WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організація захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві США - Реферат

Організація захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві США - Реферат

Реферат на тему:

Організація захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві США

Аналізуючи чинне українське законодавство та практику його застосування, можна констатувати, що в нашій державі сьогодні, на жаль, існують певні проблеми, що стосуються організації захисту в кримінальному судочинстві, особливо у відношенні малозабезпечених та неповнолітніх. Безперечно, дані проблеми потребують свого законодавчого вирішення. Проте законотворча діяльність не буде достатньо ефективною, якщо при підготовці і прийнятті законів не враховувати відповідний досвід інших країн, практику застосування аналогічних нормативно-правових актів. Тому в цьому напрямку цікавим повинне бути дослідження організації захисту неповнолітніх у США, країні, стандарти якої у сфері охорони прав та свобод людини історично нерідко були взірцем для інших держав. Окремі аспекти даного питання знайшли своє відображення у роботах ряду вчених: С.А. Кабілової, Е.Б. Мельникової, В.І. Шишкіна та інших авторів [1], проте окремого повноцінного свого дослідження ця проблема поки що не отримувала. Завданням даної статті є виділення та характеристика особливостей організації захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві США з метою вивчення можливостей запозичення позитивного американського досвіду для потреб правової системи України, зокрема для посилення юридичних та соціальних гарантій дітей, залучених до сфери кримінального процесу.

Для Сполучених Штатів Америки характерна особлива система захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві. Це обумовлено рядом особливостей правової системи цієї держави. Історично США були батьківщиною першої у світі системи ювенальної юстиції. Так, у Чикаго (штат Іллінойс) 2 липня 1899 року був створений перший суд у справах неповнолітніх. Пізніше мережа таких судів поширилась по всій країні. Мета суду в справах неповнолітніх полягала не стільки в тому, щоб судити злочинців, скільки в тому, щоб знаходити рішення, які найкращим чином відповідають інтересам і дитини, і суспільства. Щоб захистити дитину від розголосу, засідання були закритими. Суд у справах неповнолітніх міг вживати профілактичних заходів до "потенційних правопорушників" і засуджувати їх до невизначеного строку ув'язнення, щоб кожна дитина могла "перевиховуватися" стільки, скільки потрібно. Для керівництва і контролю за неповнолітніми після їх звільнення була введена система пробації. Система подібних судів поширилася також в інших країнах. У США до 1924 року спеціальні суди у справах неповнолітніх були утворені у всіх штатах держави, окрім двох [2, с.10].

Таким чином у першій половині 20 століття у США сформувалася система ювенальної юстиції, основним принципом якої був пріоритет виховання дитини перед її покаранням.

Основними рисами судочинства у справах неповнолітніх у таких судах була неформальність і максимальна індивідуалізація судового процесу. Центром судочинства визнавалась особистість неповнолітнього. При призначенні покарання за вчинений злочин суд повинен був виходити не з характеристики самого діяння, а з особи порушника, оцінки того, наскільки він здатний виправитись. Хоча по справах про тяжкі злочини допускалась передача неповнолітнього у загальний кримінальний суд, де судочинство щодо нього здійснювалося за правилами, встановленими для дорослих підсудних.

Однією з головних переваг процесуальної невизначеності та неформальності судочинства називалась оперативність вирішення справ неповнолітніх.

При бажанні неповнолітнього участь адвоката в справі не виключалася, проте, звичайно, мова про забезпечення підлітку захисника у справі, при неспроможності того самостійно його запросити, у той час не йшла. Вважалося, що участь адвоката a priori передбачає наявність конфлікту між інтересами неповнолітнього та інтересами держави і не сприяє неформальності процесу, надаючи йому більшої схожості з процедурою розгляду справ у загальнокримінальних судах.

Проте з розвитком системи судочинства саме ті риси, які визнавались найбільшими цінностями даної системи – неформальність і максимальна індивідуалізація процесу – почали все частіше викликати занепокоєння у американських юристів, оскільки вони досягались за рахунок відсутності яких-небудь процесуальних гарантій і породжували небезпеку порушення прав неповнолітніх, а також загрожували неповнотою розслідування, прогалинами в доказовій базі, сумнівами стосовно джерел їх отримання. На той час вважалося, що неналежність правової процедури компенсується певними перевагами – більшою турботою про неповнолітнього.

Проте вже по справі Кент проти США (1966) Верховний Суд США вперше в історії країни визнав право неповнолітнього на певні процесуальні гарантії в дитячому суді, зокрема на "належну правову процедуру і справедливе поводження" та право адвоката неповнолітнього ознайомитись з матеріалами справи, якими обґрунтовується передача неповнолітнього в "дорослий" суд. Суд визнав, що при повністю невизначеній процедурі за відсутністю процесуальних гарантій неповнолітні можуть не отримати ні того захисту, яким користуються дорослі, ні турботи, яка декларується стосовно дітей [3, с.4].

Ще суттєвішими доповненнями збагатився принцип належності правової процедури у справі Голта. Верховний Суд США визначив, що у справах, які можуть завершитись ув'язненням, неповнолітні мають право на повідомлення про судовий розгляд, на захисника, на опитування свідків та на захист від самообмови. Верховний Суд недвозначно заперечив базову роль принципу турботи в ювенальній юстиції, визнавши його "туманним і сумнівно обґрунтованим" [3, с.1-2].

Відтоді процедура розгляду справ неповнолітніх зазнала ще деяких змін, проте найістотніший вплив на забезпечення права на захист неповнолітніх у кримінальних справах відіграли саме ці два рішення Верховного Суду США.

Таким чином, станом на сьогодні справи неповнолітніх розглядаються в спеціалізованих дитячих судах, а деякі справи про тяжкі злочини або ті, в яких виправлення особи заходами, передбаченими для неповнолітніх, визнається неможливим, можуть передаватися у загальнокримінальні суди. Порядок передачі таких справ відрізняється в залежності від штату.

Якщо проаналізувати порядок забезпечення права на захист неповнолітнім у кримінальному судочинстві, то можна помітити ряд суттєвих відмінностей у порівнянні з українським законодавством.

Так, законодавством США не передбачено обов'язкової участі захисника у кримінальних справах щодо неповнолітніх, хоча участь захисника може бути визнаною обов'язковою у конкретній справі.

Крім того, у США державою неповнолітньому забезпечується захисник лише в тому разі, коли в результаті розгляду справи до неповнолітнього може бути застосована інституалізація (тобто поміщення в закриту виправно-трудову чи виховну установу).

Відсутність інституту обов'язкової участі захисника у справах неповнолітніх викликає критику і в самій країні. В доповіді, підготовленій для Міжнародного огляду кримінальної політики, в якій аналізується практика забезпечення захисниками неповнолітніх у США, говориться, що "хоча неповнолітні мають конституційне право бути представленими адвокатом, порушення цього права є швидше правилом, аніж винятком. У багатьох штатах менше половини неповнолітніх, визнаних винними, отримували допомогу адвоката, на яку вони мають конституційне право. За даними деяких досліджень, у половині штатів майже половина чи й більше правопорушників не мали адвокатів, в тому числі багато молодих людей, щодо яких були визначні міри покарання у вигляді направлення у спеціальні заклади чи позбавлення волі". В доповіді робиться висновок, що по мірі посилення карального ухилу судів для неповнолітніх, тенденція якого спостерігається у США, право на адвоката набуватиме ще більшого значення [4, с.93].

Відповідно до іншого дослідження, проведеного в США, не було жодного штату, де адвокати представляли хоча б 50% неповнолітніх [5, с.185].

В останні роки, справді, в Сполучених Штатах змінюються підходи до правосуддя стосовно неповнолітніх. Дедалі сильнішим є тяжіння до визнання покарання, а не реабілітації порушника, основною метою правосуддя [3, с.5]. Все більше штатів переглядають законодавство щодо неповнолітніх в бік посилення відповідальності. За період з 1992 по 1997 роки у 16 штатах з'явились норми, що вимагають обов'язкового призначення за вчинення окремих тяжких і насильницьких злочинів позбавлення волі, встановлюючи при цьому мінімальні строки такого ув'язнення (mandatory sentencing). Поширюється практика призначення неповнолітнім змішаних покарань – коли за один злочин одночасно призначаються і "дитяче", і "доросле" покарання. Збільшується кількість автоматичних передач неповнолітніх з дитячих у загальнокримінальні суди в силу закону чи на розсуд прокурора, без попереднього розгляду доцільності такої передачі дитячим судом. На сьогоднішній день у США серйозну тривогу викликають випадки нехтування інтересами неповнолітніх в судах, тенденції до збільшення ролі позбавлення волі у відповідь на зростання рівня злочинності неповнолітніх. Багато штатів змінили мету свого ювенального законодавства, роблячи наголос на покаранні та громадській безпеці, а не на вихованні дітей, санкції стали суворішими, все більше неповнолітніх позбавляються волі [6, с.1].

Loading...

 
 

Цікаве