WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративне і фінансове право радник з питань етики - Реферат

Адміністративне і фінансове право радник з питань етики - Реферат

Скандал навколо Мак-Олі притих, коли Парламент перервав свою роботу на літній період, а за цей час Атлантичний інноваційний фонд ухвалив рішення про виділення 6,5 мільйонів доларів на фінансування проекту "Знання правосуддя" [29].

Однак Мак-Олі знову потрапив в центр уваги, коли Парламент повернувся до сесійної роботи у вересні 2002 року. Опозиційні партії звинуватили Мак-Олі у протекціонізмі і невпинно вимагали його відставки. На початку жовтня опозиція заявила, що ніби-то Мак-Олі порушив Положення про Казначейство і Кодекс поведінки тим, що у травні 2001 року без публічного оголошення тендера віддав державне замовлення на загальну суму близько 100 000 доларів консалтинговій фірмі "MacIsaac, Younker, Roche and Soloman" з Острова Принца Едуарда, яка спеціалізувалася на консалтингових послугах у сфері бухгалтерії та менеджменту. Замовлення передбачало надання Мак-Олі консультацій щодо окремих питань, пов'язаних з роботою міністерства, а також його ролі як міністра, що представляє Атлантичний регіон [30]. Один з партнерів у фірмі, Еверетт Рош (Everett Roche), був давнім другом Мак-Олі і його представником на виборах 1997 і 2000 років [31]. Крім того, замовлення виконував колишній радник Мак-Олі, Дейвід Ніколсон (David Nicholson) [32].

4 жовтня 2002 року Радник з питань етики почав розслідування питання про передачу державного замовлення без тендера, щоб з'ясувати, чи порушив Мак-Олі Кодекс поведінки [33]. В ході розслідування Радник з питань етики розмовляв з самим Мак-Олі та їздив на Острів Принца Едуарда. Згодом предмет розслідування було розширено, щоб дати відповідь на питання, чи правомірно Мак-Олі лобіював виділення федеральних фондів для Коледжу Голланда [32]. 15 жовтня 2002 року Радник з питань етики також зустрівся з Прем'єр-міністром, щоб обговорити хід розслідування [34]. На думку критиків, ця зустріч ще раз продемонструвала відсутність незалежності Радника з питань етики й неможливість повної довіри до нього. Разом з тим Радник з питань етики заявив, що Прем'єр-міністр не намагався вплинути на хід розслідування або перешкодити йому [34]. 18 жовтня 2002 року Радник з питань етики закінчив свій звіт і подав його Прем'єр-міністрові. Оскільки звіт стосувався міністра, то відкрити його зміст для громадськості міг тільки Прем'єр-міністр. Більш як три дні ходили різні чутки щодо висновку Радника з питань етики і долі самого Мак-Олі.

Оскільки Прем'єр-міністр не оприлюднив звіт, факти, встановлені Радником з питань етики, не були відомі, аж поки Мак-Олі не звернувся з проханням про відставку з посади міністра Кабінету в листі до Прем'єр-міністра від 22 жовтня 2002 року [35]. Як встановив Радник з питань етики, державне замовлення, передане у травні 2001 року консалтинговій фірмі "MacIsaac, Younker, Roche and Soloman" відповідало нормам про етичну поведінку. Разом з тим, на думку Радника з питань етики, Мак-Олі порушив Кодекс поведінки тим, що провів зустріч з керівництвом Королівської кінної поліції Канади та Виправної служби Канади з метою обговорення проекту "Знання правосуддя" для Коледжу Голланда.

У своєму листі з проханням про відставку Мак-Олі зазначив, що він йде з посади, бо якби він залишався у складі Кабінету, то це сприймалося б так, ніби він намагається втриматися на посаді за будь-яких умов, навіть ціною власної честі. Він також не хоче перешкоджати нормальній роботі Уряду, відволікаючи увагу на суперечку, що виникла довкола нього. Мак-Олі й далі захищав правильність своїх дій і вважав, що висновки Радника з питань етики Говарда Вілсона (Howard Wilson) були "абсолютно безпідставні". Він, зокрема, зазначив, що:

на думку пана Вілсона, Кодекс поведінки забороняє міністрові підходити з "преференційних" позицій до оцінки справ, у яких фігурують члени його сім'ї. Пан Вілсон дійшов висновку, що я не мав обговорювати це питання ні з головою кінної поліції, ні з головою виправної служби. Я вважаю, що ні про яке "преференційне" ставлення тут не може бути й мови, якщо я обговорював питання, рекомендоване Атлантичним інноваційним фондом і урядом провінції, з посадовими особами, з якими я працюю на постійній основі. Це не "преференційне" ставлення. Якби я не порушив цього питання, то це було б "дискримінаційним" ставленням.

Мак-Олі писав, що Коледж Голланда – є єдиним державним коледжем на Острові Принца Едуарда, що його брат був призначений на посаду президента коледжу незалежною комісією, яка обирається урядом провінції, і що його брат не мав можливості отримати жодної матеріальної вигоди з цієї справи. Далі він писав:

Просто неможливо повірити, що в наш час федеральному міністрові забороняється брати участь у вирішенні питань державної політики, які стосуються важливого державного закладу його провінції, тільки через те, що його рідний брат був призначений урядом провінції керувати цим закладом. Власне кажучи, у випадку провінції Острова Принца Едуарда навіть немає жодного іншого федерального міністра, якому я міг би передати свої обов'язки. Тут ситуація зовсім відмінна від випадків, коли одну провінцію представляє багато міністрів Кабінету. Хотілось би, щоб Радник з питань етики визнав, що невеликі провінції це не те саме, що великі.

Мак-Олі стверджував, що в листі від 14 вересня 1999 року Радник з питань етики не забороняв йому обговорювати питання Коледжу Голланда з Головою Виправної служби Канади і Головою Королівської кінної поліції Канади. В кінці свого листа про відставку Мак-Олі подякував Прем'єр-міністру за те, що йому випала честь працювати в Кабінеті, і зазначив, що звернеться до правових засобів захисту від тих, хто публічно підірвав його репутацію.

Прем'єр-міністр з великим жалем прийняв відставку Мак-Олі з посади міністра [36]. Прем'єр-міністр цілком погодився з позицією Мак-Олі щодо звинувачень на його адресу і зазначив, "що він не вчинив абсолютно нічого поганого. Він захищав інтереси населення цієї невеличкої провінції, якому необхідна допомога федерального уряду, але в інтересах забезпечення нормального державного управління, він не хотів би створювати враження, що бореться за своє місце" [37].

7 листопада 2002 року у своїй промові в Канадському центрі етики і корпоративної політики (Canadian Centre for Ethics and Corporate Policy) в Торонто [38] Радник з питань етики зупинився на низці різних питань і вперше навів нещодавні події як приклад підвищення етичних стандартів в Канаді [39]. Радник з питань етики відзначив, що все більша увага приділяється відповідальності міністрів, на яких покладається обов'язок доведення того, що свої рішення вони приймають в інтересах держави, а не у власних інтересах. Щодо аргументу Мак-Олі про те, що він всього-навсього діяв як міністр, що відповідає за Острів Принца Едуарда, Радник з питань етики заявив, що тут наявне до певної міри неправильне розуміння ролі міністрів, які представляють відповідні регіони:

Якщо виходити з цієї точки зору, то їхня єдина функція полягає в отриманні якомога більшої частки допомоги уряду для їхнього регіону. Але мій двадцятирічний досвід роботи з міністрами від регіонів свідчить про інше. Оттава в такому разі може виявитися досить ізольованим місцем. У такій великій і різноплановій країні, як Канада, позиції регіонів необхідно виносити на обговорення всього Кабінету міністрів, щоб гарантувати прийняття рішень справді в державних інтересах. У цьому полягає основна відповідальність міністрів від регіонів. Тому дійсно, міністр, як політичний діяч, має важливий обов'язок працювати на користь своєї провінції. Але під сумнів ставиться традиція пошуку при цьому друзів і політичних прибічників. І ця неприпустимість деяких традиційних поглядів торкається не лише питань фінансового плану. Вона стосується укріплення підвалин життя всього суспільства.

На завершення і, можливо, як репліку на адресу підтримки, висловленої Прем'єр-Міністром щодо Мак-Олі, Радник з питань етики зазначив, що позиція керівництва завжди є основною запорукою покращення етики поведінки: "Все зводиться до керівництва. Керівники встановлюють етичні стандарти організацій, які вони очолюють. Вони підтримують поширення певних цінностей і можуть як заохочувати етичну поведінку, так і карати за її порушення".

Лоренс Мак-Олі продовжує представляти свій виборчий округ Кардігана як депутат Парламенту.

Література

  1. Conflict of Interest and Post-Employment Code for Public Office Holders, див. http://strategis.ic.gc.ca/SSG/oe00002e.html

  2. Kenneth Kernaghan, The Ethics Era in Canadian Public Administration, Research Paper No.19, Canadian Centre for Management Development, June 1996

  3. Canada, President of the Privy Council, Members of Parliament and Conflict of Interest, July 1973

  4. Canada, House of Commons Debates, 29th Parliament, First Session, volume V, 1973, 18 July 1973

  5. Canada, Ethical Conduct in the Public Sector, Report of the Task Force on Conflict of Interest, May 1984

  6. Canada, Commission of Inquiry into the Facts of Allegations of Conflict of Interest Concerning the Honourable Sinclair M. Stevens, 1987

  7. Bill C-114, the Members of the Senate and House of Commons Conflict of Interest Act.

  8. The Liberal Party of Canada, Creating Opportunity: The Liberal Plan for Canada, Ottawa, 1993

  9. Canada, Office of the Ethics Counsellor, The Report of the Ethics Counsellor on the Activities of the Office of the Ethics Counsellor to September 30, 2002

  10. Nancy Averill and John Szekula, The Federal Conflict of Interest and Post-Employment System: From Principles to Prescriptions, as found in Ethical Conduct and Public Office: Practices and Prescriptions, Public Policy Forum, 2002

  11. Canada, Office of the Ethics Counsellor, Reporting Relations of the Ethics Counsellor, 19 May 1999. див.: http://strategis.ic.gc.ca/SSG/oe01113e.html

Loading...

 
 

Цікаве