовано та проведено 21 семінар-тренінг. Підготовлено більш 100 суддів-інструкторів, які проводять навчальні заняття зі своїми колегами в регіонах. За даними проведеного моніторингу в регіонах організовано 424 учбових заняття.

Loading...

 
 

Цікаве