WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об’єкти складу злочину: "втеча з місця позбавлення волі або з-під варти" - Реферат

Об’єкти складу злочину: "втеча з місця позбавлення волі або з-під варти" - Реферат

Оскільки стаття, що передбачає відповідальність за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти, введена до розділу про злочини проти правосуддя, то це вказує на те, що законодавець як родовий об'єкт такої втечі розглядає суспільні відносини, що складаються в процесі відправлення правосуддя. Правосуддя, що повинно охороняти і захищати наше суспільство від правопорушень і злочинів, у випадку вчинення проти нього вказаних посягань само стає об'єктом кримінально-правової охорони. Тому система правосуддя також потребує кримінально-правової охорони, і протистояти таким посяганням може лише кримінальний закон.

Отже, кримінально-правовий захист суспільних відносин в сфері правосуддя знайшов своє відображення в діючому кримінальному законодавстві і ці суспільні відносини обґрунтовано виділені законодавцем як окремий об'єкт кримінально-правової охорони. Однак діяльність стосовно здійснення завдань правосуддя стає об'єктом кримінально-правової охорони лише у випадку вчинення на неї злочинних посягань.

Правосуддя в Україні, відповідно до ст.124 Конституції України, здійснюється виключно судами. Однак, здійснення завдань і цілей правосуддя не вичерпується тільки діяльністю суду. Його ефективне відправлення неможливе без взаємопов'язаної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та органів виконання покарання. Хоча вказані органи, на відміну від суду, самі і не здійснюють правосуддя, проте вони створюють необхідні умови для ефективної діяльності судів, чим допомагають здійсненню правосуддя. Так діяльність щодо здійснення правосуддя починається задовго до судового розгляду справи – починаючи із стадії дізнання і досудового слідства. Воно триває і після винесення по справі обвинувального вироку, вступу його в законну силу, включає в себе стадію виконання покарання і закінчується повним його відбуттям і припиненням або зняттям судимості. Якщо органи, що здійснюють цю діяльність, не включити в систему правосуддя, то це зробило б, по суті, неможливим відправлення правосуддя судами. Крім того, діяльність самих цих органів також служить здійсненню завдань правосуддя.

Отже, під діяльністю, що направлена на здійснення завдань правосуддя, як родовим об'єктом злочинів проти правосуддя необхідно розуміти "не тільки діяльність судів, але й органів попереднього розслідування, виконання вироків і рішень, тобто систему дій, які становлять кримінальний процес" [10].

Подібної думки щодо цієї проблеми дотримуються й інші автори. Зокрема, В.К. Сауляк, В.Е. Квашис, Ю.К. Шевєлєв вважають, що "діяльність по здійсненню завдань і досягненню мети правосуддя слід розуміти в широкому розумінні – як спільну діяльність усіх державних органів (у тому числі і виправно-трудових закладів), що здійснюють боротьбу із злочинністю" [11]. Таку позицію вони обґрунтовують тим, що в главі про злочини проти правосуддя більшість складів злочинів пов'язано з посяганнями не на діяльність конкретного суду, а на діяльність органів, що перебувають за межами судової системи. Аналогічної позиції дотримується і В.О. Навроцький [12].

Ш.С. Рашковська вважає, що родовим об'єктом злочинів проти правосуддя "охоплюються не всі суспільні відносини, що виникають у процесі функціонування слідчо-прокурорського апарату, суду, органів, що виконують судові вироки і рішення, а лише ті суспільні відносини, які встановлюються при здійсненні цими органами специфічних завдань правосуддя, тобто в процесі розкриття розслідування злочинів, судового розгляду і вирішення кримінальних справ, а також при реалізації засобів кримінального покарання..." [13].

Наведені доводи дають нам підстави погодитись із названими авторами і стверджувати, що родовим об'єктом злочину, передбаченого ст.393 КК України, є нормальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя і органів, що проводять дізнання, досудове слідство, утримують особу під вартою або виконують судові рішення і призначене судом покарання.

Посягаючи на інтереси правосуддя в цілому, втеча з місць позбавлення волі або з-під варти, першою чергою, порушує нормальну діяльність цих органів, на які безпосередньо покладене завдання виконання покарання у вигляді позбавлення волі чи утримування підозрюваного, обвинуваченого і підсудного під вартою. Тому безпосереднім об'єктом втечі з місць позбавлення волі або з-під варти є нормальна діяльність органів, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі чи утримують особу під вартою здійснюючи покладені на них функцій.

Однак у науці існує й інша точка зору щодо питання про об'єкт втечі. Так К.В. Мазняк, відмовившись від загальноприйнятого в кримінальному праві поділу об'єктів злочину на родовий і безпосередній, вважає, що одним і єдиним об'єктом втечі з місць позбавлення волі є діяльність місць позбавлення волі і встановлений порядок відбуття покарання [14]. У подальших своїх працях цей автор підтвердив свою думку стосовно об'єкта втечі, уточнивши його. Зокрема, він вважає, що втеча – це "злочин, що посягає саме на виправно-трудові правовідносини і об'єктом втечі є виправно-трудові правовідносини, що виникають між засудженим і органом, що здійснює виконання покарання у вигляді позбавлення волі" [15]. Автор заперечує проти віднесення втечі до злочинів проти правосуддя, обґрунтовуючи це тим, що "правосуддя є особлива державна функція, яку здійснює лише один тільки орган держави – суд" [16].

Ця надто вузька точка зору при визначенні об'єкта втечі з місць позбавлення волі або з-під варти справедливо була піддана критиці іншими вченими. Так, В.Е. Квашис та Ю.К. Шевєлєв, обґрунтовано критикуючи згаданого автора, вважають, що "в наведених вище судженнях змішується об'єкт втечі і об'єкт виправно-трудових правовідносин, звужується коло органів, що здійснюють правосуддя, і за межами цієї діяльності щодо здійснення правосуддя залишається така важлива стадія кримінального процесу, якою є виконання покарання, при цьому необґрунтовано протиставляються кримінально-правові і виправно-трудові правовідносини" [17].

Логічно було б говорити, що вчинення засудженим втечі з місць позбавлення волі тягне за собою припинення кримінально-виконавчих правовідносин. Однак сам факт вчинення втечі є юридичною обставиною для виникнення кримінально-правових відносин, об'єктом яких в цьому випадку є діяльність органів правосуддя.

Отже, виходячи з вищевикладеного, загальним об'єктом втечі з місць позбавлення волі, як і будь-якого іншого злочину, є вся сукупність суспільних відносин що існують у суспільстві і які поставлені під кримінально-правову охорону.

Родовим об'єктом злочину, передбаченого ст.393 КК України, є нормальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя і органів, що проводять дізнання, досудове слідство, утримують особу під вартою або виконують судові рішення і призначене судом покарання.

Безпосереднім об'єктом втечі з місць позбавлення волі або з-під варти є нормальна діяльність органів, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі чи утримують особу під вартою, здійснюючи покладені на них функції.

Література

  1. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін. За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – С. 90.

  2. Пионтковский А.А. Учение о преступлении. – М.: Госюриздат, 1961. – С. 129 – 130.

  3. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М.: БЕК, 1996. – С. 147.

  4. Курс уголовного права. Общая часть.: Учебник для вузов / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, И.М.Тяжковой. – М.: Зерцало, 1999. Том 1: Учение о преступлении – С. 202.

  5. Фесенко Є.В. Цінності як об'єкт злочину // Право України.-1999.-№6.-С. 75.

  6. Кримінальне право України. Загал. частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, В.В.Бенківський та ін. За ред. П.С.Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 124, 127.

  7. Карчевський М.В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж / МВС України, Луган. акад. внутр. справ. ім.10-річчя незалежності України; Наук. ред. Л.М.Кривоченко. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. – С. 19.

  8. Таций В.Я. Объект и предмет преступлений по советскому уголовному праву. – Харьков, 1982. – С. 86 – 87.

  9. Советское уголовное право (Общая часть). – М., 1988. – С. 80.

  10. Власов И.О., Тяжкова К.М. Ответственность за преступления против правосудия. – М., 1968. – С.31.

  11. Сауляк В.К., Квашис В.Е., Шевелев Ю.К. Проблемы борьбы с побегами осужденных из мест лишения свободы. – К., 1978. – С.12.

  12. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Т-во "Знання", 2000. – С. 529.

  13. Рашковская Ш.С. Преступления против правосудия. – М., 1978. – С. 6.

  14. Мазняк К.В. Побеги заключенных и борьба с ними: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М.: ВШ МВД СССР, 1968. – С. 5.

  15. Мазняк К.В. К вопросу об исправительно-трудовых правоотношениях // Тр. Иркутск. ун-та. – Т.45. – Вып.8. Ч.IV. – С. 245.

  16. Мазняк К.В. Побеги заключенных и борьба с ними. – С. 5.

  17. Квашис В.Е., Шевелев Ю.К. Правовые вопросы борьбы с побегами из исправительно-трудовых учреждений // Тр. ВНИИ МВД СССР. – М., 1970. – Вып.18. – С. 49.

Loading...

 
 

Цікаве