WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат - Реферат

Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат - Реферат

До міських книг вносились різні договори, наприклад, договори на спорудження й утримання гребель та млинів, рішення генерального суду, що стосувалися справ міста і його мешканців, мирові записи, записи на пожертвування, різні свідчення, результати проведених розслідувань тощо.

В актових книгах зустрічаються численні дарчі записи на різне рухоме і нерухоме майно, так звані поступливі записи, а також документи на тимчасове користування певним майном. Міський суд відновлював втрачені документи, вносячи повторно до актових книг їх зміст по уцілілих копіях або на основі свідчень [2, с.287].

Важливою галуззю діяльності магістрату та ратуші був нагляд за торгівлею, зокрема контроль за цінами, які мали бути "пропорцияльными" і " не излишние". Винні у порушенні цього правила в перші три рази піддавалися покаранням, а в дальшому зовсім позбавлялись права торгівлі. До обов'язків міської влади входило і складання, " смотря по урожаю и времени", "правдивых" цін. З цим тісно зв'язаний здійснюваний міською владою нагляд за мірами, якими міряли хліб і зерно, терезами на яких важилися товари, за ліктями, що мірявся крам [2, с.287].

На міську владу покладався нагляд за додержанням порядку в місті. Заборонялися кулачні бої, вечорниці, "п'янственные шумы", "купальные огни" тощо. Через городничих і сторожів міська влада повинна була виловлювати "бродяг" та жебраків і тих, хто не мав письмових документів, брати "на караул", тобто ув'язнювати.

Під наглядом міської влади були також шинки. Міська влада здійснювала загальний контроль над цехами, зокрема за правильністю проведення в майстри і за якістю продукції. На обов'язку одного з міських урядовців лежало стягнення зборів з міських маєтностей і запис прибутків від них в окремі "шнуровые книги за печатью ратушной".

Важливе місце в діяльності міської влади займала пожежна охорона. Це пояснюється умовами того часу. Надзвичайна тіснота і скупченість міських будівель, майже виключно дерев'яних, і поряд з цим незначна ефективність вживаних тоді протипожежних заходів перетворювали пожежі в найтяжчі лиха.

Для запобігання пожежі вживався ряд заходів. Міська влада повинна була мати списки всіх міських будівель. На кожні десять дворів призначався десятник, а на кожну сотню – сотник. До обов'язків десятників і сотників входило складання реєстрів протипожежного майна, що збереглося в кожному дворі (відра, сокири, лопати та ін,) На кожний двір визначалась певна кількість возів і бочок для підвезення води. На тих, хто ухилявся від участі в боротьбі з пожежами, накладався штраф. Десятники і сотники мали наглядати за протипожежним станом окремих дворів (за трусінням сажі в димарях, справністю димоходів тощо) і штрафувати винних у порушенні протипожежних правил.

При ратушах був більш солідний протипожежний інвентар: круки, драбини, щити з лубів, жердини з віхами та ін, за появою пожежі повинна була стежити пляцева сторожа. Пожежна тривога подавалася дзвонами і барабанним боєм [5, с.460].

Все вищесказане характеризує коло обов'язків міських органів самоврядування так, як його відображають тогочасні правові збірки, гетьманські універсали, актові матеріали тощо.

З архівних і літературних джерел можна визначити повноваження окремих урядовців і служителів міських громад, а також порядок їх оплати.

Війт, крім загального управління містом, виконував і судові функції. За діючими в Україні нормами магдебурзького права війт був суддею в карних справах. В магістратських містах він судив при участі засідателів-лавників, яких як правило, було шість. Лавники поділялися на "старшую" і "молодую" лаву, під якими, очевидно, треба розуміти обраних раніше і обраних нещодавно. Проте, як вже зазначалось, самостійних засідань міського управління в карних справах майже не було. Розгляд цих справ становив прерогативу полкового суду, до складу якого завжди входили війт та інші урядовці. Тому війти постійно згадуються як учасники судових засідань [2, с.289].

Війти одержували в користування рангові землі. У відомостях про старшину 20-х років XVII ст.. згадуються рангові володіння міських урядовців. Так, війт м.Ніжина мав у володінні рангове село Плоське [2, с.289].

Проте це не було загальним правилом, і в ряді випадків війти одержували грошову плату, яка доходила до 500 золотих на рік і видавалася з міських прибутків. Крім того, на користь війтів йшла частина торговельних зборів, святкові подарунки ("ральці") від магістратів, цехів, міського населення. Поряд з цим населення міста нерідко виконувало на війта такі роботи, як обробіток городів, перевезення сіна, заготівля дров та ін. [2, с.290].

Оплата війтів у ратушах сотенних містечок була значно нижчою. Наприклад, у сотнях Прилуцького полку війт одержував на рік: в Монастирській тільки нові чоботи, в Ічнянській – "скатне" від продажу куфи горілки по 4 коп. і під час ярмарку – "квиткове" по 2 коп. (останнє разом з бурмистером), у Красноколядинській – "квиткове" по 2 коп. під час ярмарок (яких на рік бувало дві); у Варвинській – "скатные" по 4 коп. від продажу горілки і під час ярмарку "квиткове" по 2 коп., а також кожух і чоботи з посполитих людей. В Іваницькій війт служив "за вольность" і одержував з козака і посполитого по 2 коп. тощо [2, с.290].

Бурмистер після війта вважався другою особою в міському самоврядуванні. Вони були незмінними членами судових засідань. Часто бурмистерів посилали для проведення попереднього розслідування – для складання так званої інквізиції. В літературних джерелах відзначені окремі випадки, коли бурмистер доставляв обвинуваченого до ратуші. Оплата бурмистерів у різних містах була різною. Бурмистери (два) в прилуцькій ратуші "в ярмарок" брали од местца по две копейки". В м.Ніжині "бурмістр рочный c сел ратушних посполитих людей от робочего своего товару давали по 4 алтина и по четверику пашни – всего выходило на 40 рублей". Оплата бурмистрів у ратушах сотенних містечок була значно нижчою. В Прилуцькому полку у Монастирській сотні бурмистер одержував на рік нові чоботи, по четверику борошна на Паску й Різдво, в Іваницькій-чоботи, у Варвинській – чоботи, рукавиці, шапку й піввосьмочка різного борошна" [2, с.291].

Отамани городові зустрічаються в списках як міської, так і сотенної адміністрації. В джерелах немає даних про те, чи була посада городового отамана виборною хоч би й формально. Городовий отаман вважався однією з перших осіб у сотенній адміністрації. Нерідко він заміщав сотника, виконуючи обов'язки наказного сотника; інколи городовим отаманам доручалось наказне полковництво [2, с.291]. Цим, очевидно, можна пояснити той факт, що в списку міської старшини Прилук городовий отаман поставлений перед війтом і бурмистерами.

Разом з сотником та іншими чинами сотенної старшини городовий отаман підписував повідомлення, прохання тощо. Городовий отаман часто, якщо не постійно брав участь у судових засіданнях і розлідуваннях, які проводилися на місці. У кожному місті був один городовий отаман. Єдиним винятком, який не можна пояснити, була наявність у Переяславі в 1722 р. двох городових отаманів [2, с.292-293]. У джерелах згадуються також наказні городові отамани. Однією з безпосередніх функцій городового отамана був нагляд за порядком у місті. В нічний час городовий отаман разом з "осавульчиками ратушними" й "пляцовими сторожами" обходили місто, стежачи, щоб на вулицях не було "галасу", щоб свічі не горіли по ночах та ін. [2, с.291-292].

Міський писар відав діловодством ратуші. Через обширність цієї роботи писарі мали цілий штат помічників – підписків. Про діловодство в магістратах і ратушах деякі відомості подають "Права". Тут велися протоколи вхідних і вихідних паперів, книга декретів, рішень і думок по різних чолобитних, книга протестів, книга царських грамот, привілеїв, купчих записів, так звані чорні книги та ін. [5, с.453].

Все діловодство концентрувалось у міському управлінні, а "не по приватним домам". Кількість канцелярських служителів були досить значною. Проте загальних норм і тут не існувало, і кожне міське управління мало свої особливості. Це відзначено і в "Правах", де вказано, що кількість служителів у різних містах залежить від "давнемо обыкновения" [5, с.452].

Оплата писарів у різних містах теж була неоднаковою. Про неї можуть мати уявлення дані по окремих сотнях, запозичені з джерел, проаналізованих В.А. Дядиченком з докладних списків міської старшини і служителів 20-х років XVII ст.. Ратушні писарі одержували в Стародубському полку в Погарській сотні (два писарі) по 9 крб. і продукти, Мглинській "в рок житом по 20 осмачок мглинской меры", Бакланській – 2 крб. грішми, хліб і продукти; в Ніжинському полку у Батуринській сотні – 8 крб., Конотопській – 3 крб., 20 алтинів, Борзенській – 3 крб. і "роковщины с дымов козаков и посполитых по 1 шагу"; у Гадяцькому полку в Комишанській сотні – "зо всякого дыма мужицкого зо всей сотни по 1 копейке [2, с.292].

Подібним був принцип оплати і в сотнях інших полків. Оплата писарів у ратушах полкових міст була вищою. Так, писар Прилуцької ратуші одержував на рік 14 крб. грішми і "борошно розного осмачок, числячи в кожную осмачку кгарцов 80" [2, с.282-290]. Підписки в штатах ратушних управлінь часто згадуються поряд з писарями. Щодо цього показові дані по Стародубському полку. В полковій Стародубській сотні двом ратушним підпискам платили на рік по 6 крб. і одному – 3. Крім того, підписки одержували значну кількість продуктів: по 4 чверті круп, по чверті конопляного сім'я, по 2 пуди солі, 2 пуди сала. Ратушні підписки з оплатою 6 крб. грішми і хлібом згадуються також у Новгородській і Кролевецькій сотнях Ніжинського полку та інших ратушних сотенних містечках [2, с.283].

Loading...

 
 

Цікаве