WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративне і фінансове право радник з питань етики - Реферат

Адміністративне і фінансове право радник з питань етики - Реферат

На завершення слід зазначити, що в разі заміни Радника з питань етики Уповноваженим з питань етики, новий орган продовжуватиме виконувати важливе завдання, яке спочатку було покладене ще на помічника заступника начальника Служби реєстрації і стосувалося нагляду за дотриманням положень, правил та кодексів з питання конфліктів інтересів для державних посадових осіб. Ефективний нагляд за дотриманням таких кодексів, положень та правил має ключове значення для забезпечення неухильного прийняття рішень державними посадовими особами в державних, а не приватних інтересах.

Діяльність Радника з питань етики

Як зазначалося в першій частині цього дослідження, федеральний Радник з питань етики може розслідувати від імені Прем'єр-міністра звинувачення, висунуті на адресу міністрів і вищих посадових осіб про порушення ними вимог щодо поведінки в разі конфлікту інтересів. Свій компетентний висновок Радник з питань етики передає Прем'єр-міністрові, а той вирішує, яких заходів слід вжити.

Щоб проілюструвати діяльність Радника з питань етики, у цьому дослідженні розглядається один з останніх епізодів його діяльності – справа Лоренса Мак-Олі (Lawrence MacAulay).

Справа Лоренса Мак-Олі

Лоренс Мак-Олі народився на Острові Принца Едуарда в 1946 році, закінчив середню школу і став фермером, вирощував картоплю і займався підприємництвом. Острів Принца Едуарда розташований в затоці Святого Лоренса на атлантичному побережжі материкової частини Канади і є найменшою канадською провінцією як за розміром (його загальна площа становить 5 660 квадратних кілометрів), так і за кількістю населення (яка становить приблизно 140 тисяч чоловік). Сільське господарство є найбільш розвинутою галуззю на Острові Принца Едуарда, і ця провінція добре відома своєю основною сільськогосподарською продукцією – картоплею.

І ось Мак-Олі вирішив полишити справу вирощування картоплі й піти у федеральну політику. 21 листопада 1988 року його було обрано як члена Ліберальної партії до Палати громад від виборчого округу Кардігана (Cardigan) в його рідній провінції. Він обирався повторно в 1993 році, коли Ліберальна партія здобула більшість місць в Парламенті й сформувала уряд, а також у 1997 і 2000 роках. Під час формування уряду в 1993 році Мак-Олі призначався на низку урядових посад, зокрема, міністра праці, державного секретаря (у справах ветеранів) і державного секретаря (Агентства з питань Атлантичного розвитку Канади) [16]. 23 листопада 1998 року Прем'єр-міністр призначив його Генеральним повіреним Канади14, і він залишався на цій посаді до 22 жовтня 2002 року, коли був змушений подати у відставку внаслідок суперечливої ситуації, в яку він потрапив.

Як Генеральний повірений Канади Мак-Олі відповідав за діяльність Королівської кінної поліції Канади, Служби безпеки Канади, Виправної служби Канади і Національної комісії з питань умовно-дострокового звільнення. Крім того, як "політичний міністр від Острова Принца Едуарда"15, Мак-Олі часто заявляв, що ця провінція отримає свою "справедливу частку" федерального бюджету [17]. Мак-Олі досягнув певних успіхів у цьому напрямі і був добре відомий у рідній провінції як людина, що забезпечила стабільний потік коштів з федерального бюджету на потреби економіки провінції [18, c.22-24].

У 1999 році Мак-Олі спробував організувати на території Острова Принца Едуарда програму підготовки керівних кадрів для Виправної служби Канади – державного органа, який відповідає за федеральні установи позбавлення волі. Він планував добитися виділення приблизно шести мільйонів доларів з федерального бюджету на ремонт будинку, в якому розташовується уряд Острова Принца Едуарда, і п'яти мільйонів доларів щороку для того, щоб провінція могла організувати роботу програми. Уряд провінції вирішив віддати управління програмою в руки закладу, відомого як Коледж Голланда (Holland College), головним чином тому що, на думку уряду провінції, ця організація була єдиним закладом у провінції, який мав знання і досвід, необхідні для підготовки керівних кадрів служби виконання покарань [19].

14 вересня 1999 року Мак-Олі письмово звернувся до Радника з питань етики за порадою щодо цієї пропозиції [20]. Звернення Мак-Олі до Радника з питань етики стосувалося можливого конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що його брат був Президентом Коледжу Голланда. Кодекс поведінки державних посадових осіб, зокрема, застерігає міністрів від так званого "преференційного ставлення" щодо справ, у яких фігурують члени їхніх сімей [21]. У своєму листі Мак-Олі дав зрозуміти, що він не братиме участі ні в обговоренні умов програми, ні в процесі її реалізації; ці питання мали вирішуватися Виправною службою Канади від імені уряду Канади, з одного боку, і Коледжем Голланда від імені уряду Острова Принца Едуарда, з іншого боку. Що ж стосується необхідних коштів, то, як писав у своєму листі Мак-Олі, для їх виділення слід отримати окремий дозвіл Казначейства16, а особисто він не має права обгрунтовувати доцільність цієї пропозиції в Казначействі. Далі Мак-Олі заявив, що це була б хороша ініціатива з боку урядів двох рівнів і Виправної служби Канади і що його брат не отримає від цього жодної матеріальної вигоди.

У той же день Радник з питань етики дав коротку відповідь на лист Мак-Олі. Радник зазначив, що хоча Мак-Олі й не причетний "жодним чином до вибору Коледжу Голланда, але з огляду на участь у цій справі Вашого брата я рекомендував би, щоб подання до Казначейства підписав інший Міністр, а не Ви особисто" [22]. Мак-Олі врахував думку Радника з питань етики і не підписав подання [17]. Врешті-решт програму віддали одному із закладів провінції Онтаріо [23].

Приблизно через два з половиною роки, 14 травня 2002 року, Мак-Олі зустрівся з головою Королівської кінної поліції Канади для обговорення ще однієї пропозиції – проекту "Знання правосуддя", що мав би здійснюватися на базі Коледжу Голланда. Проект "Знання правосуддя" мав кошторис на 16,9 мільйонів доларів і був розроблений з метою підготовки програм підвищення кваліфікації для поліцейських на території всієї Північної Америки через Інтернет [23]. Коледж Голланда очолив групу, яка подала заявку на грант до Атлантичного інноваційного фонду для фінансування цього проекту17. Атлантичний інноваційний фонд створений Агентством атлантичного розвитку Канади – федеральним урядовим відомством, завдання якого полягає у встановленні тісніших зв'язків з населенням крайніх східних провінцій Канади з метою покращення економічного становища цього регіону шляхом розширення можливостей для успішного підприємництва [24]. Група закладів на чолі з Коледжем Голланда просила Атлантичний інноваційний фонд виділити приблизно 6,5 мільйонів доларів для розробки навчальної Інтернет-програми [25], а також звернулася за грантами до Королівської кінної поліції Канади і Виправної служби Канади [26]. Мак-Олі також отримав опис проекту як міністр, що відповідав за Острів Принца Едуарда, і передав його до відповідного органу: в даному випадку до Королівської кінної поліції Канади [27, c.1430]. Він також обговорив проект зі своїм братом, Президентом Коледжу Голланда, і розмовляв з цього приводу з головою Виправної служби Канади. Королівська кінна поліція Канади і Виправна служба Канади відхилили проект [17].

28 травня 2002 року в одній національній газеті було опубліковане повідомлення про зустріч Мак-Олі з керівництвом Королівської кінної поліції Канади, в якому припускалося, що в даному випадку мав місце конфлікт інтересів і що відносини Мак-Олі з його братом, Президентом Коледжу Голланда, можна вважати "преференційним ставленням". У той же день представники опозиції порушили висвітлене в газеті питання протягом часу, відведеного в Палаті Громад на запитання. Мак-Олі поставили кілька запитань стосовно припустимості використання його становища з метою виділення федеральних коштів на проект його брата і почали вимагати, щоб він негайно пішов з посади міністра [14, c.1415,1420,1425]. Мак-Олі продовжували критикувати в Парламенті та національних засобах масової інформації, але Прем'єр-міністр вступився за нього, зазначивши, що міністр має мати змогу лобіювати посадових осіб з метою виділення державних коштів на потреби своїх виборців і що Коледж Голланда не належить його братові, а є державним закладом [28]. Прем'єр-міністр не звернувся до Радника з питань етики з проханням розслідувати цю справу.

Loading...

 
 

Цікаве