WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Окремі питання кодифікації норм міжнародного цивільного процесу в сучасних іноземних державах - Реферат

Окремі питання кодифікації норм міжнародного цивільного процесу в сучасних іноземних державах - Реферат

Реферат на тему:

Окремі питання кодифікації норм міжнародного цивільного процесу в сучасних іноземних державах

Дослідження питань кодифікації норм міжнародного цивільного процесу у сучасних державах набуває дедалі більшої актуальності. Адже саме сьогодні, в час формування нового законодавства України, як ніколи необхідні знання правотворчого досвіду іноземних держав. Його вивчення допоможе Україні обрати правильний шлях у формуванні законодавства з міжнародного цивільного процесу, а також зручно і доцільно кодифікувати норми цієї правової сфери.

Деякими питаннями кодифікації норм міжнародного цивільного процесу свого часу займалися як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Зокрема, привертають увагу праці В. Кисіля, Л. Лунца, Н. Маришевої, Н. Шебанової [1-4]. Проте вони не містять єдиного описового дослідження питань кодифікації норм міжнародного цивільного процесу сучасних держав. Мета пропонованої статті – узагальнити кодифікаційний досвід сучасних держав (у тому числі й новоутворених) з зазначених питань, проаналізувавши їх законодавство.

Аналіз законодавчих актів держав СНД свідчить про те, що норми цивільного процесуального законодавства, які застосовують до вирішення спорів з "іноземним елементом", містяться переважно у галузевих нормативно-правових актах, правонаступниками яких ці держави себе визнали. Наприклад, у Російській Федерації чинними є Основи цивільного судочинства Союзу РСР та союзних республік від 31 травня 1991 р. та Цивільний процесуальний кодекс РРФСР 1965 р. в редакції Федерального закону від 25 липня 2002 р. Останній розділ Цивільного процесуального кодексу РРФСР регулює цивільні процесуальні права іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних підприємств й організацій (ст.433, 434); визначення підсудності судам РРФСР цивільних справ по спорах за участю іноземних громадяни, осіб без громадянства, іноземних підприємств та організацій, а також по спорах, в яких хоч би одна зі сторін проживає за кордоном (ст.4341); порядок заявлення позовів до іноземних держав і юрисдикцію стосовно акредитованих дипломатичних представників іноземних держав (ст.435); виконання доручень іноземних судів; порядок звернення з дорученнями до іноземних судів (ст.436); виконання рішень іноземних судів та арбітражів (ст.437), порядок застосування міжнародних договорів з цивільного процесу на території Російської Федерації (ст.438). Чинними у Російській Федерації є Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про визнання і виконання в СРСР рішень іноземних судів і арбітражів" та постанова вказаного органу "Про заходи по виконанню міжнародних договорів СРСР про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах", прийняті 21 червня 1988 р.

Поступово приймаються нові нормативно-правові акти. Сьогодні Конституція Російської Федерації має норми про гарантії цією державою своїм громадянам захисту і заступництва за її межами; про права та обов'язки іноземних громадян і осіб без громадянства у Російській Федерації.

Прийняті Основи законодавства Російської Федерації про нотаріат 1993 р., де перелічено нотаріальні дії, які можуть вчиняти консульські установи цієї держави. У цьому акті вирішено також питання про прийняття нотаріусом документів, складених за кордоном; забезпечення доказів для ведення справ у органах інших держав. Норми з міжнародного цивільного процесуального права є і в Законі Російської Федерації "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 7 липня 1993 р.: про діяльність арбітражу; визначення складу третейського суду, його компетенції; порядок провадження, визнання та виконання арбітражних рішень. У липні 2002 р. був прийнятий новий Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації. Глави 31, 32 та 33 цього Кодексу регламентують провадження в справах за участю іноземних осіб та провадження в справах про визнання і виконання рішень іноземних судів та іноземних арбітражних рішень, що є новим порівняно з законодавством колишнього СРСР, а також України сьогодні. Усього в Росії діє близько 50 нормативно-правових актів тільки з питань арбітражного (третейського) розгляду. Переважно усі вони були прийняті, починаючи з 1993 р. Загалом законодавство цієї держави має риси правонаступності стосовно законодавства колишнього СРСР. Водночас створюється власне законодавство [5, с.88]. Така ситуація є характерною майже для усіх інших держав – республік колишнього СРСР.

У багатьох державах "сім'ї континентального права" цивільні процесуальні норми, які застосовують до спорів з "іноземним елементом", містяться в спеціальних законах з міжнародного приватного права. Найновіші кодифікації міжнародного приватного права майже завжди мають значну кількість процесуальних норм. Розділи, які об'єднують ці норми, є, наприклад. у законах з міжнародного приватного права Швейцарії, Угорщини, Чехословаччини, Югославії, Туреччини. У деяких державах хоч і прийняті такі закони, проте цивільні процесуальні норми містяться у галузевих актах, як, наприклад, у Республіці Польща. Найдетальніший із них – Закон з міжнародного приватного права та процесу Щвейцарії 1987 р. Він регулює, зокрема, визначення компетенції суду, визнання та виконання рішень судів та інших органів іноземних держав. Окрему главу складають норми про міжнародну арбітражну підсудність. Загалом у цьому Законі процесуальні правила є майже у кожному з його 13 розділів.

В Указі (Декреті-законі) Президії Угорської Народної Республіки №13 "Про міжнародне приватне право" 1979 р. є норми з питань компетенції угорського суду по розгляду позовів, які виникають із правовідносин з "іноземним елементом". Зазначено категорію справ, провадження по яких проводить виключно угорський суд, а також позови, не підсудні йому (гл.IX). Передбачено правила провадження в судах Угорщини, порядок зносин з іноземними судами чи іншими установами з метою надання правової допомоги чи виконання доручень і надання інформації про угорське право для забезпечення його дії за кордоном (гл.X). У цьому акті передбачено норми про визнання та виконання рішень, винесених іноземними судами; про взаємність щодо визнання та виконання рішень (гл.XI).

Закон з міжнародного приватного права та процесу Чехословаччини 1963 р. (правонаступниками Закону стали Чехія й Словаччина) має детальні правила про юрисдикцію, встановлення змісту іноземного закону (53), та ін. [6, с.93-104]. Сьогодні норми цього Закону в Чехії доповнив Закон "Про арбітражний розгляд і виконання арбітражних рішень" 1994 р., а в Словаччині – Закон "Про арбітражний розгляд" 1996 р. Виокремлення норм про арбітраж у самостійний акт пояснюється особливостями провадження в арбітражі та значною кількістю норм, необхідних для регулювання питань, з цим пов'язаних. Свідченням цього є структура зазначених Законів.

Закон колишньої СФРЮ "Про вирішення колізій між законом і нормами іноземного права у певних правовідносинах" 1982 р., що з деякими змінами чинний у Хорватії, Словенії, Сербії та Чорногорії, регулює компетенцію судів й інших органів держави у справах з "іноземним елементом", процесуальну дієздатність іноземців, врахування судом факту провадження в іноземному суді по тій же справі, забезпечення сплати іноземцями судових витрат (гл.3); питання визнання та виконання іноземних судових і арбітражних рішень (гл.4) [7].

Частина друга Закону з міжнародного приватного права та процесу Туреччини 1982 р. також має цивільні процесуальні норми (ст.27–45). Закон з міжнародного приватного права ФРН 1986 р. є одним з прикладів уніфікації процесуальних норм, оскільки його проект готувався у зв'язку з трьома іншими проектами законів, прийняття яких зумовлювалося участю ФРН у різних договорах, зокрема, у двох Гаазьких конвенціях (про визнання та виконання рішень про аліменти і про право, застосовуване до аліментних зобов'язань від 2 жовтня 1973 р.). Враховувався також Договір ЄЕС про право, застосовуване до договірних зобов'язань 1980 р. Зазначені проекти законів і Конвенції стали складовою Закону з міжнародного приватного права ФРН.

У деяких державах "сім'ї континентального права" цивільні процесуальні норми, що застосовуються до вирішення спорів з "іноземним елементом", містяться у цивільних процесуальних кодексах. Прикладом таких актів є ЦПК Болгарії (в редакції Закону від 31 березня 1983 р.), ЦПК Республіки Польщі 1964 р. (з наступними змінами та доповненнями). Кодифікація норм у ЦК була використана й у НДР. Водночас існують інші акти, які регулюють питання арбітражного (третейського) розгляду. Наприклад, розгляд цивільних справ третейським судом у Болгарії регулює "Закон про міжнародний комерційний арбітраж" 1988 р.; у Німеччині – Арбітражний закон 1998 р.; у Іспанії – Закон "Арбітраж" від 5 грудня 1988 р. [8, с.191].

Loading...

 
 

Цікаве