WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Захист прав інтелектуальної власності, які здійснюються у вигляді іноземної інвестиції - Реферат

Захист прав інтелектуальної власності, які здійснюються у вигляді іноземної інвестиції - Реферат

Внесення у статутний фонд прав на використання результатів інтелектуальної діяльності повинно оформлятися договором про переуступку патенту або ліцензійним договором чи договором про передання "ноу-хау". Учасник договору – власник патенту або "ноу-хау" – самостійно визначає межі поступки свого права. Але не можна погодитися з твердженням, що зобов'язання укласти в майбутньому угоду про переуступку патенту, ліцензійний договір або договір про передання "ноу-хау" повинно бути передбачено в установчому договорі [5, c.18]. Питання, пов'язані із здійсненням інвестицій у вигляді прав інтелектуальної власності, повинні вирішуватись одночасно з укладенням інвестиційного договору (в даному випадку – установчого договору) і враховувати як вимоги інвестиційного законодавства, так і законодавства, яке регулює правовий режим інтелектуальної власності.

В цьому контексті важливого значення набуває питання здійснення кваліфікованої патентно-ліцензійної політики, яка недооцінюється іноземними інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Група експертів ООН, дослідивши понад 20 інститутів у чотирьох країнах СНД, назвала однією з актуальних проблем крадіжку інтелектуальної власності [6, c.24-25]. Особливого значення питання патентно-ліцензійного забезпечення набувають при здійсненні міжнародного науково-технічного співробітництва та зовнішньоекономічних зв'язків [7, c.19-22], інноваційної і підприємницької діяльності, в рамках яких об'єкти інтелектуальної власності можуть бути основою науково-технічної, правової і комерційної діяльності спільних підприємств, а також майновим внеском організації – засновника в статутний фонд створюваних нею підприємств і організацій. В цих випадках патентування і ліцензування забезпечують правову основу для найвигіднішої комерційної реалізації інтелектуальної власності [8, c.32]. Зазначене повністю стосується інвестиційної діяльності. Винаходи та інші об'єкти інтелектуальної власності, вкладені як іноземні інвестиції, підлягають правовій охороні крім інвестиційного законодавства також законами, що регулюють здійснення прав інтелектуальної власності.

Закон "Про режим іноземного інвестування", перелічуючи права інтелектуальної власності, не встановлює їх вичерпного переліку. Тому іноземною інвестицією можуть бути будь-які об'єкти інтелектуальної власності, які визнаються такими та охороняються законодавством України. Звичайно, права на кожний з цих об'єктів мають різний зміст, строк дії, що істотно впливає на їхнє практичне здійснення, проте всі вони можуть здійснюватися у вигляді інвестицій.

Це питання необхідно розглядати і під іншим кутом зору. Як уже зазначалося, права інтелектуальної власності можуть мати грошову оцінку. Законодавство про іноземні інвестиції України прямо вимагає, щоб вартість прав інтелектуальної власності була підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Ця вимога поширюється на здійснення іноземних інвестицій у будь-якій формі. Але права на інтелектуальну власність у вигляді промислової власності в інших державах звичайно передаються двома способами: за договором купівлі-продажу охоронного документа або тимчасового надання права користування за ліцензійним договором. Як у першому, так і у другому випадках власник права промислової власності надає свої права іншій стороні за винагороду. Один з основних обов'язків ліцензіата (покупця) полягає у виплаті винагороди. Комерційними положеннями контракту визначаються вид, розмір і строки виплати винагороди, а інколи – і рівень продажних цін на продукцією за ліцензією. Використовуються дві основні форми винагороди: разова оплата всієї вартості ліцензії (паушальний платіж) та поточні відрахування від обсягу виробництва або продажу продукції у розмірі погоджених ставок (роялті). Нерідко вони комбінуються з іншими формами оплати, зокрема, гарантованою сплатою певних сум [9, c.509].

З другого боку, через специфіку результатів інтелектуальної діяльності, їхня оцінка становить певні труднощі і у різних країнах здійснюється неоднаково. Такі труднощі простежувались під час оцінки польських інвестицій у вигляді інтелектуальної власності. Зокрема, за допомогою дипломатичних служб Республіки Польща в Україні та посольства України в Польщі довелося з'ясовувати чинний у названій країні державний порядок оцінки інтелектуальної власності [10]. Крім того, оцінка здійснюється, як правило, у національній валюті певної країни, яка не завжди визнається Національним банком України за конвертовану, – адже законодавство України про іноземні інвестиції вимагає, щоб вартість прав інтелектуальної власності була виражена у конвертованій валюті. У зв'язку з цим, мабуть, доцільніше вартість інтелектуальної власності визначати за процедурами та законодавством держави, яка приймає іноземні інвестиції, зокрема України.

Внесення інвестиції у вигляді прав інтелектуальної власності необхідно відрізняти від імпорту товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності. Їх можна визначити як предмети матеріального світу, в яких знайшли об'єктивне вираження результати творчої діяльності або засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, на які протягом певного строку поширюється правова охорона за законодавством України та міжнародними договорами [11, с.36]. Порядок ввезення таких товарів регулюється Положенням про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 року [12]. Водночас інвестиція може здійснюватися у вигляді майна, яке містить об'єкти права інтелектуальної власності. У цьому випадку таке майно не є товаром в зовнішньоекономічному аспекті. Речі, що вносяться як інвестиція і містять об'єкти інтелектуальності власності, підлягають правовій охороні в Україні відповідно до законодавства про інтелектуальну власність і міжнародних договорів. Крім того в інвестиційному договорі необхідно передбачати порядок передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Упорядкування процедури здійснення іноземних інвестицій у вигляді прав інтелектуальної власності сприятиме розвитку науково-технічного прогресу і ставлення економічного потенціалу на основі передових технологій.

Література

  1. Урядовий кур"єр. –2003. – 19 лютого.

  2. Мусияка В. Духовное производство и интеллектуальная

  3. собственность // Развитие национальной государственности союзной республики на современном этапе. – К., 1990. – С.188.

  4. Мироненко Н. Щодо питання про інтелектуальну власність // Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України. – К., 1993. – С.61.

  5. Підопригора О. Проблеми розвитку законодавства України про інтелектуальну власність // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996. – С.211.

  6. Ем В., Козлова Н. Исполнение обязательств, возникающих из учредительного договора // Хозяйство и право. – 1994. – №2. – С.18.

  7. Bramdwayn S., Diamont S. Turning science into money in former Soviet Republics. Law in transition. EBRP. – London, 1994. – P.24-25.

  8. Красильников В., Леонов И., Матвеева Т. Патентно-лицензионное обеспечение внешнеэкономической деятельности вузов // Патенты и лицензии. – М., 1991. – №10. – С.19-22.

  9. Матвеева Т. Патентная система и коммерческая реализация интеллектуальной собственности // Вестник Санкт-Петербург, ун-та. – 1995. – Вып.4. – С.32.

  10. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е.Васильева. – М.: Междунар. отношения, 1993. – С.509.

  11. Пукальський Ю. Структура польських інвестицій змінюється на краще // Галицькі контракти. – 1994. – №35.

Loading...

 
 

Цікаве