WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державно-правовий розвиток Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст. - Реферат

Державно-правовий розвиток Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст. - Реферат

Багато суперечок породжує питання про природу сеньйоріального устрою, який був транспортований з абсолютистської Франції на терени Канади і проіснував там понад 200 років. Детальний аналіз досліджень канадських авторів з цієї проблеми провів В.О. Тішков [50]. Виділимо лише дослідження радянських істориків Б.Н. Комісарова і А.А. Петрової, які зробили досить вдалу спробу з'ясувати природу та особливості феодалізму, перенесеного в колоніальну Америку з Європи [51].

Щодо взаємовідносин французьких поселенців з аборигенним населенням, то вони були предметом дослідження головно В.М. Калашникова [52]. У своїх працях він зазначає, що саме для Нової Франції характерно те, що там не було жодного помітного повстання індіанців. Французькі колонізатори, зацікавлені у нееквівалентній хутряній торгівлі з аборигенами, намагалися не загострювати з ними відносин земельними захопленнями [13, с.54]. Однак це зовсім не означало, що індіанців допустять до управління чи здійснення будь-якої іншої громадської діяльності.

Одним з питань історіографії колоніального періоду Канади є проблема завоювання Нової Франції Англією в 1760 р. Серед праць, присвячених висвітленню причин, ходу та наслідків завоювання, відзначаються праці І.В. Архенгольца [53], В.Л. Дорна [54], Н.А. Єрофєєва [55], А.Ю. Зубкова [56], Г.М. Ронга [57], Р.Дж. Твайса [58], а також вітчизняного дослідника С.В. Бєложка [59]. На підставі їхнього аналізу виділимо такі корені конфлікту у Північній Америці: 1) економічний (хутрова торгівля); 2) відсутність взаємних торговельних відносин між англійськими і французькими поселенцями; 3) Нова Франція була перешкодою у територіальних захопленнях для Нової Англії; 4) боротьба Англії за абсолютну гегемонію на цьому материку.

Головними причинами капітуляції французької північноамериканської колонії згадані автори називають: 1) нечисленність населення Нової Франції порівняно з англійськими колоніями; 2) галузева обмеженість та слабкість економіки французького володіння, значна увага в якій приділялася лише хутряній торгівлі; 3) відсутність постійного військового контингенту, внаслідок чого непідготовленість Нової Франції до тривалих військових дій; 4) незацікавленість французької метрополії в тому, щоб зберегти свою колонію у своєму віданні; 5) інфляція, корупція і зловживання верхівки колоніальної адміністрації, так званої кліки La Grande Sociėtė на чолі з губернатором Біго.

Незважаючи на те, що Паризький мирний договір 1763 р. зафіксував лише поразку Франції і створення англійської колоніальної імперії та проголосив Англію повновладною владичицею на морях, а Францію позбавив можливості надалі проводити дослідження нових територій на північноамериканському континенті, є чимало дослідників, які стверджують, що завоювання Канади Англією породило нову проблему в Північній Америці – франкоканадське національне питання [60; 61; 62; 63]. Серед досліджень, присвячених аналізу квебекського фактора, мають велике значення спеціальні монографії С. Арнопоулоса [64], Л. Бержерона [43], М. Брюне [65], Р. Марселя [66], Г. Сміта [67], М. Уейда [68], а також праці вітчизняного вченого В.Б. Євтуха [69-71]. Так С. Арнопоулос не лише узагальнив різні напрями тлумачення природи франкоканадської проблеми, а й вказав, що її коренями були економічні, соціальні, мовні та корпоративні відмінності між англо – і франкоканадцями [64].

Серед праць, які висвітлюють питання, пов'язані з процесом утвердження англійського колоніального режиму в Канаді та його впливом на функціонування державно-правових інститутів в останній чверті XVIII ст., вирізняються фундаментальні дослідження Дж. Бамстеда [72] і В.О. Тішкова [73], які, хоч і не присвячені безпосередньо цьому періоду, однак зачіпають характеристику державно-правового розвитку Канади в цей час.

Суттєво допоможуть у дослідженні особливостей державно-правової історії Канади першої половини ХІХ ст. та змісту партійної боротьби в 50-х – середині 60-х років ХІХ ст. праці Ф. Квеліта [74], С.Д. Кларка [75], Дж. Мойра і Р. Саундерса [30], С.Б. Райерсона [76], В.О. Тішкова [73]. Так Ф. Квеліт детально проаналізував соціально-політичну історію Нижньої Канади в 1791-1840 рр. Зокрема, він розкрив суть відносин між різними політичними рухами, досліджував економічні і демографічні проблеми, простежував соціально-етнічні зміни. Аналіз переписів населення 1831 і 1842 рр. забезпечив достатньо точну оцінку рівноваги між соціальними й етнічними групами. Не оминув автор і розгляду подій 1837-1838 рр. у французькій частині Канади.

Не менш цінною є монографія радянського історика В.О. Тішкова, присвячена таким ключовим питанням історичного розвитку цієї країни в період англійського колоніального панування, як: передумови, головні етапи, рушійні сили, форми і характер канадського визвольного руху, розкриття природи франкоканадського національного питання. На підставі використаних архівних та інших джерел автор показав особливості збройного повстання 1837-1838 рр. у Нижній і Верхній Канаді.

В історіографії Канади вагоме місце відводиться місії лорда Дарема і його "Доповіді про стан справ у Британській Північній Америці. 1839". В історико-правовій літературі відомі різні оцінки цього документа. Оскільки після повернення до Англії і оголошення своєї доповіді лорд Дарем помер, тому його звіт розглядався як передсмертний заповіт. Англоканадські історики переважно розглядають його як геніальне творіння, яке є "трикутним каменем сучасної Британської Співдружності Націй" [77] або як "одну з небагатьох подій світової історії, про яку можна сказати, що це початок чогось нового під сонцем" [78].

Щодо франкоканадських дослідників, то вони критикують цей документ. Так Л. Бержерон вважає, що перша рекомендація створити союз обох Канад презентувала "вирішення" франкоканадської проблеми. Таке політичне об'єднання Верхньої і Нижньої Канади передбачало створення однієї великої провінції з єдиною асамблеєю, одним губернатором і однією виконавчою владою, франкоканадці мали бути меншістю, а тому, природно, повинні були асимілюватися. Друга рекомендація передбачала надати виборній асамблеї контроль над бюджетом і владу над виконавчою владою й самим губернатором. Перша повинна була задовольнити торі Верхньої і Нижньої Канади, які вже не бажали непокоїтися з приводу франкоканадського націоналізму і сепаратизму, а друга – реформістів Верхньої Канади, які передбачали зосередити в своїх руках увесь адміністративний контроль над колонією. Щодо патріотів, справжніх франкоканадців, то ці рекомендації були смертельним попередженням. Дарем був імперіалістом, расистом і лібералом. Його імпералізм виявився в тому, що висловлені ним пропозиції служили інтересам метрополії: позбутися франкоканадців і надати англійським колоністам право брати участь у процесі зміцнення зв'язків з імперією; його расизм полягав у тому, що він наголошував на необхідності асимілювати франкоканадців; а лібералом він був тому, що виступав за відповідальний уряд лише англійських колоністів [43].

В.О. Тішков у своїй статті, вважаючи цю доповідь важливим джерелом з історії Канади періоду англійського колоніального панування, піддав гострій критиці його головні положення з погляду економічного фактора та врахування ролі широких народних мас [79].

Простежити хід боротьби між різними політичними угрупованнями наприкінці 40-х років ХІХ ст., яка зумовила не лише виникнення першого відповідального перед парламентом канадського уряду, а й заклала основи майбутньої двопартійної політичної системи цієї північноамериканської країни, можна в працях канадських істориків І. Макінніса [33], К. Макнаутта [80], Дж. Мойра і Р. Сандерса [30] й ін. Свій внесок у дослідження цього процесу внесли біографічні твори Дж. Кеілісса [81], Д. Крейгтона [82; 83; 84], Дж. Поупа [85], П. Рода [86], О. Скелтона [87], В. Янга [88], присвячені висвітленню діяльності Дж. Брауна, Дж.А. Макдональда, Ж.-Е. Картьє, А.Т. Голта.

Цікавим і остаточно недослідженим є період створення канадської конфедерації в 1864-1867 рр. Якщо більш-менш детальні відомості про конференції 1864 р. в м.Шарлоттауні і м.Квебеку можна почерпнути з праць як канадських істориків [30, с.251-267; 33, с.279-285], так і вчених-правників [89], то про конференцію у Лондоні, яка відбулася у Вестмінстерському палаці в 1866 р. знаходимо лише уривчасті відомості у дослідженні Д. Крейгтона [82].

Loading...

 
 

Цікаве