WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретико-правові засади та система принципів управління в органах прокуратури України - Реферат

Теоретико-правові засади та система принципів управління в органах прокуратури України - Реферат

Відповідальності. Даний принцип у ряді основних проголошено Конституцією України, де сказано, що "держава відповідає перед людиною за свою діяльність" [1, cт.3]. Даний принцип охоплює діяльність всіх категорій прокурорських кадрів, як керівників, так і фахівців, і поширюється на усі види виконуваних ними дій, а також передбачає, що при великих правах і малій відповідальності стають можливими адміністративна сваволя, суб'єктивізм, непродуманість рішень.

Системності. Сутність даного принципу в управлінні полягає в об'єднанні, при відповідній диференціації, окремих взаємообумовлених видів діяльності, необхідних для реалізації конкретних цілей прокуратури та управління нею [10, c.76].

Централізму. В основі побудови системи органів прокуратури лежать жорстка ієрархія і визначеність обсягу прокурорських повноважень, імперативний порядок взаємин усіх ланок прокуратури, об'єднаних єдиним центральним органом, процесуальна і службова дисципліна, гарантом яких виступає Генеральний прокурор України.

Демократизму. Даний принцип відтворює народовладдя в управлінні і вимагає насамперед установлення глибоких і постійних взаємозалежностей між суб'єктом та об'єктом управління; припускає пройняття потребами, інтересами і цілями працівників, всіх ланок прокуратури (політики, цілей, функцій, структури, процесу, результатів управління тощо). Одним з проявів адміністративно-командної системи управління прокуратурою був, а у певній мірі і в даний час залишається надмірний централізм.

Гласності. Прокуратура діє гласно, інформує державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення [2, cт.8 п.5]. За допомогою реалізації цього принципу суспільство здійснює контроль за діяльністю органів прокуратури. У результаті послідовне дотримання принципу гласності активно працює на процес зміцнення законності. Гласність як невід'ємна риса демократії і один з основоположних принципів управління є вираженням довіри і поваги до працівників прокуратури, їхньої здатності розібратися в подіях, виробити вірне рішення, свідомо брати участь у його здійсненні. Нормативне обмеження принципу гласності в діяльності органів прокуратури визначається забороною без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення [2, cт.7 п.4] та вимогами законодавства про державну таємницю.

Пріоритетності прав громадян. Даний принцип проголошено Конституцією України, де сказано, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави" [1, cт.3]. Конституційний принцип дотримання прав людини юридично пов'язує і позитивно обмежує дії держави та її органів. Відповідно кожен орган прокуратури повинен створюватись та функціонувати не задля задоволення тих чи інших потреб прокурорів, їхнього безпосереднього управління, а для найповнішої реалізації інтересів громадян країни та публічного інтересу. Пріоритетність прав громадян для управління в системі органів прокуратури отримала свій розвиток через закріплення представництва інтересів громадянина або держави в суді як одної з основних функцій прокуратури.

Рівності перед суб'єктом управління. Рівність перед законом є невід'ємним правом людини згідно з міжнародно-правовими актами та Конституцією України, під рівністю ж в державному управлінні розуміємо однакове ставлення керівництва прокуратури до прокурів та інших працівників прокуратури без привілей. Правове закріплення даний принцип отримав також в ст.6 Закону України "Про прокуратуру": органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

Прогнозування. Даний принцип є засадою послідовного управління в прокуратурі, вміння пов'язувати кожне рішення з дійсним розвитком системи прокуратури і суспільства, з його прогресивними тенденціями, при чому управлінська система має діставати безперервну інформацію про майбутній розвиток об'єкта як єдиного цілого, а також його підсистем.

Спеціальні принципи управління в системі органів прокуратури, в свою чергу можна розмежувати на три групи:

Цільові принципи управління, пов'язані з "деревом" цілей управління в системі органів прокуратури, містять у собі принципи: 1) погодженості цілей управління з основних параметрів між собою та їх несперечливості один одному; 2) взаємодоповнюваності цілей, при якій одна мета сприяє інший, підсилюючи її; 3) підпорядкування приватних, локальних цілей загальним (стратегічним), власне побудову цілей відповідно їх ієрархії у "дереві" цілей; 4) перетворення результатів реалізації однієї мети у джерело інших цілей – послідовність у русі по досягненню всієї сукупності цілей та завдань прокуратури; 5) розподілу цілей по функціям управління й управлінських функцій органів та посадових осіб прокуратури – забезпечення цілей управління у процесі управління в органах прокуратури [7, c.190]; 6) кінцево-цільової спрямованості управління – мета знаходиться в центрі уваги суб'єкта управління, і її досягнення служить мірилом якості й ефективності виконуваної управлінської роботи; вона є тим началом, у відповідності з яким зважуються функції і характер взаємодії всіх елементів системи управління, оцінюються їхня роль і завдання в процесі досягнення поставленої мети.

Структурні принципи управління в системі органів прокуратури, що характеризують особливості побудови даної системи, на нашу думку, в свою чергу можна розмежувати на дві групи:

А) Структурно-організаційні:

  • єдності, що діє у всіх сферах і на всіх рівнях прокуратури полягає в тому, що кожна ланка прокурорської системи, кожен прокурор виступають як представник єдиної системи прокурорських органів;

  • незалежності, що має свій зовнішній та внутрішній прояв і полягає в тому, що, органи прокуратури в процесі здійснення своїх функцій користуються незалежністю не тільки від місцевих органів, але й від органів управління і суду [11, c.102]; кожен прокурор у своїй наглядовій діяльності відокремлений від будь-яких форм сторонніх впливів і при виконанні покладених на нього функцій керується тільки законом, вказівками Генерального прокурора України;

  • централізації, який визначає верховенство Генерального прокурора України стосовно нижчестоящих прокурорів кожної ланки прокурорської системи щодо здійснення нагляду за додержанням законів як на певній території, так і щодо кола організацій і осіб [11, c. 98];

  • територіально-галузевий, що зумовлює залежність організаційних структур органів прокуратури від території, предмета та об'єкта нагляду;

  • сполучення єдиноначальності та колегіальності – єдиноначальність у процесі управління в прокуратурі суттєво корегується наявністю у вищих ланках прокурорської системи колегій;

  • лінійно-функціональний, що забезпечує поєднання переваг лінійної та функціональної засад та сприяє створенню структури, в якій одні органи приймають управлінські рішення та владно провадять їх до життя, а інші забезпечують їх інформацією консультативного, статистичного, плануючого, координаційного та іншого характеру;

  • ієрархічності, що зумовлює необхідність постійно координувати діяльність ланок системи органів прокуратури, враховувати місце (компетенцію) кожної з них, застосовувати різноманітні методи узгодження цієї діяльності для регулярного підвищення ефективності управління;

  • зонально-предметний принцип розподілу обов'язків у структурних підрозділах органів прокуратури вищих рівнів, при якому весь обсяг управлінських обов'язків розподіляється між штатними співробітниками за галуззю (предметом) прокурорської діяльності (в вищестоящих прокуратурах) та за територіями "зонами" (у вищих органах прокуратури) [4, п.4.1];

  • комплексної достатності, відповідно до якого кожен орган прокуратури повинен мати відповідну організаційну структуру, технологічну оснащеність, кадрову забезпеченість і соціально-психологічну підтримку;

  • самодостатності при вирішенні управлінських проблем, відсутність якої підриває самостійність, породжує острах щодо ухвалення рішення, що породжує бездіяльність, безініціативність прокурорів;

  • доцільного мінімуму рівнів ієрархії, відповідно до якого будь-яка структура управління визнається оптимальною, якщо між ланками і рівнями управління установлюються раціональні зв'язки при найменшому числі даних рівнів;

  • оптимальності, який зумовлює створення таких структур органів прокуратури, які б забезпечували повноту виконання завдань прокуратури, для чого необхідним є оптимальне розмежування цих функцій та повноважень як в самих органах прокуратури, так і між ними;

  • адаптації окремих підрозділів апарату управління до всієї системи і системи в цілому до зовнішнього середовища;

  • мінімалізації кількості підрозділів, що не виконують зовнішні функції прокуратури.

Loading...

 
 

Цікаве