WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Оперативна самостійність суб’єктів фінансово-правових відносин як одна із ознак методу фінансово-правового регулювання - Реферат

Оперативна самостійність суб’єктів фінансово-правових відносин як одна із ознак методу фінансово-правового регулювання - Реферат

Отже, Законом встановлено конкретний та вичерпний перелік випадків, коли органи державної податкової служби мають право зупиняти операції платників податків на їхніх рахунках. Закон не передбачає інших підстав для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби і не делегує жодним іншим органам державної влади повноважень для встановлення додаткових підстав для зупинення операцій платників податків у банківських установах. Положенням про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, затвердженим Наказом ДПА України від 23 квітня 1998 року №191 (зареєстрований в Мінюсті України 23 вересня 1998 року за №593/3033) [27], було детально регламентовано лише процедурний порядок реалізації наданого органам державної податкової служби права зупиняти операції платників податків.

Натомість Президент України своїм Указом від 4 березня 1998 року №167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетами та державними цільовими фондами" запровадив правову норму, згідно з якою в разі непогашення платником податкової заборгованості протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення органами державної податкової служби мають право на шостий робочий день приймати рішення про припинення операцій на всіх рахунках у банківських установах (за винятком основного) (ст.8) [28]. Відтак, Президент України запровадив ще одну додаткову підставу для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби.

Не вдаючись у полеміку щодо доцільності та своєчасності надання органам державної податкової служби такого права, треба зазначити, що органи державної податкової служби, діючи відповідно до вимог згаданого вище Указу Президента №167/99, у той же час порушували Конституцію України та Закон України "Про державну податкову службу". Зокрема, відповідно до Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19) [25, с.141].

Згідно із ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право зупиняти операції платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах (за винятком операцій щодо сплати податків, інших платежів) "в установленому законом порядку" і у випадках прямо передбачених цим законом [26, с.84]. Закон не передбачає такої підстави для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби як непогашена податкова заборгованість платника податків протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення.

Беручи до уваги вищенаведені аргументи, фахівці роблять правильний висновок, що органи державної податкової служби, зупиняючи операції платників податків на їхніх рахунках у банківських установах за непогашення податкової заборгованості протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення, порушували Конституцію України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні", а відтак у випадку звернення до суду такого платника податків при вирішенні спору він повинен був керуватися Конституцією і вказаним Законом, а не Указом Президента. Правильність такого висновку підтверджується Пленумом Верховного суду України, який у своїй Постанові від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначив, що суд безпосередньо застосовує Конституцію України у разі, "коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України (підпункт 4 п.2)". Крім того, згідно з Постановою "якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини" (ч.2 п.5).

По-друге, право оперативної самостійності завжди повинно застосовуватись відповідно до інтересів суспільства. Воно має бути використано з метою найбільш ефективного, доцільного й оптимального застосування фінансово-правових норм, здійснення фінансової діяльності в інтересах громадян, їхніх територіальних громад, держави загалом. Наприклад, Кабінет Міністрів України 25 вересня 1999 р. видав Розпорядження №1004-р "Щодо обґрунтованості причин перевищення терміну повернення валютної виручки за контрактами", яким були надані пільги щодо строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами окремим приватним структурам. Причому вказані пільги були надані без належного вивчення й обгрунтування, що створювало переваги окремим суб'єктам підприємницької діяльності, а також призводило до втрат державного бюджету. Внаслідок цього Президент України своїм Указом від 11 жовтня 1999 р. №1316/99 вказане Розпорядження Кабінету Міністрів України скасував.

По-третє, акт, прийнятий на основі права оперативної самостійності, повинен мати ту ж мету, для досягнення якої правотворчий орган дав суб'єкту застосування повноваження діяти на власний розсуд. Так, згідно з ч.3 ст.15 Бюджетного кодексу України Міністр фінансів України з метою економії коштів та ефективності їх використаннямає право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення [24]. Отже, наділяючи Міністра фінансів правом оперативної самостійності, стаття одночасно вказує, для досягнення яких цілей це право надається – економія коштів та ефективність їх використання.

Отже, якщо в нормі вказана мета, але не вказані способи її досягнення, то суб'єкт застосування зобов'язаний діяти на власний розсуд відповідно до цієї мети. Мета правотворчого органу і мета суб'єкта застосування повинні бути єдиними. Якщо ж орган на основі права оперативної самостійності приймає акт, зміст якого не відповідає меті правотворчого органу, то такий акт визнається недійсним.

По-четверте, акт застосування фінансово-правової норми, прийнятий на основі права оперативної самостійності, повинен містити вмотивовані аргументи, які спонукали орган чи посадову особу скористатися правом оперативної самостійності. Обов'язок обгрунтування в акті необхідності застосування норми на основі права оперативної самостійності є важливою гарантією від можливих зловживань правозастосовчого органу.

Загалом, гарантіями від зловживань при вирішенні фінансових справ на основі права оперативної самостійності є:

  • чітка правова регламентація правозастосовчої діяльності суб'єктів фінансового права;

  • контроль органів фінансового контролю за правозастосовчою діяльністю суб'єктів фінансового права з точки зору не тільки її законності, а й доцільності;

  • право на оскарження рішень і дій правозастосовчих органів та їхніх посадових осіб до вищого у порядку підлеглості органу або безпосередньо до суду;

  • відповідальність посадових осіб за перевищення влади і зловживання службовим становищем.

Література

  1. Воронова Л.К. Предмет, метод і система фінансового права // Фінансове право (За законодавством України): Навч. посібник / За ред. Воронової Л.К., Бекерської Д.А. – К.: Вентурі, 1995.

  2. Воронова Л.К. Предмет, метод і система фінансового права // Фінансове право: Навч. посібник / За ред. Воронової Л.К. – К.: Вентурі, 1998.

  3. Пацурківський П.С. Предмет, метод та система фінансового права // Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. Керівник авт. колективу і відп. Ред. Воронова Л.К. – 2-ге вид, виправл. і доп. – Харків: Фірма "Консул", 1999.

  4. Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до №51. – Ст.1122.

  5. Закон України від 21 грудня 2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" // Урядовий кур'єр. – 2001 – 21 лют.

  6. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М., 1960.

  7. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск, 1973. – Т.2.

  8. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. – Свердловск, 1973.

  9. Коренев А.П. Тоолкование и применение норм советского административного права // Советское государство и право. – 1971. – №1.

  10. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М.: Юрид. лит., 1978.

  11. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972.

  12. Чечот Д.М. Административна юстиция. – Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1973.

Loading...

 
 

Цікаве