WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат - Реферат

Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат - Реферат

Реферат на тему:

Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат

Гетьманщина – Українська козацька держава, яка сформувалася після національно-визвольної війни українського народу, "це всі ті українські землі, що підпорядковуються гетьманській адміністрації – як соборній, так і право – чи лівобережній, з 1648 по 1782 роки [1, с.11].

Міста і містечка Гетьманщини відіграли значну роль у формуванні національної території України. Являючись центрами сотень, полків, волостей, повітів, округів, намісництв тощо, вони як правило виконували не лише адміністративні, а й економічні та оборонні функції. Крім того, ці населені пункти ставали своєрідними акумуляторами сільського населення. Саме через них найчастіше проходили головні шляхи народних міграцій.

Ця стаття є продовженням дослідження генези територіальної громади в Україні. Метою якої є визначити тенденції, національні традиції та використання їх у правотворчій і організаційно-правовій діяльності органів місцевого самоврядування. В правовому аспекті ця тема майже не досліджена.

Джерела, що містять відомості про міста і міське самоврядування цього періоду дуже різноманітні. Збереглося, насамперед, багато розрізнених згадок в уцілілих архівних справах. Особливо важливі відомості є у "Веденнях о полковой, сотенной и городовий старшине" [2, с.220].

Хоч вони складені у 20-х роках ХVІІІ ст.., в них нерідко застерігається, що так було й за "прежде бывших гетьманов", "здавна" та ін. Очевидно, подібні штати старшини і службовців існували і в попередні роки.

Цінні відомості узагальненого характеру подаються у "Правах за якими судиться малоросійський народ", які, як відомо, узагальнювали вже існуючу практику управління і самоврядування в Гетьманщині, а також у праці О. Шафонського "Черниговского наместничества топографическое описание". Цінними є матеріали ревізії 1723 р. Списки про соціальний склад населення міст Лівобережної України збереглися по двох містах – Києву і Стародубу [3].

В компутах населення міст поділено на кілька груп за заможністю. Незважаючи на своєрідність такого поділу, він все ж дає уявлення про диференціацію міської громади у 20-х роках ХVІІІ ст..

У Києві, за компутами, налічувалося 1469 чол. міського населення, з них: до багатої верхівки належало 119 чол., близькими до неї були категорії "средных, гендлями бавлячихся" – 262 чол, а також вдів можніх" – 37 чол.; отже до більш-менш заможної частини міського населення можна було віднести 28,5% жителів. Переважну більшість населення – 71,5% становили "мезерные, тилко хати меют" – 925 чол. І "вдови мезерные" – 126.

Подібна соціально-економічна диференціація мала місце в Стародубі.. З 987 міських жителів було: "майстратових", (тобто тих, що посідали уряд в магістраті) –19, "мещан можнейших гендлийовых 65", "мещан корунтовных" – 64, "мещан генлийовых середних" – 73. Ці групи складали багату й середню за заможністю частину міського населення. Переважну більшість (близько 2/3) становили мещане тягли" – 143 і "мещане пашены и убогие" – 623 [2, с.282-283].

Міста Гетьманщини поділялися на дві основні групи – магістратські і ратушні. Магістратські міста користувалися магдебурзьким правом. Так, магдебурзьким правом користувалися: Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Стародуб, Новгород-Сіверський, Почар, Почей, Глухів, Мена, Короп, Кролевець, Остер, Козелець, Березне, Полтава, Гадяч, пізніше Батурин [2, с.280].

Ці міста одержали магдебурзьке право в різні роки. Час від часу права і привілеї міст підтверджувалися – при вступі на престол нового царя, при зміні гетьмана, при втраті оригіналу грамоти та ін.

Міські громади магістерських і ратушних міст формували свій уряд, що складався з урядовців і служителів. Урядовців обирали і вони становили правлячу верхівку міського самоврядування. До них належали – війт, бурмістри, райці, лавники, а також й городові отамани.

На чолі магістрату і ратуші стояв війт. В управлінні міськими справами йому допомагали бурмистри і райці, які заміщали війта в час його відсутності. Посада війта була виборною. Обраний в місті війт затверджувався гетьманом, а війт Києва – самим царем [4, с.87]. Війт, бурмистери, писар, лавники й райці були найбагатшою частиною міського населення. В архівних джерелах є дуже характерні клопотання гетьмана І. Мазепи до царського уряду за "первых багатых купцов", які просили дозволу повести свої товари до Архангельська. Це клопотання було складено в 1710 р. на підставі листа Стародубського полковника, де останній перелічує найбагатших купців Стародуба – війта С. Яковича (Ширая), бурмистера Є. Середу, райця П. Григоровича, магістерського писаря Ф. Дорофеєва [3, с.977].

Посада війта існувала як у магістратських, так і в ратушних містах Лівобережної України. Щодо складу урядовців і служителів, то він був різним у кожному місті. Кількість бурмистерів неоднакова – найчастіше один або два. В судових справах при переліку складу суду звичайно згадуються один війт і кілька бурмистерів. У "Правах" є норми, що вказують на те, що в ратушних містах мало бути три бурмистери, які заміщали райців і лавників. Незмінно в складі міського управління називається писар магістерський або ратушний. Райці й лавники були тільки у магістратських містах. Важче визначити становище городових отаманів. Часто вони входили до складу міської старшини, іноді – сотенної. За своїм становищем передові отамани стали між старшинською і міською адміністрацією.

Формально міські урядовці обиралися. Магдебурзьке право закріплювало вільне обрання на ці посади війта, бурмистерів, райців та лавників: "Оные члены избиратись должны из мещан знатных, постоянных, совестных, розсудных, доброправных и где могут быть ученых, законорожденных, в правах искусных, не молодших от двадцяти пяти, а не старейших от семидесяти лет, не излишне богатых, котории общество утескать обикли, и не весьма скудных, котории ради скудности служить поче, а не судить способни, но средних и нелакомих, ни лихваров, не прелюбодеев, не иноверных и не иностранных, но тубилцов со всем достойных, и не вчем не падозрительных...." [5, с.452].

Про порядок виборів "Права" дають дуже короткі вказівки. Обрання мало проводитися в "обыкновенное время" на зборах всієї міської громади усіх міщан, а також "цехових людей" і "всего посполства волними их голосами" [5, с.453].

Архівні джерела, що збереглися, а також "Права" дозволяють порівняно точно визначити коло діяльності міського самоврядування. Як закріплено в "Правах", міські урядовці повинні "ежедневно схадясь в ратуш, иметь совет и старательство о всяком добром состоянии градском". На міську владу покладалось насамперед проведення суду і цим "ссоры-распри и драки, которые к немалим народ приводять озлоблениям, усмирять"; стежити за справністю мостів на головних вулицях і при в'їзді до міста й виїзді з нього. Лагодити мости повинні були " всякого звання так духовного, якщо и воинского того города жителми и уездними местечками, селами и деревнями" [5, с.450]. На всіх інших вулицях за станом мостів мали наглядати власники дворів, розташованих біля них. Багаті міщани зобов'язувались забезпечувати будівельні матеріали для ремонту мостів, а бідні "своїми трудами... такое строение отправлять" [5, с.458].

До сфери діяльності міської влади входив також нагяд за санітарним станом міста. Всяке падло і бруд повинні були виводитися за міську межу. Сурово заборонявся забій хворої худоби і продаж недоброякісного м'яса [5, с.458].

Міський суд продовжував існувати і в першій половині ХVIII ст.., але він розглядав виключно незначні, головним чином – майнові справи, а всі важливіші справи вирішував полковий суд. Про склад і порядок діяльності міського суду, говориться в "Правах" (розділ ХХVI, артикул другий пункт перший "О суде магистратовом или градском"). До складу суду входили війт, бурмистери, райці і лавники. Присутність на суді всіх урядовців була необов'язковою, але при розгляді справ мало бути не менше п'ятьох урядовців у магістерському суді і не менше трьох – у ратушному.

Суд мав засідати щодня, крім святкових днів, і розглядати чолобитні, а також карні справи. По карних справах вирок виконувався лише після затвердження вищестоячою судовою інстанцією, в даному разі полковою владою. В "Правах" відзначено, що "оногож магистрата персони во вся дни собираясь в ратуш, 7 часу по полуночи до 1 часа полуденного быть должни" [5, с.457].

На практиці діяльність міських – магістратських і ратушних – судів сама по собі була незначною. Розгляд карних справ їм доручався дуже рідко, як виняток. У таких випадках завжди засідав полковий суд, в якому брали участь міські урядовці, або судове засідання в ратушному суді очолював сотник. Міський уряд розглядав виключно справи громади, насамперед майнові, та й то при розгляді справ старшини або впливових осіб засідання очолювали представники полкової влади. Характерно, що на засіданнях суду, як правило, був присутній представник сотенної адміністрації.

Характер справ громади, що розглядалися міським урядом, видно з аналізу "Книги майской ратуши Пирятинського", "Актовой книги Стародубського городового уряда 1693 года", "Староженки. Фамильного Архива", т.IV, проведеного В.А. Дядиченком [2, с.236]. Найчастіше реєструвалися купчі, які оформляли купівлю-продаж земельних володінь – орних земель, лісів, сінокосів тощо, а також різного нерухомого і рухомого майна. Трапляються мінові записи на обмін млинами, лісами, сінокосами, садами та ін.

Loading...

 
 

Цікаве