WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративна юстиція: поняття, правовий зміст, характерні ознаки - Реферат

Адміністративна юстиція: поняття, правовий зміст, характерні ознаки - Реферат

Так чи інакше, адміністративній юстиції як науковій проблемі в 19 та 20 століттях було присвячено багато праць, в яких вона розглядалась в історичному, юридичному та порівняльно-правовому аспектах. Проблема адміністративної юстиції в процесі свого розвитку на теренах України пережила найбільш різноманітні твердження та думки: від "чи існує адміністративна юстиція в радянському праві?" [8, с.110], до "наявність органів адміністративної юстиції – це показник ступеня полісистемності судової організації в тій або іншій країні, тобто ступеня розвиненості різноманітних форм здійснення правосуддя." [9, с.51] або "адміністративна юстиція – атрибут демократичної правової держави" [10, с.7].

Одним із класичних наукових визначень поняття "адміністративна юстиція", яке увібрало в себе характерні ознаки декількох моделей в різних державах, вважається визначення запропоноване в свій час Д.М. Чечотом: "адміністративна юстиція – це порядок розгляду і вирішення в судовій процесуальній формі спорів, які виникають в сфері адміністративного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку, та адміністративними органами з іншого, який здійснюється юрисдикційними органами, спеціально створеними для вирішення правових спорів" [11, с.31].

В рамках традиційного підходу, адміністративна юстиція характеризується певними рисами [12, с.57], які вважається за доцільне відзначити. Серед них:

  • наявність правового спору (адміністративно-правового, управлінського спору) про публічне право, який виник в зв"язку з реалізацією публічного управління, виконавчої влади, управлінської діяльності державних службовців, тобто в сфері управлінської діяльності. Адміністративно-правовий спір (в контексті адміністративної юстиції) являє собою юридичний конфлікт, який виник між державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами з одного боку та іншими субєктами права з іншого у зв'язку з порушенням суб'єктивних публічних прав фізичних чи юридичних осіб, що відбувається внаслідок здійснення адміністративної нормотворчості, що суперечить вимогам закону;

  • адміністративні спори вирішуються в рамках здійснення правосуддя, тобто адміністративна юстиція – це судова влада. Цей момент є принциповим, оскільки в науковій літературі зустрічається і протилежна думка про те, що адміністративна юстиція в більшій мірі "вбудована" і є складовою системи виконавчої влади;

  • однією з головних цілей адміністративної юстиції є правовий захист суб'єктивних публічних прав громадян та юридичних осіб. Власне порушення цих публічних прав і складає предмет адміністративної юстиції;

  • адміністративні спори розглядаються за встановленими процесуальним законодавством правилами, які забезпечують учасникам правового спору формальну (процесуальну) рівність, тобто в рамках спеціально створених процедур розгляду скарг чи позовів. При розгляді адміністративної справи повинні дотримуватись всі принципи адміністративного процесу. Необхідно зауважити, що стаття 7 проекту Адміністративного процесуального кодексу України [13, с.7], серед принципів здійснення адміністративного судочинства передбачає: верховенство права, законність, змагальність сторін, гласність судового процесу, незалежність суддів адміністративного суду та підкорення їх тільки закону, інші.

Необхідно зауважити, що у деяких колишніх радянських республіках, національні парламенти вже прийняли закони про адміністративну судову процедуру. Зокрема, ще у 1993 році, в Естонії було прийнято Закон про адміністративну судову процедуру, що свідчить про значно дієвіші кроки всіх гілок влади на шляху здійснення судово-правової реформи, намагання якомога швидше наблизити власну правову систему до європейських стандартів;

  • правовим наслідком вирішення органами адміністративної юстиції спорів у сфері управління є визнання адміністративним судом незаконними чи недійсними (або навпаки законними чи дійсними) прийнятих органами управління (посадовими особами) адміністративних актів чи вчинених ними дій (або бездіяльності).

Відомий вчений-адміністративіст Д.Н. Бахрах пропонує розрізняти адміністративну юстицію в широкому та вузькому розумінні. В широкому розумінні вона являє собою правосуддя, яке здіснюється на підставі звернень громадян з приводу законності дій органів управління та посадових осіб [14, с.53]. У вузькому розумінні, під адміністративною юстицією, вчений розуміє розгляд судами скарг громадян на акти посадових осіб (службовців) та органів управління [15, с.14].

Наведене визначення, на наш погляд, видається не зовсім вичерпним та повинно містити вказівку на ще декількох принципових аспектах. А саме:

  1. Адміністративна юстиція – це система органів, які здійснюють свою діяльність в межах певного процесуального порядку;

  2. В рамках цього процесуального порядку органи адміністративної юстиції розглядають скарги чи позови як фізичних так і юридичних осіб;

  3. Наслідком розгляду скарг чи позовів в рамках цього процесуального порядку є визнання органом адміністративної юстиції незаконними чи недійсними (або навпаки законними чи дійсними) прийнятих органами управління, їх посадовими особами адміністративних актів чи вчинених ними дій або бездіяльності.

Таким чином, необхідно констатувати, що інститут судового захисту у справах за скаргами на неправомірні рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади та їх посадових осіб потребує глибокого теоретичного і практичного вивченння та осмислення, і врешті решт повинен сформуватись як самостійний розділ сучасної української науки. Незважаючи на те, що в сучасний період окремі вчені та практики звертають увагу на проблеми запровадження адміністративної юстиції, цілісної теорії застосування цього інституту, як вже зазначалось, поки що не має. З іншого боку, прийняття Конституції України, Закону України "Про судоустрій України", набуття Україною членства в Раді Європи, підготовка проекту Адміністративного процесуального кодексу України, низка інших факторів свідчать про те, що створення та функціонування в Україні органів адміністративної юстиції є закономірним та не відворотнім процесом.

Переконаний, що законодавче встановлення адміністративно-судової форми захисту суб'єктивних публічних прав, а також розвиток теорії і практики адміністративної юстиції в цілому стане одним із важливих правових засобів реалізації ефективної державної політики в сфері захисту прав людини і громадянина.

Література

  1. Мурадьян Э.М. Судебный контроль за административными актами // СГП. 1978. №11; Петров Г.И. Административная правосубъектность граждан СССР // Правоведение. 1975. №1 С.26-31; Столмаков А.И. Административно-правовые и судебные методы охраны субъективных прав граждан СССР: Автореф. дисс...канд.юр.наук.М., 1971; Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. Л.: Изд-во ЛГУ, 1968.

  2. Бойко В.Ф. Конституція України і становлення незалежної судової влади // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – №3 (13). – С.2.

  3. Конституція (Основний Закон) України. Прийнята на п"ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -–1996. – №30. – Ст.249.

  4. Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року. – К.: Атіка, 2002. – С.9.

  5. Брэбан Г. Французское административное право. М.: Прогрес, 1988. С.27.

  6. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы. М., 1925. С.6-7.

  7. Лория В.А. Существует ли административная юстиция в советском праве? // Правоведение. – 1970. – №1. – С.110-114.

  8. Стефанюк В.С. Судова система України та судова реформа. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С.51.

  9. Димитров Ю. Адміністративна юстиція – атрибут демократичної правової держави // Право України. – 1996. – №4. С.7-14.

  10. Чечот Д.М. Административная юстиция (Теоретические проблемы). Л.: Изд-во ЛГУ. – 1973. – С.31.

  11. Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М), 2001. – С.57.

  12. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект) // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №5 (27). Додаток до журналу. – С.7.

1 Історично, Державна Рада створювалась як консультативний урядовий орган, що був наділений законодавчими повноваженнями. Пізніше цей орган почав виконувати функції міністерства (управлінські функції) і вирішував скарги фізичних осіб на дії органів управління, розвиваючись в такий спосіб як судовий орган. В сучасний період Державна Рада здійснює функції як судові, так і консультативні. При цьому він одночасно є судом першої інстанції, а також апеляційною і касаційною інстанцією по відношенню до рішень адміністративних трибуналів. Внаслідок реформи французької системи адміністративної юстиції у 1987 році, становище Державної Ради було послаблено і створено трирівневу систему в адміністративній юстиції.

Loading...

 
 

Цікаве