WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат - Реферат

Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат - Реферат

Функції городничого, що посідав видне місце серед городових служителів, не збігалися з функціями війта, як це може здатися з першого погляду. Тому навіть у невеликих містах (Новгород-Сіверському, Мглиці та ін.) поряд з війтом згадуються городничі. За своїм становищем він входив до категорії служителів, а не урядовців і тому показувався у списках звичайно серед служителів.

Повноваження городничого не можна визначити точно через відсутність виразних даних у джерелах.

Очевидно, він здійснював загальний нагляд за порядком у місті, тобто здійснював подібні функції до пізніших поліцместерів, а також нагляд за ув'язненими в міських тюрмах.

Городничі були і серед служителів ратуш сотенних міст. Характерні щодо цього дані по Миргородському полку, в якому показано 15 сотенних писарів, 15 сотенних хорунжих і 15 городничих, для яких визначений і загальний принцип оплати на рік: " з посполитих и козаков по 1 коп." [2, с.284].

При ратушах були молодші служителі-осавульчики. Вони виконували різні доручення: викликали до ратуші потрібних осіб, доставляли різні документи з одної ратуші до іншої, крім того, осавульчики повинні були допомагати городовому отаману наглядати за порядком у місті – затримувати підозрілих, стежити за пожежною безпекою.

Згадувані в деяких сотнях "соцькі" також були служителями для доручень. У Прилуцькій ратуші "соцький" одержував "з посполитих людей, до ратуши Прилуцкой прислужающих от пашущих хлеб по кварте пшона, по хлебу и по осмаку грошми, хто не пашет – по осмаку в год" Очевидно, таку ж роль служителя для доручень відігравав і "сотничок ратушний" в Погарській сотні Стародубського полку.

Як і всі молодші служителі, осавульчики одержували плату грошову, натуральну або змішану грошову і натуральну.

При ратушах згадуються возні, обов'язки яких так визначені в "Правах": "Должность его имеется посилки от магистрата с позовними приказами по делам челабитческим, отправлять для поставки в суд ответчиков, либо свидетелей и прочих по какому делу потребних людей, також для вручения или отдачи во владение определяемых кому по приговору судовому и пожитков,для осмотрения с приданнымы от магистрата к нему веры годными людьми побоев, ран, шкод, разорений и описанию оних кому б то от кого приключитись могло, и для протчих разных потреб и случаев, что же он, возный, по таким своим посилкам поручениям управит" [5, с.452].

Господарством ратуші відали так звані господарі ратуші. Нерідко в списках служителів показані "господар ратушний с женою". В Ніжинському полку у Борзенській сотні показаний "господар ратуши с женой" з оплатою 8 крб. і харчами, в Батуринській – з оплатою 2 крб. на рік. Господарі ратуші були в Конотопській та інших сотнях полку [2, с.296].

Функції ключників, очевидно, були тотожні функціям господарів – вони також відали господарством ратуші. Ключник згадується серед ратушних служителів Кролевецької сотні Ніжинського полку. В Гадяцькій ратуші в числі служителів "з посполитой руки" (тобто тих, хто одержував плату за рахунок зборів з міщан) названий "ключник один з женою" з с. Сергіївки, якому, крім того, хліб "давано с потреби" з "млинов ратушних" і з "кошикового" [2, с.297].

Служителями для доручень були й послушники. Вони часто згадуються в списках полкових, сотенних і міських служителів. Серед служителів Гадяцької ратуші названо два послушники, які одержували по 5 крб. і хліб з замкових сіл (Плішивця, Будища, Капустинців) [2, с.297].

В числі ратушних служителів Стародубського полку названий дзегармистр (від слова"дзыглер" годинник з боєм), який одержував на рік 6 крб. грішми, кожух, 4 четверики жита, 2 четверики круп, сіль, сало, чоботи [2, с.298].

При багатьох ратушах у списках названі поштові служителі. При Ніжинській ратуші був "для управление пошты и протчих подвод 1 человек", якому платили грошового утримання 8 крб., а також 10 алтинів на чоботи, і два візники, що одержували з сіл ратушних по 8 крб., хліб і сало. При Стародубській ратуші вказано два поштарі, яким видавали по 8 крб. річної платні, кожухи, дві пари чобіт і свиту.

Були в полкових містах і кати. В тогочасних джерелах вони називалися по-різному – "кат", "мистр", "профос". Кати згадуються майже в усіх відомих нам "Ведениях". Вони одержували певну грошову, а інколи й натуральну плату. В Гадяцькому полку полковому кату платили з кожного козацького і селянського двору по копійці і по хлібині. В Миргородському полку "профос полковий" одержував від козака і селянина по 1 коп., по хлібині й сіль.

Крім річної плати, кат одержував іноді і певну відрядну оплату "за мучение зжением... за урезание ушей или носа, и за смертную екзекуцію по п'ятдесят копеек по древнему обекновению" [2, с.298].

В джерелах згадуються такі служителі як сторожі. Функції сторожів були дуже різноманітні. Про це свідчать різні назви сторожів, що вказує на наявність між ними певного поділу праці. У списках полкових, сотенних і міських служителів згадуються такі категорії сторожів: просто сторожі (без вказівки на спеціальність сторожі ратушні, сторожі польові, сторожі баштові, сторожі брамні, сторожі пляцові, сторожі "туремные" (або сторожі "над колодниками й "сторожа артилерийские".

У більшості полків була стала система оплати сторожів, хоч у кожному полку вона мала певні відмінності. У Ніжинському, як видно з вищезгаданої "супліки сторожов нежинских" наказному гетьманові П. Полуботку, існувала до 1716 р. певна система оплати: " За всех прежде бывших полковников" була "устава виразна учиненная платежная, в полку Нежинском... од дому от казаков по шагу, а з посполиитых людей по четверику пашне и по копейце, з подсуседков зась козацьких и мужицьких по шагу, якая устава тривала до тисяча семсот шестнадцатого году". Пізніше у зв'язку з неврожаєм гетьман Скоропадський наказав брати на сторожів з посполитих по півчетверика, а з козаків, як і раніше, по шагу "рокового датку". В інших полках, як видно з джерел, різні категорії сторожів оплачувалися по-різному [2, с.300-301].

Кожне місто мало свої особливості в складі урядовців і служителів. Нерідко в окремих містах показані служителі, які не згадуються в інших. Перелік міських урядовців, наведений у першому артикулі другого параграфу ХХVI розділу "Прав", значно коротший: "При том же магистрате и ратушах подлежит быть и иным урядникам, а именно: писару, до межових дел, комиссару или межовику, городничему, возному одному или двом, чрез которых возник всяку с позовними и другими писмами посилки и протчие поручаемые им дела оправляються" [5, с.457]. В "Правах" є цінна для нас вказівка, що в кожному місті був свій, що ввійшов у звичай склад урядовців. Про це яскраво свідчить другий пункт четвертого артикулу ХХVI розділу: " Магистратовые урядники, коликим числом их в которых городах за обычай бывает, должны..." и т.д. [5, с.456].

Таким чином, структура міського управління і склад службовців були неоднаковими в різних містах. Як правило, до складу виконавчих органів магістратських міст входили війт і чотири-шість бурмистерів. Склад службовців був дуже різноманітним, важко назвати два міста, де б він був однаковим.

Урядовці офіційно вважалися виборними, в дійсності ж ці посади займали представники міської верхівки. Вибори майже завжди були номінальними і лише прикривали фактичне призначення. Основна тенденція, що стала після 1709 р. в становищі України, виявилася в тому, що в справі призначення міських урядовців стає все сильнішим втручання царської влади. Це особливо стосується заміщення посади війта у великих містах. Полкова і сотенна старшина втручалася й в міський бюджет. Значно обмежувалися судові права магістратів і ратуші.

Дальшим кроком на шляху обмеження автономії Гетьманщини і прав міських громад було введення в кінці досліджуваного періоду російських комендантів, які контролювали як старшинську адміністрацію так і міське самоврядування.

Література

  1. Дашкевич Я. Гетьманська Україна: полки, полковники, сотні. Лівобережжя 1 //Пам'ятки України, 1990, №2.

  2. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIIІ ст.. Вид-во АН УРСР, К., 1959

  3. Центтральний державний архів давніх актів (ЦДАДА). Збірники Археографічної комісії, №387-393.

  4. Шафонский А. Черниговского намесничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малыя России, из частей коей оное намесничество составлено. К., 1851.

  5. Права за якими судить малоросійський народ. 1743. К., 1997.

Loading...

 
 

Цікаве