WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові засади діяльності банківського сектору України - Реферат

Правові засади діяльності банківського сектору України - Реферат

В той же час не можна стверджувати, що всі представники Світового банку стоять на зазначеній позиції. Багато фахівців зазначають, що не можна аналізувати стан банківської системи України, грунтуючись на показниках банківських систем розвинених систем. Україна, як і більшість пострадянських країн, має певні особливості в організації економіки (не слід плутати із національними особливостями). Крім того, минуло не так багато часу для нормального розвитку банківської системи (у 1991 р. вона почала формуватися як незалежна, однак гіперінфляція 1993 – 1994 р. помітно позначилася на становленні кредитно-фінансових інститутів, як і криза 1998р.).

Отже, негативні чинники, які притаманні банківській системі України, слід брати до уваги із врахуванням певних причин. Тим більше, що і за статичними даними, і за аналітичними висновками, банківська система України, починаючи з 2000 р. поступово збільшує обсяги банківських операцій, намагаючись при цьому здійснити декілька завдань: наростити активи, залучити більше депозитів, підвищувати рівень банківських посередницьких операцій і при цьому залишатися стабільною організаційною структурою для клієнтів. Разом з тим обсяги активів (не більше як $ 20 млрд) і капітал ($ 1, 5 млрд) української банківської системи залишаються незначними для обслуговування достатньо великої промислово розвинутої економіки із 48-мільйонним населенням.

У дослідженнях стану фінансового сектора України, що проводилися Світовим банком за підсумками 2001 р., його експерти відзначали, що створення більшого і ефективнішого банківського сектора повинно стати головним пріоритетним завданням в наступні 3 – 5 років 12. Зауважимо, що сьогодні вітчизняний ринок фінансових послуг досяг того рівня, що низка інститутів пропонує практично ідентичний їх набір. І виділитися зможе той, хто запропонує або більш вигідні ставки (що є досить проблематичним), або використовуватиме нестандартні маркетингові ходи. Зокрема, столичні банки не можуть далі знижувати рентабельність бізнесу, а починають віддавати перевагу маркетинговим стратегіям. Це складне завдання, оскільки на український ринок виходять російські та іноземні банки, у яких маркетингові технології більш розвинені. Це стимулює наших фінансистів удосконалювати свою стратегію. Цілком можливо, що у недалекому майбутньому відбудеться укрупнення банківських структур і перерозподіл ринку 13.

Отже, доходимо таких висновків. По-перше, банківська система, виступаючи ключовою ланкою ринкової економіки країни, здійснює різнобічний вплив на життєдіяльність суспільства в цілому і забезпечує механізм міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу, а також виступає головною ланкою розрахункового та платіжного механізму господарської системи країни.

По-друге, стабільне функціонування банківської системи створює оптимальні можливості для стабільного розвитку економіки держави. Розвиток банківської системи України повинен грунтуватись на стабільності, фінансовій стійкості кожного банку, підвищенні ефективності їхні діяльності, наданні широкого спектра і високої якості послуг у сфері банківської діяльності, а також високій довірі вкладників і кредиторів до банківського сектору.

По-третє, протягом останніх двох років відбуваються зміни банківської системи за складовою якістю. Зокрема, наприкінці 2002 р. був створений перший кооперативний банк з місцевим статусом. Фахівці вважають, що у 2003 р. в Україні поряд з діючими банківськими асоціаціями будуть засновані й перші банківські об'єднання, що спеціалізуватимуться безпосередньо в сфері банківської діяльності.

По-четверте, нові умови і якісно новий характер взаємодії елементів банківської системи, реформування організації діяльності Національного банку України як її центральної ланки, створення та вдосконалення системи банківського регулювання й банківського нагляду, що відповідають сучасним вимогам і забезпечують стабільне функціонування національної економіки, а також проблеми, пов'язані з правовим забезпеченням діяльності банківських установ, роблять цю тему перспективною для подальшого наукового дослідження і мають велике значення для практичного впровадження.

Література

  1. Бокрош Л. Розвиток фінансового сектора України. Нова стратегія реформ. – Україна, фінансовий сектор: Нова стратегія реформ. – 2001. – червень.

  2. Зазначені особливості неодноразово підкреслювалися в юридичній літературі. Див.: Банки и банковские операции: Учебник для вузов /Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – С.10; Банковское дело: Учебник / Под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. – 3-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1997. – С.14.

  3. Карманов Є. Правові аспекти реструктуризації банківської системи України //Право України. – 2001. – №4. – С. 30.

  4. Лебедев В.А. Финансовое право: Учебник. Золотые страницы финансового права России. Т.2. – М.: Статут, – 2000. Т.2– С. 147.

  5. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран / Под общ. ред. проф. Л.П. Павловой). –М.: АО "Финстатинформ", 1994. –Т. 1. Банки. Книга 2.

  6. Паламарчук В.О., Бойченко О.К. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти //Фінанси України. – 1998. – №3. – С. 50.

  7. Постанова НБУ №375 від 31.08.2001 "Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2001 р. за №906/6097).

  8. Посікіра Р. Банківське законодавство: поняття, стан, перспективи //Право України. – 1998. – №7. – С. 76– 79.

  9. Публічні інтереси в даному випадку тлумачаться як суспільні, без задоволення яких не можна, з одного боку, реалізувати приватні інтереси, а з іншого – забезпечити цілісність, стійкість та нормальний розвиток організацій, держав, націй, соціальних верств, держави в цілому /Ю.А. Тихомиров. Публичное право. – М. – С.54–55; Туском Ж. Міжнародне право: /Пер. з фр. – К.: Арт Ек, 1998. – С.139.

  10. Якщо з 1991 по 1997 рр. в Україну надійшло 1,3 млрд дол іноземних інвестицій, то нелегальний витік капіталу за кордон оцінюється у 20 млрд дол // Проблеми економічної безпеки в Україні: Аналітична доповідь. – К., березень 1997 р. Український центр економічних і політичних досліджень. – С.37.

  11. Так, станом на 1 січня 1997 р. несплачена в строк заборгованість становила 417 млн грн. Несплачені в строк відсотки за позичками банків зросли за 1996 р. на 40,2% і вимірювалися 586 млн грн.. //Проблеми економічної безпеки в Україні: Аналітична доповідь. – К., березень 1997 р. Український центр економічних і політичних досліджень. – С.40–41.

  12. Ukraine: The Financial Sector and The Economy: The New Policy Agenda. 2001 / The World Bank., 2002.

  13. Репутація і імідж є основним аргументом на користь торговельної марки, в тому числі і банку. Найефективнішим інструментом формування репутації та торгівельної марки є PR. Банк приділяє велику увагу розміщенню різноманітної інформації щодо його діяльності, участі у фінансових рейтингах, співробітництву із СМІ. Див.: Ксенз Л.Банкиры делают брэнды // Деловая столица. – №38 (72). – 23.09.2002. – С.30.

  14. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – К.: Український центр правничих студій, 2001. – С.132.

Loading...

 
 

Цікаве