WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування в Україні - Реферат

Поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування в Україні

Перехід від тоталітарного суспільства до громадянського, від централізованої адміністративно-командної системи управління до демократичної, що відбувається в Україні, супроводжується процесом конституювання місцевого самоврядування. Здійснення цього процесу видається неможливим без визначення та вивчення конституційних засад місцевого самоврядування. Адже становлення місцевого самоврядування в Україні передбачає розробку сучасних концепцій місцевого самоврядування, їх впровадження в життя, а також наукове осмислення існуючої моделі місцевого самоврядування. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування є концентрованим виразом основних ідей та положень конституційної моделі місцевого самоврядування; відтак вони характеризуються внутрішньою збалансованістю, несуперечністю, інтегрованістю та становлять єдину систему.

У системі основних принципів місцевого самоврядування, закріплених статею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", першим вказаний принцип народовладдя. Питанням народовладдя в конституційно-правовій науці України присвячено чимало досліджень та наукових публікацій. Фундаментальними у цьому напрямі, зокрема, можна назвати такі опубліковані протягом останніх років праці: монографії "Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики" за ред. проф. В.Ф. Погорілка (2001), "Референдуми в Україні: історія та сучасність" за ред. В.Ф. Погорілка і В.Л. Федоренка (2000). Питання співвідношення народовладдя та місцевого самоврядування порушувались у працях, присвячених дослідженню інституту місцевого самоврядування в Україні, зокрема, у підручнику "Муніципальне право України" за ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького (2001), у монографії О.В. Батанова "Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні" (2001), у навчальному посібнику "Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право)" за ред. П.Д. Біленчука, В.В. Кравченка, М.В. Підмогильного (2000), у монографії В.С. Куйбіди "Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні" (2001).

Засада народовладдя традиційно тлумачиться як принцип правління згідно з волею народу і пов'язується з демократичним політичним режимом і формами демократії. Розглянемо, що являтиме собою за змістом засада народовладдя у системі місцевого самоврядування України.

Згідно з класичним трактуванням засади народовладдя в науці конституційного права України, її зміст умовно можна окреслити такими основними положеннями:

  • народ – носій суверенітету та єдине джерело влади в Україні;

  • верховенство влади народу;

  • можливість здіснення влади народом безпосередньо та опосередковано (через виборних представників);

  • вираження в процесі здійснення влади волі народу.

Загальнонаціональним виразником волі народу є представницькі органи державної влади, які з метою реалізації цієї волі здійснюють державну владу, проводять загальнодержавну політику. Отже, народовладдя є необхідною засадою процесу їх утворення та діяльності.

Що ж стосується місцевого самоврядування, то його призначення полягає в реалізації інтересів територіальних громад, у забезпеченні їх життєдіяльності. Таким чином, у класичному розумінні засади народовладдя як принципу народного суверенітету вона не може виступати конституційно-правовою засадою місцевого самоврядування. Адже суб'єктом місцевого самоврядування є не народ України, а його складові – територіальні громади сіл, селищ, міст. Незважаючи на це, вплив засади народовладдя на конституційно-правовий інститут місцевого самоврядування є суттєвий. Закріплений у ст.5 Конституції України принцип народовладдя набув якості однієї з основ конституційного ладу України, яка передбачає можливість здійснення влади безпосередньо чи опосередковано не тільки народом України загалом, але й на рівні територіальних громад. У такій якості принцип народовладдя відіграє роль бази, фундаменту, на якому ґрунтується та з якої випливає уся система конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні.

Разом з тим не слід, на наш погляд, відкидати інше можливе розуміння засади народовладдя, закріпленої у ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яке може означати загальний демократичний характер здійснення місцевого самоврядування, а саме:

  • можливість територіальних громад здійснювати місцеве самоврядування безпосередньо (через форми прямої демократії);

  • виборність органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

  • дотримання демократичних процедур виборів органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

  • відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою.

У такому розумінні закріплений Законом принцип народовладдя несе скоріше політико-ідеологічне навантаження, підтверджує сприйняття Україною демократичних цінностей та курс на демократичний розвиток у цілому. У зазначеному аспекті цю засаду доцільно було б, як видається, сформулювати як "поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування". Сформульована таким чином, вказана засада передбачатиме демократичну процедуру здійснення місцевого самоврядування, зокрема місцеві референдуми, інші форми безпосереднього волевиявлення територіальних громад, місцеві вибори, діяльність виборних органів місцевого самоврядування з дотриманням принципів гласності, законності, відповідальності тощо, діяльність органів самоорганізації населення.

Цілком очевидно, що недостатньо лише визначити та на законодавчому рівні закріпити відповідну конституційно-правову засаду. Адже її сутність, реальний зміст виявляються лише в процесі практичного здійснення. Тому одночасно з формулюванням конституційно-правової засади місцевого самоврядування необхідно визначати механізм її реалізації. Останній являє собою систему юридичних засобів, спрямованих на реалізацію конституційної засади місцевого самоврядування, що забезпечують її правовий вплив на суспільні відносини. Такі юридичні засоби одночасно виступають організаційно-правовими гарантіями, які забезпечують здійснення та розвиток цих принципів у системі місцевого самоврядування.

Сформулювавши засаду поєднання форм безпосередньої та представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування, спробуємо визначити механізм її реалізації. Він, на наш погляд, охоплює такі основні елементи:

  1. безпосередня реалізація вказаної засади: вона відбувається шляхом законодавчого закріплення системи місцевого самоврядування, створення юридичних передумов для самоорганізації населення, ровитку місцевої ініціативи;

  2. реалізація вказаного принципу шляхом практичного здійснення конституційно-правових засад виборності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами.

У чинному конституційно-правовому законодавстві України втілена засада поєднання форм безпосередньої та представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування. Так систему місцевого самоврядування, згідно з Законом, складають: по-перше, форми безпосереднього волевиявлення жителів територіальних громад (місцеві референдуми (ст.7), загальні збори громадян (ст.8), місцеві ініціативи (ст.9), громадські слухання (ст.13), інші форми прямого народовладдя, які можуть бути передбачені статутами територіальних громад); по-друге, органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні та ін.); по-третє, органи місцевого самоврядування [1, с.195].

Стосовно досліджуваного питання слід зазначити, що в конституційно-правовій науці України ведеться дискусія щодо пріоритетності безпосередньої чи представницької форм демократії в системі місцевого самоврядування України. Необхідно звернути увагу і на існуючі розбіжності стосовно вирішення цього питання в Європейській Хартії про місцеве самоврядування та національному законодавстві України.

У першому випадку головним суб'єктом місцевого самоврядування вважаються органи місцевого самоврядування. Так, Європейська Хартія про місцеве самоврядування визначає місцеве самоврядування як право і реальну здатність органів місцевого самоврядування (курсив наш. – О.Б.) регламентувати значну частину державних справ і управляти ними, діючи в рамках закону, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення [2, ч.1 ст.3]. У ч.2 ст.3 Європейської Хартії подано перелік суб'єктів місцевого самоврядування, які реалізують самоуправлінські повноваження: "Це право здійснюється радами або зборами, що складаються з членів, обраних шляхом вільного, таємного, рівного, прямого і загального голосування. Ради або збори можуть мати підзвітні і виконавчі органи. Це положення не виключає звернення до зборів громадян, референдуму або якоїсь іншої форми прямої участі громадян там, де це припускається законом" [2, ч.2 ст.3]. Отже, головним суб'єктом місцевого самоврядування Європейська Хартія визнає органи місцевого самоврядування.

Loading...

 
 

Цікаве