WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові проблеми реструктуризації державного внутрішнього боргу України - Реферат

Правові проблеми реструктуризації державного внутрішнього боргу України - Реферат

Реструктуризація боргу має на меті мінімізацію втрат кредиторів та розширення економічного розвитку країни позичальника. Всі боргові зобов'язання розподіляють на дві групи: зобов'язання пріоритетного обслуговування і зобов'язання, що підлягають врегулюванню. Реструктуризація передбачає такі зміни параметрів боргу, які повинні забезпечити можливість виконання зобов'язань за рахунок зменшення тягару боргу та підвищення жорсткості зобов'язань. Як правило, параметри реструктуризації є індивідуальними, але світовий досвід протягом останніх 10-12 років визначив ряд спільних особливостей чи закономірностей. Реструктуризація здійснюється головним чином шляхом зміни режиму погашення заборгованості, але може також досягатися за допомогою механізму "своп" (перетворення боргових вимог в інвестиції шляхом обміну їх на акції відповідного підприємства); "бай-бека" (викуп боржником власних боргових зобов'язань); а також скорочення тягаря старого боргу може бути досягнуто за рахунок списання частини боргу, або за рахунок зменшення розмірів процентних платежів.

Сумарний внутрішній борг нашого уряду охоплює усі кредитні угоди, що впродовж кількох років були укладені і гарантовані ним, передусім угоди з НБУ, інші позички та зобов'язання уряду перед підприємствами і населенням, враховуючи й боргові зобов'язання колишнього СРСР. Проте незадовільні приватизаційні процеси, недонадходження податкових платежів до бюджету призвели до зростання вартості запозичень. Крім цього інвесторами виступали також і нерезиденти тому державний внутрішній борг набував тенденції до трансформації у зовнішній. Наприкінці 1998 року Уряд зіткнувся із серйозними труднощами щодо погашення боргових зобов'язань за якими настав термін погашення. Тому в Україні було започатковано комплекс заходів щодо скорочення темпів приросту державного боргу, конверсійних процедур та продовження середнього терміну погашення державних боргових зобов'язань шляхом проведення реструктуризації державного боргу України. Зокрема для зменшення тиску на видаткову частину держбюджету було здійснено конверсію облігацій державної внутрішньої позики. Це дозволило продовжити строк повернення погашених коштів, зменшивши тиск виплат в 1998-1999 роках. Піком реструктуризації державного боргу України вважається 2000 рік. Саме в цей період була найреальніша загроза того, що кредитори пред'являть вимоги щодо дострокової виплати всієї суми боргу за невиконання зобов'язань за позиками, що б призвело до дефолту. Та на той час було успішно здійснено реструктуризацію зовнішнього комерційного боргу на суму близько 2,2 млрд. дол. США. З іншого боку, Міністерство фінансів України, на підставі Закону України від 20 квітня 2000 року "Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України", провело реструктуризацію боргових зобов'язань перед центральним банком. Згідно цього Закону було реструктуризовано заборгованість за кредитами Національного банку України, отриманими для фінансування дефіциту Державного бюджету України у 1994-1996 роках [7]. Одночасно реструктуризації підлягали державні цінні папери, випущені в 1998-2000 роках з терміном погашення в 2000-2004 роках.

Загалом, можна визначити що реструктуризація державного боргу України відбувалась шляхом реалізації конверсійних заходів, трансформування зовнішнього державного боргу у внутрішній, списання частини боргу у вигляді відсотків за кредитами НБУ.

Проте необхідно розуміти, що всі ці заходи можуть бути успішними за умови дотримання ряду поточних та стратегічно важливих умов: бездефіцитність держаного бюджету; прозорість здійснення запозичень на стадіях їх залучення, використання та погашення; налагодження приватизаційних процесів, здійснення незалежного фінансового контролю з боку Рахункової палати та інформування широких мас населення про результати ефективності використання залучених коштів. Запорукою цього є належне правове забезпечення в сфері формування, управління та обслуговування державного боргу.

Значним кроком у визначення напрямків боргової політики держави, є положення Бюджетного кодексу України. Проте проблема правового регулювання державного боргу визначається як спеціальна, тобто такою, що вимагає спеціального нормативно-правового акту – Закону про державний борг України. Тому як висновок, пропонується визначення ряду аспектів, котрі вимагають чіткого правового (законодавчого) регулювання в контексті проблем реструктуризації державного боргу, а відтак визначають напрями подальших досліджень:

  • Закріплення в законі поняття державного внутрішнього боргу, в якому зазначити, що державний внутрішній борг України не включає борг місцевих органів влади та державних підприємств, а також те, що виплати по державному внутрішньому боргу повинні здійснюватись в національній валюті України;

  • Закріплення вимоги щодо необхідності визначення щорічної структури державного боргу України в спеціальному законі;

  • Визначення правового статусу суб'єктів відносин, що виникають з приводу формування, обслуговування та управління державним боргом, зокрема закріпити положення про те, що зміна умов угод про державне запозичення, в тому числі реструктуризація здійснюється Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України;

  • Визначення допустимих розмірів залучення позичкових коштів, вартості обслуговування (дохідності) залучених позик та граничного розміру величини державного боргу;

  • Визначення поняття, умов та засад проведення реструктуризації державного боргу: конверсії, списання державного боргу тощо та визначення обставин, за яких можливо (необхідно) вдаватись до реструктуризації;

  • Оскільки при реструктуризації боргових зобов'язань змінюються первинні умови договору, то це передбачає неодержання чи несвоєчасне одержання позичальником відповідної суми позики та відсотків у визначений період часу. Тому тут доречно також і говорити про захист прав позичальників при застосуванні механізму реструктуризації державного внутрішнього боргу та компенсаційні заходи;

  • Визначити державний контроль за станом та управлінням державного боргу за Рахунковою палатою України;

  • Закріпити принципи гласності та публічності у відносинах в сфері державного боргу.

Література

  1. Конституція (Основний Закон) України. Прийнята на другій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.249

  2. Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 р. // Урядовий кур'єр – №131 – 25 липня 2001р.

  3. Закон України від 18 червня 1991 року "Про цінні папери і фондову біржу" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – С.508; 1992. – №47. – С.645; 1995. – №14. – С.90, 93; 1996. – №4. – С.185; 1997. – №45. – С.285.

  4. Закон України від 16 вересня 1992 року "Про Державний внутрішній борг" // Відомості Верховної Ради України 1992. – №41. – С.1346-1347

  5. Закон України від 21 листопада 1996року №537 "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" // Урядовий кур'єр. – 1997 р. – №25. – 11 лютого.

  6. Закон України від 23 січня 1997 року "Про структуру державного внутрішнього боргу України за станом на 1 січня 1996 року та 1997 рік" // Офіційний вісник України 1997. – №7-8. – С.5.

  7. Закон України від 20 квітня 2000 року №1697-III "Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України" //Відомості Верховної Ради 2000, №31, ст.248 (Із змінами, внесеними згідно із Законом №2120-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, №2-3, ст.10

  8. А. Вавилов Государственный долг: уроки кризиса и принципы управления. – Институт финансовых исследований. – Москва, 2001. – 302 с.

  9. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. За редакцією Ю. Немеца, Г. Райта. – Київ: "Основи". – 1998. – 542 с.

  10. І.Заверуха Правові засади та особливості управління державним боргом України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. – Львів, 2000. – с.240-250

  11. В.Козюк Державний борг. – Тернопіль: Вид-во "Карт-бланш", 2002. – 238с.

  12. Степаненко В.О., Бондарук Т.Г. Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу // Фінанси України. – №4. – 1998. – С.5-11.

Loading...

 
 

Цікаве