WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія місцевого самоврядування – складова науки про місцеве самоврядування - Реферат

Історія місцевого самоврядування – складова науки про місцеве самоврядування - Реферат

На нашу думку, саме Ю. Панейко та його послідовники запропонували історико-правовий підхід до проблеми самоврядування. Дефініція самоврядування вибудована, зокрема, в результаті дослідження історичного розвитку інституту місцевого самоврядування.

Самоврядування виникає спочатку як ідея політичних прагнень і устремлінь у боротьбі з абсолютизмом. Однак згодом, ця політична вимога мала досить важливі правові наслідки. І навіть ті, хто встановлював його чисто політичну природу, вимушені були, як слушно зауважує Г. Єллінек, в той же час, визнати державно-правове поняття самоврядування для управління корпорацій [16, с.464]. Самоврядування як форма децентралізації державної влади не могло звичайно існувати лише як політичне гасло, без ідеї та змісту. І якщо первинна ідея місцевого самоврядування мала на меті розвиток у громадян почуття нaлежності до однієї спільноти, то з часом вона стала застосовуватися в контексті громадянських та політичних прав і свобод людини.

На думку професора З. Соколюка, в сучасній Європі сформувалися дві головні моделі самоврядних організацій: французька (Франція, Італія, Голландія, Бельгія, Люксембург), яка значно звужує самоврядні компетенції, і німецька в інших країнах (подібно в США) із релятивно більшою самостійністю. У першому випадку є більша залежність від адміністрації правління, коли в самій Німеччині (тут є видозміни в краях-землях) існує розвинуте і свідоме своїх прав самоврядування [5, с.257].

Історичний аналіз концепції та практики європейського самоврядування дає можливість виділити у правових поглядах на нього найважливішу складову. Прихильники різних концепцій самоврядування не заперечують того, що у більшості країн на всіх етапах свого розвитку воно спиралося на правову основу. Законом чи іншими формами права регламентувалась діяльність громад та повноваження їхніх органів. Саме тому історико-правовий підхід мусить, найперше, містити науковий аналіз законів, інших правових актів, що є державною регламентацією самоврядування.

З огляду на це необхідно вивчати практику діяльності самоврядних органів, яка найповніше показує ступінь децентралізації державної адміністрації. "Автономію місцевих властей зумовлюють, щонайменше, нормативна база, на ґрунті якої вона розвивається, повноваження та засоби, якими вони володіють, та механізми контролю, яким вони підлягають" [9, с.142]. Загалом зміну цих чинників можна розглядати як історію самоврядування.

Відтак, історію місцевого самоврядування необхідно розглядати як комплексне наукове знання, яке складається з історії громад, історії вчень про самоврядування, історій основних моделей та форм самоврядування, а також історії самоврядного права (наприклад, міського права).

Фундаторами історії місцевого самоврядування в Україні були визначні ученi: Д. Багалій, М. Владимирський-Буданов, М. Грушевський, I. Крип'якевич, Д. Дорошенко, М. Василенко, Н. Полонська-Василенко, С. Томашiвський, М. Чубатий, Л. Окiншевич, Р. Лащенко, Ю. Панейко та iншi, які досліджували розвиток самоврядування, його основнi етапи. Першою великою працею про міське самоврядування в Україні була магістерська дисертація М. Владимирського-Буданова [19]. Дослідження міського самоврядування продовжили І. Каманін [20], Ф. Тарановський [21], Д. Багалій [22]. Проте iсторiя самоврядування тривалий час не була самостійним напрямом у науці чи самостійною наукою, оскільки більшість учених вивчали її переважно у зв'язку з іншими історичними та правовими явищами. Теоретичний i, що важливо, правовий аналiз не був для бiльшостi авторiв основною метою. Не були предметом дослiдження й окремi етапи в розвитку українського самоврядування. Тому необхiднiсть iсторико-правового аналізу самоврядування, дослiдження змiсту та особливостей окремих етапiв його розвитку є важливою проблемою науки iсторiї держави i права України.

Починаючи з 90-х років XX ст. в українській юридичній науці почалося формування сучасних поглядів на місцеве самоврядування. Динамічний розвиток цього процесу дає підстави стверджувати про становлення в Україні самостійної науки місцевого самоврядування, послідовними представниками якої є: М. Баймуратов, О. Батанов, В. Борденюк, І. Бутко, М. Воронов, Р. Давидов, Н. Ісаєв, В. Кампо, О. Карлов, В. Кравченко, В. Куйбіда, М. Корнієнко, П. Любченко, М. Орзіх, В. Погорілко, М. Пухтинський, О. Фрицький, М. Шаповал, В. Чушенко та інші вчені.

Історія місцевого самоврядування є історико-правовою наукою, яка вирішує проблему збереження рівноваги між історичним та сучасним у місцевому самоврядуванні, прагне продовжити традиції історико-правових досліджень у рамках сучасної науки місцевого самоврядування.

З точки зору практичного значення звернення до історичного досвіду місцевого самоврядування є додатковою позитивною можливістю гуманніше, з меншими втратами здійснювати перехід до демократичного суспільства в сучасній Україні.

Література

  1. Відомості Верховної Ради України, 1997. – №38.-Ст.249.

  2. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні.-К., 2001.-С.37.

  3. Див: Кіселичник В. Про надання українським містам у XIV-XVII ст. магдебурзького права. // Право України.-1996.-№9.

  4. Кравченко В. Місцеве самоврядування в історії України. // Місцеве та регіональне самоврядування України. – К., 1992. – С.22.

  5. Соколюк З. Місце самоврядування в державній адміністрації // Науковий збірник УВУ. – Мюнхен; Львів, 1995. – С.255.

  6. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. – К., 1997. – С.10.

  7. Bealey F, Democracy in the Contemporary State. – Oxford, 1988. – P.260.

  8. Delcamp A. Les institutions locales en Europe, Paris, 1990, – С.37-38.

  9. Жак Зіллер. Політико-адміністративні системи країн ЄС. – К., 1996. – С.141.

  10. Кампо В. Значення теорії місцевого самоврядування проф.Ю. Панейка для розвитку концепції самоврядування в суверенній правовій Українській державі // Республіканець. – 1993. – №3.-С.17-18.

  11. Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики // Українське право. – 1995. 1(2). – С.68.

  12. Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування. // Право України. – 2002. – №3. – С.50.

  13. Кампо В. Сучасні концепції місцевого самоврядування. // На шляху до правової держави. – Львів.-1992.-С.47.

  14. Куйбіда В. Чушенко В. Місцеве самоврядування в Україні. Текст лекцій. Львів, 1998.-С.9.

  15. Див.: Соколюк З. Професор Ю. Панейко: Теоретичні основи самоврядування. – Мюнхен, 1963. (рецензія).

  16. Елинекъ Г. Общее ученіе о государстве. – С.-Петербургъ.-1908.-С.464.

  17. Див.: Владимирский-Буданов М. Немецкое право в Польше и Литве. – СПб, 1868.

  18. Див.: Каманин И. Последние годы самоуправления Киева по магдебурскому праву // Киевская старина. – К., 1868. V, XIII-IX; його ж – Материалы по истории Киевской городской общины // Университетские известия. – К., 1892; його ж: Новые данные для истории киевского городского самоуправления в XVII в. // Сборник статей по истории права, посвященный М.Ф. Владимирскому-Буданову. – К., 1904.

  19. Див.: Тарановскій Ф. Обзорь памятниковь Магдебурскaго права западнорусских городов литовской эпохи. – Варшава, 1897.

  20. Див.:Багалій Д. Магдебурзьке право на Лівобічній Україні. // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Русі в XV-XVIII вв. – Львів, 1904, – Ч.II; його ж: Судьба магистратского самоуправления в малоросийских городах XVII-XVIII вв. // Сборник статей в честь М.К. Любавского. – Пг., 1917.

Loading...

 
 

Цікаве