WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Джерела права соціального забезпечення - Реферат

Джерела права соціального забезпечення - Реферат

Поряд з цим серед джерел права соціального забезпечення зростає роль і кількість відомчих нормативно-правових актів, які приймаються галузевими органами державного управління.

До актів інших міністерств і відомств відносимо акти Міністерства освіти, Міністерства фінансів, Міністерства охорони здоров'я та інших, які в межах своєї компетенції видають акти про порядок надання окремих видів соціального забезпечення.

По-п'яте, для джерел права соціального забезпечення характерними є акти органів соціального страхування. Це акти, які приймають керівні органи фондів загальнообов'язкового соціального страхування.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхові фонди з дотримання вимог законодавства розробляють нормативно-правові акти щодо порядку складання і виконання бюджету, здійснення платежів, проведення бухгалтерського обліку і звітності та інші документи, що стосуються їхньої діяльності. Серед вказаних нормативно-правових актів назвемо інструкції: "Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України" (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001р.); "Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" (затверджена правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001р.); "Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності" (затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р.).

Цими нормативно-правовими актами врегульовано питання реєстрації та обліку платників відповідних страхових зборів, порядок обчислення і строки сплати страхових зборів, порядок притягнення до відповідальності та обчислення сум штрафних санкцій за порушення порядку сплати зборів, а також порядок здійснення контролю за сплатою страхових зборів. Страхові фонди також у межах своєї компетенції приймають акти, якими встановлюють розміри страхових допомог. Низку нормативно-правових актів страхові фонди, зокрема Пенсійний фонд України, приймають разом з Міністерством праці та соціальної політики України.

По-шосте, для джерел права соціального забезпечення характерною є галузева спрямованість. Це зумовлено браком єдиного кодифікованого акта на зразок основ законодавства чи кодексу.

Особливостями джерел права соціального забезпечення є поділ на загальні і спеціальні. До першої групи віднесемо нормативно-правові акти, які регулюють відносини стосовно надання окремих видів соціального забезпечення. Вони регулюють порядок надання різних видів соціального забезпечення для всіх громадян, які цього потребують, або їх окремих категорій. Серед них виділимо загальні закони, які регулюють соціальне забезпечення всіх громадян. До спеціальних джерел права соціального забезпечення віднесемо такі нормативно-правові акти, які регулюють соціальний захист окремих категорій населення. Співіснування в праві соціального забезпечення загальних і спеціальних норм віддзеркалює особливості співвідношення єдності і диференціації правового регулювання відносин соціального забезпечення.

Головна маса джерел права соціального забезпечення регулює лише певну групу відносин, якогось виду соціального забезпечення.

Інша група джерел конкретизує конституційні положення про гарантії забезпечення права громадян на соціальне забезпечення. Мова йде про нормативно-правові акти, які регулюють відносини у галузі соціального страхування.

Кодифікованим актом, який регулює відносини у цій сфері є Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вони закріпили поняття, види і принципи соціального страхування, визначили суб'єктів цих правовідносин, врегулювали їх правовий статус, а також встановили умови отримання виплат та інших видів забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. У розвиток і для конкретизації положень основ прийняті закони, які регулюють окремі види соціального забезпечення.

Інша група джерел регулює порядок визначення розміру окремих видів забезпечення з тим, щоб реалізувати конституційне положення про забезпечення рівня життя, не нижче від прожиткового мінімум. Серед них центральне місце належить закону "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 р. Він регулює види, принципи і порядок визначення соціальних норм і нормативів, на базі яких визначаються рівні мінімальних розмірів пенсійного забезпечення, соціальних допомог, розмірів інших соціальних виплат, що забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Положення даного закону конкретизуються у Законах України "Про мінімальний споживчий бюджет", "Про межу малозабезпеченості", "Про прожитковий мінімум".

По-сьоме, особлива роль серед джерел права соціального забезпечення належить законам про державний бюджет на поточний рік.

Законом України "Про державний бюджет на 2003 рік" Кабінету Міністрів надано право протягом 2003 року збільшувати встановлений законом рівень забезпечення прожиткового мінімум, виходячи з фінансових ресурсів держави [5]. Таке право надавалось і законами про державний бюджет минулих років.

По-восьме, джерела права соціального забезпечення характеризуються значним ступенем диференціації у правовому регулюванні окремих видів соціального забезпечення залежно від попередньої діяльності осіб, яким надається соціальне забезпечення, від суб'єктів, які потребують окремих видів соціального забезпечення. Диференціація джерел права соціального забезпечення зумовлена неоднорідністю відносин, які становлять його предмет, а також суб'єктним складом. Право соціального забезпечення в умовах переходу до ринкових відносин характеризується дуже складною системою джерел права, що зумовлено характером правового регулювання цієї галузі права [6, с.60]

Характеризуючи джерела права соціального забезпечення не можна обминути рішення Конституційного Суду України. В теорії права немає єдиної думки щодо їхньої правової природи. У той же час необхідно відзначити, що до компетенції Конституційного суду України віднесено прийняття рішень про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. У тому випадку, коли ці акти або їхні окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття рішення про їх неконституційність. До компетенції Конституційного суду віднесено також офіційне тлумачення Конституції і законів України, що сприяє їхньому правильному застосуванню. Саме у цьому аспекті необхідно розглядати рішення Конституційного суду у справі про зону відчуження, у якому він тлумачив поняття "зона відчуження", яке вживається у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже під джерелами права соціального забезпечення слід розуміти зовнішні форми виразу правових норм у вигляді нормативно-правових актів і нормативно-правових договорів, які регулюють суспільні відносин, що становлять предмет права соціального забезпечення.

Джерела права соціального забезпечення класифікують за різними критеріями.:

  1. за сферою дії нормативно-правові акти поділяємо на централізовані і локальні. До централізованих відносимо закони, угоди, постанови Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти міністерств і відомств. До локальних відносимо нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади, а також нормативно-правові акти, які приймаються на підприємствах, в установах, організаціях;

  2. за видами відносин, які вони регулюють – такі, що регулюють відносини за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за пенсійним забезпеченням, за наданням страхових і державних допомог, за наданням пільг і за соціальним обслуговуванням;

  3. за суб'єктами, які потребують окремих видів соціального забезпечення – жінки, інваліди, літні люди, ветерани праці, ветерани війни та ін.

Проте найпоширений поділ джерел права соціального забезпечення за їхньою юридичною силою на закони і підзаконні нормативно-правові акти. Закони своєю чергою поділяємо на загальні (про державну службу, про статус суддів) і спеціальні (про пенсійне забезпечення, про державну допомогу сім'ям з дітьми). Підзаконні акти своєю чергою поділяються на акти Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти і акти локально-правового характеру.

Джерела права соціального забезпечення класифікують також за видами соціального забезпечення, за організаційно-правовими формами соціального забезпечення та за іншими критеріями.

Література

  1. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР. – М.,1987.

  2. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. – М., 1998.

  3. Смирнова М.О. Источники права социального обеспечения: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1983.

  4. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. 5-те вид., зі змінами. Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2002. – С.109.

  5. Закон України "Про державний бюджет України на 2003 рік" від 26 грудня 2002 року // Праця і зарплата: – №2 – 2003.

  6. Див. Мачульская Е.Е.,Горбачева Ж.А. Право социального обеспечения. Учебное пособие для ВУЗов. – М.: Книжный мир, 2001. – С.60.

Loading...

 
 

Цікаве