WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державно-правовий розвиток Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст. - Реферат

Державно-правовий розвиток Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст. - Реферат

Реферат на тему:

Державно-правовий розвиток Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст.

Сьогодні Канаду можна віднести до тих високорозвинених країн, які відіграють провідну роль у становленні і розвитку як світових господарських зв'язків, так і міжнародних відносин. Ця країна має унікальний досвід у побудові багатоетнічного та багатокультурного суспільства, прийнятті рішень у різних сферах суспільного життя на підставі партнерських, узгоджених відносин на основі суспільного консенсусу. Вона виділяється сильною регіональною ланкою державного управління і відлагодженими інституційними механізмами врахування різних інтересів під час розробки і прийняття політичних рішень. Канадський досвід є надзвичайно багатогранним і цінним для України, яка перебуває на шляху демократизації державно-політичного життя та входження у світову спільноту. На особливу увагу заслуговує історія держави і права Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст. Адже саме в цей період колоніального панування був закладений національний, релігійний і правовий дуалізм цієї північноамериканської держави.

Проблема становлення та розвитку державно-правових інститутів Канади у досліджуваний період є предметом вивчення не лише історії держави і права зарубіжних країн, а й інших юридичних (теорія держави і права, конституційне право зарубіжних країн, міжнародне публічне право), філософських (філософія, політологія, соціологія) й історичних (всесвітня історія, етнографія, країнознавство) дисциплін.

Незважаючи на те, що Канада у наукових колах викликає значний інтерес, ступінь наукових розробок про неї є незначним. Праці вчених-юристів України і колишнього СРСР присвячувались переважно характеристиці сучасного політико-державного механізму цієї країни [1-7] або мали лише оглядовий характер і стосувалися вузького кола питань [8-12]. Разом з тим вони не були позбавлені впливу офіційної комуністичної ідеології. В результаті процес становлення і розвитку інститутів держави та права в період французького й англійського колоніального панування у XVII-ХІХ ст., розробка, прийняття та аналіз деяких законодавчих актів і конституції канадської конфедерації 1867 р. залишилися невисвітленими.

Ознайомити з матеріалами за цією темою, класифікувати їх, відібрати найцікавіші, визначити головні фундаментальні праці, виявити найважливіші результати і накреслити напрями досліджень, які ще не достатньо висвітлені і могли б стати темою майбутніх розробок, є метою статті.

Враховуючи те, що в історико-правовій науці не було спеціального дослідження з історії держави і права Канади, не можна оминути розгляд праць, присвячених змісту французької та англійської колоніальної політики, характеристиці соціально-економічного розвитку цієї колонії, проблемам заселення та еміграції, політичної історії тощо.

Початок державно-правовій історії Канади поклала колоніальна експансія Нового Світу європейськими державами. Вітчизняний дослідник В.М. Калашников вказує, що найвизначніші представники зарубіжної історичної науки, які вивчали історію колоніальної експансії європейських держав у Північній Америці, зокрема і в Канаді, змушені були прямо або опосередковано висвітлювати питання, що розкривали їхнє ставлення до цього процесу: 1) економічні, політичні і соціальні корені європейської колонізації Північної Америки; 2) класовий склад учасників колоніальної експансії; 3) економіка і соціальна структура європейських колоній у Новому Світі, яка зумовила особливості колоніального режиму в них, і відносини цих колоній з аборигенами; 4) причини, характер, рушійні сили визвольної боротьби індіанських племен проти поневолювачів; 5) причини, хід та історичні наслідки боротьби колоніальних держав за гегемонію у Північній Америці [13, с.5]. Відтак зарубіжна історіографія виділяла такі чотири фігури в історії європейської колоніальної експансії на північноамериканському континенті в XVI-XVIII ст.: першовідкривачі, колоніальні адміністратори (губернатори та інтенданти), скупники хутра (так звані "лісові бродяги"), місіонери [13, с.51].

У зв'язку з цим значний інтерес викликають історичні праці Д.Ж. Бейклесса [14], І.П. Магідовича [15], Г. Рейналя [16], А.С. Самойло [17], Л.Ю. Сльозкіна [18; 19], Є.В. Тарле [20], У.З. Фостера [21], П.П. Черкасова [22], М.М. Ябрової [23], присвячені аналізу колоніальних захоплень на Американському континенті. Вони змальовують загальну картину цього процесу і дають можливість показати його специфіку на теренах Канади, яка зазнала впливу як з боку Франції, так і з боку Англії.

Зауважимо, на території майбутньої Канади в XVI ст. проживало й аборигенне населення. Близько 250 тис. індіанців складали понад 50 племен, які перебували на стадії розвинутого неоліту і утворювали декілька культурно-господарських типів [24; 25]. На півночі материка жило 22,5 тис. ескімосів [26].

Крім того, близько 1000 р. були зроблені спроби колонізації цієї території норманами. Відомості про норманську колонізацію можна почерпнути з праць В.І Гуляєва [27], М.А. Когана [28], Дж. М Бамстеда [29], а також колективної праці Дж. С. Мойра і Р.І. Саундерса [30].

Початок французькій колоніальній експансії Північної Америки поклали подорожі Ж. Картьє, які він здійснив у 30-40-х роках XVI ст. Відомості про цього мореплавця і його діяльність знаходимо в статтях В.О. Коленеко [31] і Л.В. Кошелева [32], а також у загальноісторичних дослідженнях канадських авторів [29, с.32-39; 33, с.21-25]. Однак перше постійне поселення французів на території Канади виникло лише на початку XVII ст. і було пов'язане з іменем Самуеля де Шамплена. Про першого генерал-губернатора Нової Франції і його адміністративну діяльність дізнаємося зі статті Л.В. Кошелева [34] та біографічної праці М. Бішопа [35].

Дослідження історії Канади на етапі французького колоніального панування або історії Нової Франції має давню традицію. З небагатьох історіографічних праць на особливу увагу заслуговує спеціальна праця В.О. Коленеко [36], в якій автор виділяє три періоди розвитку канадської історіографії та коротко характеризує головні напрями цієї проблематики в ній. З середини ХІХ ст. там панували різні течії від католицької, консервативної, роялістської, французької імперської шкіл і "школи Паркмена" до ліберального, дрібнобуржуазно-демократичного і неоліберального на сучасному етапі [36, с.44]. Для всіх них було характерним те, що канадські дослідники використовували однозначні схеми та концепції, які тлумачили Нову Францію лише як феодальний придаток метрополії або проголошували Канаду "релігійною колонією". В.О. Коленеко також вказав на існування окремих франкоканадської та англоканадської історіографії. Варто згадати й історіографічну працю В.М. Калашникова, в якій автор детально проаналізував джерела з нової історії Канади в XVII – 60-x роках XVIII ст., зокрема архівні матеріали, нормативну базу, спеціальну літературу [37].

Характеризуючи систему колоніального управління Канади у період монополії французьких торговельних компаній в XVII – 1663 р., не можна оминути праці Дж.Р. Кнехта [38], М. Трюделя [39], Х. Харріса [40] і В.М. Калашникова [41]. Особливої уваги варте дослідження Дж.Р. Кнехта, яке, хоча висвітлює життєвий шлях і кар'єру кардинала Рішельє, однак дає детальну характеристику Компанії 100 пайовиків, яка мала помітний вплив на розвиток Нової Франції.

Першою "ластівкою" у вітчизняній історичній науці є монографія В.М. Калашникова, присвячена аналізу інститутів держави і права у північноамериканських колоніях європейських держав в XVII-XVIII ст. У ній дослідник виділив три етапи цього процесу, що стосувалися усіх колоній в Північній Америці. Проте, в роботі більше уваги приділено колоніальному періоду історії Сполучених Штатів, аніж Канади.

Деякі відомості про колоніальні органи Нової Франції у цей період можна почерпнути із статті К.Б. Марисюка, де показано процес створення перших прообразів вищих представницьких органів на території сучасної Канади [42].

Для дослідження державно-правових інститутів Нової Франції в період королівського управління суттєво допоможуть праці Л. Бержерона [43], Г. Брауна [44], Е. Генена [45], І. Макінніса [33], Ч. Лукаса [46], С.Б. Райерсона [47], Г. Фрего [48], Т. Шапе [49]. Привертає увагу дослідження Е. Генена, присвячене висвітленню соціально-економічного й політичного розвитку Нової Франції саме після проголошення її королівською провінцією в 1663 р.

Loading...

 
 

Цікаве