WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові засади діяльності банківського сектору України - Реферат

Правові засади діяльності банківського сектору України - Реферат

Реферат на тему:

Правові засади діяльності банківського сектору України

Актуальність обраної теми є безперечною, оскільки глобальний характер сучасних фінансів, їх значення для формування національної економіки та її стабільного функціонування набувають чимраз більшого значення, і відповідно, дослідження закономірностей фінансової і банківської систем та їх еволюції є одним з найважливіших питань фінансів. Фінансові ринки та посередники пов'язані між собою міжнародними телекомунікаційними мережами, що дає змогу здійснювати грошові трансферти та операції відкритого ринку цілодобово. Тому особливого значення набуває гармонізація національного законодавства, що регулює діяльність фінансових і банківських інститутів, яка визначається відповідно до міжнародних стандартів і практики Європейського Співтовариства, оскільки на сучасному етапі на порядку денному країни стоїть продовження процесу входження вітчизняних банків до світової банківської системи.

Дослідженню правовідносин у сфері банківської діяльності в його різних аспектах особливо останніми роками присвячено значне коло науково-теоретичних розробок. В той же час комплексність банківських відносин породжує різноманітні підходи представників окремих галузей права, які акцентують увагу переважно на дослідженні правових режимів банківських операцій або визначенні місця банківського права у правових системах. Зокрема, враховуючи комплексність банківської діяльності як економіко-правової категорії, доцільно згадати дослідження таких учених-економістів: Л. Брю, А.С. Гальчинського, Я.А. Жаліло, А.С. Катрича, Я.П. Квача, М. Клейна, К.Р. Макконнела, Є.А. Мартинюка, Р. Мертона, Ф.С. Мишкіна, О.В. Науменко, С.В. Рудинської, В.Н. Шенаєва.

Дослідженню правого статусу банківських установ приділяли увагу й видатні юристи, зокрема М.М. Агарков, Є.Г. Бровкіна, А.А. Вишневський, А.Ю. Вікулін, Я.А. Гейвандов, А.М. Екмалян, В.Р. Євстигнєєв, Н.Ю. Єрпилєва, Л.Г. Єфімова, А.І. Іванов, А.Ю. Іоффе, Є.В. Карманов, В.Л. Кротюк, Л.А. Московкіна, О.М Олейник, В.П. Поляков, І.П. Прудиус, В.К. Тагірбеков, Г.А. Тосунян, В.М. Усоскін.

Однак, як правило, науковці зупиняються на дослідженні правового статусу окремих банківських установ, у тому числі центрального банку, або правового режиму здійснення банківських операцій. В Україні практично немає юридичних досліджень, в яких би порушувались питання взаємодії банківських установ як окремих інститутів банківської системи України. Особливо актуальним стає таке дослідження в умовах реформування банківського законодавства України, зумовлене з прийняттям нової редакції Закону України "Про банки і банківську діяльність" 7 грудня 2000 р. Саме розгляд зазначених питань й стане предметом дослідження пропонованої статті.

Політика, що проводиться парламентом та урядом, зокрема дії, пов'язані зі створенням повноцінної фінансово-кредитної системи, визначенням пріоритетних у цій сфері законодавчих актів, є цілком правомірною і виправданою. Не викликає заперечень той факт, що банки виступають однією з головних ланок інфраструктури ринкової економіки, яку держава використовує для здійснення впливу на економіку. І розпочатий наприкінці 90-х років процес реформування банківської системи України та банківського законодавства також свідчить про необхідність формування самостійної та стабільної грошово-кредитної системи.

В сучасних умовах розвитку національної економіки регулювання банківської діяльності та організація й функціонування банківської системи країни набувають нового змісту. Таке положення нерозривно пов'язане із економічною та правовою природою визначених елементів, оскільки банківська система відноситься до центральних ланок господарського механізму ринкового типу. Тому не випадково процес економічних перетворень в Україні розпочався із швидкого реформування банківських інститутів та банківської системи в цілому.

Економічними засадами формування сучасних банківських систем країн із перехідною економікою стало реформування політичних та соціально-економічних підвалин національного суспільства, впровадження у національні економіки товарно-грошових відносин, заснованих на ринкових засадах, ліквідація державної монополії в галузі фінансів, зростання ролі приватних фінансів у грошово-кредитній сфері тощо. Слід також зазначати створення законодавчих можливостей для заснування та діяльності банків різної форми власності, які наділялися рівними правами. Перед усім йдеться про роль і значення конституцій держав у формуванні національних банківських систем. Оскільки, як вважають фахівці, конституція в умовах ліберально-демократичного режиму не тільки визначає компетенцію вищих державних органів, а й намагається обмежити державну владу та надати універсальному державному примусу більш передбачуваного та мінімально необхідного для досягнення чітко визначених державних цілей характеру. Конституція гарантує конституційні права та свободи, вдосконалює державний механізм, робить його ефективнішим 14, 132.

Так, згідно зі ст.152 Конституції Словенії, Словенія має Центральний банк, що є незалежним у своїх діях і підзвітним Скупщині. Центральний банк засновується згідно із законом. Голова Центрального банку призначається Скупщиною. Відповідно до статті 98 Конституції Чехії, Чеський національний банк є центральним банком держави. Його діяльність передусім спрямована на стабільність грошової одиниці; втручання в його діяльність є можливим тільки на підставі закону. Організація, компетенція та інші деталі визначаються законом. Президент Чеської республіки призначає членів Ради Чеського національного банку.

Щодо пострадянських республік, то банківські системи в них за своїми функціями і завданнями є, як правило, наближеними до європейської моделі. В Україні, Росії, Казахстані, Республіках Молдова і Білорусь, в країнах Балтії банківські системи очолюють центральні банки, які здійснюють як грошово-кредитну політику, так і організацію банківського регулювання та нагляду. Підтвердженням цього висновку можуть служити норми Конституцій пострадянських країн.

Так, відповідно до ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України. Згідно зі ст.100 Конституції України, Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Однак, аналізуючи банківську систему, доцільно акцентувати на банківському секторі, оскільки саме його суб'єкти виступають учасниками банківської діяльності та ринку позичкових капіталів. Комерційні банки, які й становлять основу банківських систем, створювалися у міру розширення процесу індустріалізації в різних країнах. Перші з'явилися в ХУІІ ст., більша їх частина – в другій половині ХІХ ст., а останні – в ХХ ст. Спочатку їхньою клієнтурою переважно були підприємства і власники цих підприємств. Деякі з них відзразу почали спеціалізуватися на частковій участі, на придбанні випущених підприємствами облігацій або наданні довгострокових позик, рефінансуючи самих себе випуском акцій та облігацій; інші, навпаки, спеціалізувалися на короткострокових кредитах, зокрема на обліку векселів, банківському акцепті та короткострокових кредитах, що фінансувалися з депозитних коштів 5, 147. Деякі займалися обома видами діяльності одночасно, що призвело більшість з них до банкрутства під час циклічних криз ХІХ і ХХ ст.

У пошуках нових сфер діяльності і в зв'язку з захопленням частини їх ринку конкуруючими мережами організацій комерційні банки вийшли, прямо чи через свої філії, на інші ринки, особливого і зовсім іншого характеру. Зазначена диверсифікація їхніх операцій поступово охопила такі галузі як участь у капіталах підприємств (ризиковий капітал) або у фінансуванні органів місцевого управління, або пряма участь в операціях із нерухомістю (придбання для перепродажу), а також лізинг, факторинг, товарний арбітраж (бартерні угоди для підтримки торгівлі з країнами слабо або взагалі неплатоспроможними) і навіть пряме управління нерухомістю через скупку агенцій з продажу нерухомості. Комерційні банки, відтак, поступово стають більш ніж універсальними і захоплюють ринки, які є не суто фінансовими 5, 8. Недаремно саме комерційні банки відіграють роль стрижневої, базової ланки кредитної системи.

Loading...

 
 

Цікаве