WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання використання репродуктивних технологій в Україні - Реферат

Правове регулювання використання репродуктивних технологій в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Правове регулювання використання репродуктивних технологій в Україні

Негативний вплив багатьох чинників техногенного та антропогенного характеру активно відображається на рівні народжуваності в Україні. Соціально-економічні негаразди, побутові незручності, збільшення рівня психологічного навантаження та звичайного фізичного виснаження зумовлюють у своїй сукупності катастрофічне зниження народжуваності у країні. Проблеми у сфері охорони здоров'я, загострення та поширення інфекційних хвороб, пропагування здорового способу життя спричиняють зростання кількості безплідних подружніх пар.

Одним з ефективних засобів подолання проблеми неможливості самостійної реалізації подружжям своєї репродуктивної функції є передбачена законодавством можливість застосування методів штучного запліднення та імплантації ембріона.

Репродуктивні технології покликані забезпечити "штучну", а не природно-властиву окремій людині реалізацію права на материнство та права на батьківство.

Відтак винятково важливого значення набуває необхідність науково-теоретичного аналізу правових засад використання сучасних репродуктивних технологій в Україні.

Наукові дослідження у сфері правового регулювання цих відносин ведуться у декількох напрямах. Одним з найважливіших серед них, безумовно, – це цивілістичний аспект "штучної" реалізації права на материнство та права на батьківство.

Проте, незважаючи на активізацію досліджень у даній сфері, залишаються ще не вирішеними питання поняття репродуктивних технологій, змісту та елементів суб'єктивного права особи у сфері застосування репродуктивних методів лікування.

Різноманітним елементом регулювання практичної реалізації репродуктивних методів приділяють увагу вітчизняні та зарубіжні науковці, зокрема З.В. Ромовська, Л.О. Красавчікова, М.М. Малєїна, О.В. Тихоміров, М.О. Ардашева, Т.Д. Гурська, Л. Красицька.

Науково-теоретичний аналіз зазначених проблем сприятиме комплексному підходу до створення можливостей підвищення ефективності використання методів подолання безпліддя.

Репродуктивні методи в Україні почали застосовувати ще з 1987 р., а бурхливий розвиток біології, особливо таких складових цієї науки, як, наприклад, біологія розвитку (онтогенетика), експериментальна ембріологія, наприклад, у кінці ХХ ст. відкриває нові можливості не природно-білогічного вирішення питання безпліддя.

Діяльність медичних установ (лабораторій), що використовують зазначені репродуктивні методи, регламентується декількома нормативно-правовими актами. Проте коло таких актів досить обмежене, що своєю чергою, зумовлює виникнення низки питань, які й досі залишаються не врегульованими.

Застосування репродуктивних технологій, безумовно, передусім, є різновидом медичної допомоги, проте детальний аналіз структури суспільних відносин у цій сфері дає підставу визначити їх як комплексні. Таким відносинам притаманні певною мірою риси як цивільно-правових, так і сімейно-правових. Залежно від певних елементів та стадій реалізації репродуктивного процесу в дію регулювання відносин вступають, "домінують" певні правові норми.

Розглядаючи цю проблему з точки зору реалізації особою своїх прав на батьківство або на материнство (залежно від статі), ми пропонуємо виокремити два практичних способи їх утілення. Перший з них – це природно-біологічний спосіб, що здебільшого жодному правовому регламентуванню не підлягає. Другий – це штучно-біологічний спосіб (репродуктивні технології), який повинен детально регламентуватися на законодавчому рівні для забезпечення захисту інтересів учасників, що вступили у відносини з метою практичного застосування цього способу подолання безпліддя. Об'єктом права на батьківство, материнство є особливі немайнові блага властиві суб'єктам сімейного права – подружжю. Елементи зазначених прав входять до змісту особистого немайнового права на життя (права, що забезпечує природне існування фізичної особи).

Проте за своїм змістом право на батьківство та материнство регламентовані у Сімейному кодексі України відзначаються певними особливостями, пов'язаними з характером шлюбних відносин.

Дружина має право на материнство – визначає ч.1 ст.49 СК України, відповідне право на батьківство для чоловіка передбачене ч.1 ст.50 СК України.

Хоча на законодавчому рівні не визначено зміст поняття материнства та батьківства, проте тлумачення цих правових категорій знаходимо у наукових працях вчених-юристів. Так, юридичний словник 1974 року визначав материнство як становище жінки в зв'язку з народженням, утриманням та вихованням дитини, а батьківство – як факт походження дитини від певного чоловіка [4, c.38, с.380].

Подібне тлумачення містилось у юридичному словнику 1987 року [1, c.380]. Сучасна правова теорія під зазначеними правовими станами розуміє не тільки соціальні якості суб'єктів-носіїв, а органічну єдність соціальних, правових та психологічних характеристик. Так, материнство у праві тлумачиться як біосоціально-психологічно-правовий стан жінки, а батьківство – соціально-правовий стан чоловіка, зареєстрованого батьком дитини, що пов'язаний насамперед з наявністю між батьком і дитиною біологічного (кровного) споріднення [3, c.595; 2, c.201]. Зазначене комплексне розуміння дозволяє виділити одну "системоутворюючу" рису, властиву праву на материнство та батьківство – це наявність біологічного (кровного споріднення) між матір'ю або батьком та дитиною. Тобто центральним елементом змісту цих прав є можливість реалізації біологічної репродуктивності функції організма жінки або чоловіка.

Безумовно, батьківство та материнство є відповідним станом носія певного права – дружини або чоловіка – материнство та батьківство є результатом здійснення особистого немайнового права на материнство та батьківство. Відтак можна стверджувати, що право на батьківство та материнство є біологічними правами особи.

На це вказують й інші елементи зазначених прав, визначені у ст.ст.49,50 СК України. Наприклад, небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини та, відповідно, відмова дружини від народження дитини або нездатність до її народження можуть бути причинами розірвання шлюбу (ч.2 ст.49, ч.2. ст.50 СК України). Тобто, біологічна ознака організму чоловіка або жінки (їхня репродуктивна властивість) впливає не тільки на можливість здійснення цих особистих прав, але й на можливість констатувати фактичну наявність або відсутність таких прав.

Безпосередньо у законодавстві України до правових норм, що регламентують порядок реалізації репродуктивних технологій належать положення ст.20 Основ законодавства України про охорону здоров'я (збереження генофонду народу України); ст.47 (трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів); ст.48 (штучне запліднення та імплантація ембріона); наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення" від 4 лютого 1997 р.; Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" від 16 липня 1999 р.; Національна програма "Планування сім'ї", затверджена Кабінетом Міністрів України 1995 р.

Loading...

 
 

Цікаве