WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Галицьке намісництво: структура і діяльність - Реферат

Галицьке намісництво: структура і діяльність - Реферат

У роки Першої світової війни з метою відбудови зруйнованого народного господарства розпорядженням Галицького намісництва від 25 травня 1916 р. був створений як його складова частина Крайовий центр для господарської відбудови Галичини, а для працевлаштування інвалідів і допомоги дітям, батьки яких загинули на фронті, – Крайова комісія опіки над інвалідами [7, спр. 4246, арк 138-139]. Для допомоги Центру створено дорадчий орган – Прибічну раду для господарської відбудови Галичини. Вона складалася з 38 членів, з яких 6 призначав крайовий комітет (виконавчий орган крайового сейму), а решту, 32 члени – намісник. Прибічна рада поділялася на три секції: 1) відбудови зруйнованих сіл і міст, 2) відбудови сільського і міського господарства, 3) відбудови ремесла, промисловості та торгівлі. За потребою для допомоги секціям могли створюватися повітові прибічні ради. Розпорядженням намісника Гуйна від 14 квітня 1917 р. було реорганізовано Крайове господарське управління і поділено його на три відділи. До першого відділу відносилися організація постачання населення продуктами харчування, регулювання і встановлення максимальних цін та боротьба з спекуляцією. Другий відділ відав справами обороту і споживання хліба та виробів з борошна. Третій відділ здійснював контроль за належним виконанням усіх постанов і розпоряджень, що стосувалися двох попередніх відділів [7, спр. 4401, арк.2].

Галицьке намісництво видавало три урядові газети: "Народний часопис" (українською мовою), "Gazeta Lwowska" (польською мовою), "Lemberger Zeitung" (німецькою мовою).

До компетенції Галицького намісництва входило підтримання встановленого правопорядку, поліцейського нагляду, питання освіти, релігійних культів, торгівлі, промисловості, сільського господарства, будівництва.

Закон 1868 р. уточняв, що до компетенції намісництва належать усі ті справи, які у вищій інстанції входять у коло діяльності міністерства внутрішніх справ, освіти, землеробства і частково – міністерства крайової оборони. Не підлягали наміснику справи спільних для Австро-Угорської монархії міністерств (військового, закордонних справ і фінансів), а з австрійських міністерств – фінансові, торгові і судові справи. Однак окремими постановами був визначений "вплив" намісника на справи, що входили у відання міністерств фінансів і торгівлі, отже, формально з його діяльності були вилучені лише справи міністерства юстиції.

Намісникові підлягали поліція, крайові, повітові, міські і сільські органи управління. За вказівками намісника, їхнє головне завдання зводилося до придушення навіть найменшого невдоволення австрійським пануванням. Прикладом може бути таємне розпорядження намісника А. Потоцького від 27 листопада 1903 р., яким він зобов'язав усіх повітових староств і начальників управління поліції у Львові і Кракові негайно повідомляти про участь шкільної молоді в політичних демонстраціях [7, cпр.2776, арк.8]. Іншим розпорядженням від 28 квітня 1904 р. він зобов'язав повітових староств Східної Галичини і начальника управління поліції у Львові телеграфом повідомляти намісництво про всі події в повітах, які можуть мати політичне значення, а також про вжиті заходи [7, спр. 2839, арк. 2].

Влада намісника поширювалася на всю територію краю. Проте іноді деяким повітовим старостам доручалося здійснювати нагляд за сусідніми повітами. Так, за розпорядженням міністра внутрішніх справ від 19 жовтня 1868 р., старостами семи галицьких повітів (Золочівський, Краківський, Перемишльський, Самбірський, Станіславський, Тарновський і Тернопільський) були призначені радники намісництва, і їм підлягали групи повітів, у яких вони від імені намісника вирішували самостійно найважливіші справи [8, спр. 4483, арк. 191]. Територія Галичини поділялась тоді на 74 повіти, з часом їхня кількість збільшилася до 82.

У намісництві, як і в усьому апараті управління Східної Галичини, працювали майже винятково представники панівної польської національності, які вороже ставилися до українців, і, використовуючи своє службове становище, на кожному кроці обмежували права та інтереси українського населення краю. Ще в 1869 р. австрійський уряд запровадив польську мову в управлінні, але польські шовіністичні кола вимагали полонізації всіх сторін життя у Східній Галичині. Австрійський уряд спирався на польську аристократію, яка не тільки відігравала керівну роль в Галичині, але всіляко підтримувала його реакційну політику. "Галичина лише формально залишилася австрійською провінцією з австрійською конституцією, австрійськими законами, австрійським правосуддям і адміністрацією, а насправді все управління краєм, здійснення правосуддя і представництво краю перейшли до рук шляхтичів (польських – В.К.), які, обійшовши конституційні закони, запровадили в Галичині порядки терору, хабарництва і прямого насильства" [9, с.889-890].

Депутат С. Дністрянський в грудні 1912 р. з трибуни австрійського парламенту підкреслював, що "у Галицькому намісництві, як і в повітових староствах Галичини, українських службовців майже немає, а ті, які, як виняток, там і є, мусять відректися від свого патріотизму і всі сили віддати на послуги польської політики проти українців... Становище українців у Галичині є прямо безвихідне ... Польські чиновники знають з досвіду, що за всі беззаконня на шкоду українців вони не тільки не будуть покарані, а, навпаки, за це чекає їх ще похвала" [10, с.3333].

Галицьке намісництво та всі установи при ньому ретельно захищали інтереси австрійського уряду і польських магнатів у Галичині, проводили цілеспрямовану шовіністичну політику. Галицьке намісництво, як і весь апарат колоніального управління Галичиною, припинило свою діяльність в жовтні 1918 р. в зв'язку з розпадом багатонаціональної Австро-Угорщини.

Література

  1. Chtedowski K. Pamietniki.. – Krakow, 1957. – T. 1

  2. Reichs-Gesetz Blatt fur das Kaisertum Osterreich. – Jahrgang, 1868.

  3. Веселовський Я., Лозинський М. Як судили Мирослава Січинського. – Львів, 1910.

  4. Zielinski Z. Die Ermordung des Staathalters Grafen Andreas Potocki. Materialien zur Beurteilung des ukrainischen. Terrorismus in Galizien. – Wien: Leipzig, 1908.

  5. Михайлів М. Новий "Projekt na zniszczenie Rusi" або як польські гнобителі збираються знищити українсько-руський народ. – Львів, 1909.

  6. Bobrzynski M. Z moich pamietnikow. – Wroclaw; Krakow, 1957.

  7. Львівський обласний державний архів. – Ф. 350. – Оп.1.

  8. Центральний державний історичний архів у Львові. – Ф. 146. – Оп.4.

  9. "Przelom" (tygodnik polityczny i literacki). 1895, 7 grudnia.

  10. Stenographische Protokolle uber die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des osterreichischen Reichsrates in den Jahren 1907-1908. XVIII Session. – V Bd.

Loading...

 
 

Цікаве