WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єктивна сторона самовільного залишення військової частини або місця служби - Реферат

Суб’єктивна сторона самовільного залишення військової частини або місця служби - Реферат

Зміст злочинної недбалості при нез'явленні вчасно без поважних причин на службу полягає в тому, що винний, маючи реальну можливість усвідомити суспільну небезпеку свого діяння, не усвідомлює її внаслідок недостатньої уважності чи завбачливості і тому не з'являється вчасно без поважних причин на службу, хоча повинен це зробити.

Обов'язок усвідомлювати суспільну небезпеку утворює об'єктивний критерій. Він передбачає міру необхідної завбачливості, об'єм необхідної поведінки.

У випадку нез'явлення вчасно без поважних причин на службу винний порушує правила, що встановлюють порядок перебування військовослужбовців на службі, закріплений Конституцією України, Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та іншими нормативними документами. Вказані нормативні акти, відповідні накази та інструкції визначають порядок розміщення військовослужбовців, їх переміщення, надання і повернення із звільнення, з відпусток, порядок перебування на лікуванні та повернення з лікувальних закладів, прибуття з відряджень, призначення, переведення та ін. Для кожного військовослужбовця завжди чітко визначені підстави та термін його законного перебування поза розташуванням частини чи місця служби. Військовослужбовець, який порушив ці правила, зобов'язаний передбачати суспільну небезпеку свого діяння.

Проте й наявність такого обов'язку ще не є достатньою підставою для кримінальної відповідальності за суспільно небезпечне діяння. Для цього необхідно встановити, що особа мала реальну можливість у цьому конкретному випадку усвідомити суспільну небезпеку діяння, але цю можливість не реалізувала. Це і є суб'єктивний критерій злочинної недбалості.

Суб'єктивний критерій недбалості у злочинах з формальним складом означає персональну здатність особи в конкретній ситуації з урахуванням її індивідуальних якостей і при необхідній уважності та завбачливості усвідомлювати суспільну небезпеку діяння.

Вольовий елемент злочинної недбалості в злочинах з формальним складом, у тому числі й у нез'явленні вчасно без поважних причин на службу, полягає в тому, що особа, маючи реальну можливість усвідомити суспільну небезпеку свого діяння, не мобілізує свою психологічну здатність для того, щоб її усвідомити, а відтак не вчинити це діяння. Якщо б особа усвідомила те, що її діяння заподіює шкоду об'єкту кримінально-правової охорони, вона б утрималась від вчинення злочину.

Мотив і мета самовільного залишення військової частини або місця служби чи нез'явлення вчасно без поважних причин на службу не є необхідним елементом складу злочину, передбаченого ст.407 КК України. Однак роль мотиву і мети виходить далеко за рамки елементу складу злочину. Як вважає А. Савченко, тільки в поєднані юридичних, соціальних, психологічних і моральних чинників можна дати належну оцінку суспільно небезпечного діяння 17. Мотив і мета злочину враховуються під час визначення ступеня тяжкості злочину і, відповідно, при призначенні виду і розміру покарання.

Мотиви досліджуваного злочину можуть найрізноманітнішими, проте на кваліфікацію діяння вони не впливають. Аналіз практики розгляду військовими судами кримінальних справ, пов'язаних з ухиленням військовослужбовців від обов'язків військової служби, що був проведений Військовою колегією Верховного Суду України. Показав, що мотивами самовільного залишення військової частини або місця служби чи нез'явлення вчасно без поважних причин на службу є, головно, бажання проходити службу поблизу дому, не бажання нести відповідальність за раніше вчинене правопорушення, надати допомогу батькам, рідним у зв'язку з їхнім станом здоров'я чи скрутним матеріальним становищем, бажання відпочити від військової служби, побачитися з рідними, бути присутнім на сімейному святі. Для офіцерів і прапорщиків, особливо в 1997-1998 р., коли були значні затримки з виплатою грошового забезпечення, у більшості випадків мотивом цих злочинів було скрутне матеріальне становище 18.

Наприклад, військовим місцевим судом Львівського гарнізону був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.407 КК України, старший прапорщик М., який не з'явився вчасно без поважних причин на службу з відпустки і ухилявся від військової служби з 5 по 23 вересня 2002 р. Мотивами нез'явлення М. На службу була хвора дитина та бажання заробити гроші на її лікування. Кримінальна справа відносно М. судом була закрита з передачею його на поруки військовому колективу за місцем проходження служби на підставі ч.3 ст.10 КПК України та ст.47 КК України 19.

Для самовільного залишення військової частини або місця служби чи нез'явлення вчасно без поважних причин на службу характерна відсутність мети ухилитися від військової служби. За наявністю такої мети діяння винного підлягають кваліфікації за ст.408 КК України як дезертирство. Під метою ухилитися від військової служби необхідно розуміти цілеспрямоване прагнення особи уникнути виконання обов'язків військової служби взагалі, назавжди. При цьому таке прагнення завжди пов'язано з наміром особи розірвати правовий зв'язок між нею та державою, що виникає з приводу проходження військової служби.

Зокрема, як дезертирство, згідно із ч.1 ст.408 КК України, військовим місцевим судом Львівського гарнізону кваліфіковані дії рядового строкової служби Б., який з метою ухилитися від військової служби 18 квітня 1992 р. самовільно залишив військову частину, виїхав по місцю проживання батьків, одружився, влаштувався на роботу. 18 липня 2002 року він з'явився у військову прокуратуру та заявив про себе 19.

Обгрунтовуючи наявність у діях складу самовільного залишення військової частини або місця служби (нез'явлення вчасно без поважних причин на службу), необхідно посилатися на відсутність у діях винного мети ухилитися від військової служби.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що правильне розуміння поняття та ознак вини і суб'єктивної сторони в цілому самовільного залишення військової частини або місця служби дає можливість безпомилково кваліфікувати вчинене, запобігти притягненню до кримінальної відповідальності неналежних осіб, сприяє, в кінцевому результаті, зміцненню законності і правопорядку в нашому суспільстві, посилює оборонну здатність української держави.

Література

  1. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Ученые записки Дальневосточного государственного университета. Вып.21, ч.1. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1968.

  2. Уголовное право Украины. Общая часть / Под ред. проф. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – Харьков: Право, 1999.

  3. Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений. – М., 2001.

  4. Литвин О.П. Вина в складах злочинів проти громадської безпеки і народного здоров'я. – К.: Знання, 1998.

  5. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование) / Отв. ред. И.П. Лановенко, Ф.А. Лопушанський. – К.: Наукова думка, 1992.

  6. Кримінальний кодекс України. Офіційне видання. – К.: Видавничий дім Київ, 2001.

  7. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину. – К.: Вид-во Національної академії внутрішніх справ України, 1997.

  8. Утевский Б.С. Вина в советском уголовному праве. – М., 1950.

  9. Игнатов А. Спорные вопросы квалификации хулиганства // Советская юстиция. – 1967. – №2.

  10. Кригер Г.А. Рецензия на книгу Г.И. Бушуева "Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство" // Советская юстиция. – 1966. – №6.

  11. Чхиквадзе В.М. Советское военно-уголовное право. – М.: Юрид. изд-во Мин. юст. СССР, 1948.

  12. Научно-практический комментарий к Закону об уголовной ответственности за воинские преступления / Под ред. А.Г. Горного. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1961.

Loading...

 
 

Цікаве