WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Станіслав дністрянський про конституцію держави - Реферат

Станіслав дністрянський про конституцію держави - Реферат

Аналізуючи його погляди, передусім конституційно-правові, погляди на загальну теорію права і держави, на проблеми міжнародного публічного права, можна також дійти висновку, що серед представників соціологічної школи права С. Дністрянський належить до групи інституціоналістів. Саме в рамках соціологічної школи права в першій чверті ХХ ст., крім напряму конституціоналістів-солідаристів набув певного розвитку і популярності в наукових колах інший напрям – інституціоналізм, одним із теоретиків, якого був М. Оріу. Інституціоналісти бачили в державі, її органах, партіях, організаціях – "інституцію" (установу, заклад) призначенням яких є розв'язання політичних, соціальних, економічних проблем суспільства, а в самій конституції держави – "формальний статут" інституції 6,6-8, при цьому на думку М. Оріу, саме цей статут держави (конституція) "повинен поставити перепону захопленям уряду шляхом всемогутньої сили встановлення права" 7, с.538. Саме тому, С. Дністрянський, розкриваючи популярно сутність і зміст конституції, пише: "...хотячи зрозуміти, що належить до змісту Конституції, мусимо уявити собі, що держава єсть нічим іншим, як великою публічною корпорацією. Тому образово найліпше представити собі, що Конституція є у великому те, що статут якогось товариства в малому. Способи організації держави є дуже тотожні на це, що бачимо в організації звичайних товариств..." 4, с.195.

С. Дністрянський проводить таку аналогію:

  1. Члени, засновуючи товариство, складають його статут. Так і в конституційній державі – всі її громадяни беруть участь у прийнятті Конституції.

  2. Статут містить назву і місцезнаходження товариства, – отож і Конституція містить в собі назву держави і її територіальні межі.

  3. Статут передбачає права та обов'язки членів товариства, – і конституція має містити основні права і обов'язки громадян.

  4. Конституція передбачає поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Подібне ми бачимо і в Статуті товариства, який передбачає такі органи, як загальні збори, "виділ" або президія та мировий суд.

  5. У державі існують контролюючі органи та запроваджуються податки. В товаристві цьому відповідає контрольна комісія і членські внески.

  6. Великі товариства мають у своєму складі "секції або комісії". В конституційній державі влада теж поділяється на різні області, за якими визнається "самоуправа" (тобто самоврядування).

ПоглядиСтаніслава Дністрянського на конституцію сучасної держави, її зміст та сутність, форму, функції, "наповнення" конкретних конституційних норм тими чи іншими положеннями, крім його наукових праць, яскраво доповнюються авторським проектом Конституції ЗУНР 8,с.161-185. Цей проект був підготовлений вченим у кінці 1920 р. на замовлення Уряду Євгена Петрушевича уже на еміграції. Проект складається із 130 статей, об'єднаних у три глави: "Держава і право", "Державна влада" та "Право народів на самовизначення". Глава перша "Держава і право" містить три розділи: "Правова держава", "Людські та громадянські права" та "Права народу". Своєю чергою, розділ другий цієї глави – "Людські та громадянські права" – містить такі окремі підрозділи під назвами: "Свободи", "Рівність", "Охорона і старівля". Глава друга "Державна влада" складається із трьох розділів: "Основи державної влади", "Організація народної волі" та "Виконання народної волі". У другому і третьому розділах цієї глави, подібно до розділу "Людські та громадянські права", автор конституційного проекту виділяє окремі підрозділи: у розділі "Організація народної волі" – "Народна Палата", "Загальнонародна Рада", "Народні Збори і Народні комори" та "Місцеве заступництво"; у розділі "Виконання народної волі" відповідно – "Президент Республіки", "Прибічна Рада", "Державна Рада", "Місцеве управління" та "Правосуддя". Глава третя "Право народів на самовизначення" не має поділу на окремі розділи.

За конституційними характеристиками майбутня ЗУНР С. Дністрянським бачилась як держава правова, суверенна та демократична; в цій державі мали б визнаватися права і свободи людини, місцеве самоврядування як обов'язковий конституційно-правовий інститут, державна влада мала будуватися за принципом поділу її на законодавчу, виконавчу і судову. Фактично проектом передбачалось створення ЗУНР у формі президентської республіки.

В конституційному проекті С. Дністрянського широко представлені права і свободи людини і громадянина. Серед особистих прав і свобод у Проекті знаходимо такі важливі фундаментальні положення, як положення про недоторканність особи, недоторканність житла, свободу поселення і пересування, таємницю особистого життя, а також свободу совісті та свободу наукової творчості. Блок політичних прав та свобод представлений положеннями про свободу зборів, правом на створення громадських спілок, правом на подання петицій, свободою думки і слова, виборчим правом громадян. Групу економічних прав та свобод представлено правом на власність, доступністю та свободою промислу, свободою промислової конкуренції та інші. В проекті проголошується право кожного, хто вважає себе скривдженим, на правовий захист держави. Блок конституційних обов'язків вміщує обов'язок військової служби, обов'язок сплачувати податки, обов'язок дотримуватись законів держави, відвідування початкових шкіл.

В основу організації органів державної влади, про що зазначалось вище, покладено принцип її поділу на окремі гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Однак автор проекту вважав, що для "обгрунтування тривалої народної влади в державі слід скликати Установчі Збори". Законодавча влада належить парламентові – Народній Палаті, яка обирається строком на 4 роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Система органів державної виконавчої влади включає в себе Президента Республіки, Уряд – Державну Раду та місцеві органи державної виконавчої влади. Президент Республіки обирається народом строком на 4 роки. Обиратися може кожен громадянин української національності, який досяг 35-річного віку. За характером своїх повноважень Президент Республіки є одночасно главою держави і главою виконавчої влади. Уряд ЗУНР – Державна Рада – визначено "верховним центральним органом для внутрішнього управління державою". Очолює Уряд Президент Республіки. Державна Рада складається з шістьох членів. Членів Державної Ради призначає Президент Республіки. Передбачалося відповідно утворення шістьох міністерств: Внутрішніх справ, Фінансів, Релігії і освіти, Сільського і лісового господарств, Торгівлі і промислу, Сполучень. Судова система ЗУНР, відповідно до положень конституційного проекту, мала б включати в себе: мирові суди, Державний Судовий Трибунал та Голову Державної Юстиції. Судді призначаються Президентом Республіки на все життя. Основними завданнями Голови Державної Юстиції є "піклування про забезпечення порядку в правосудді" та експертна робота на чолі спеціального бюро над законопроектами парламенту. Верховне правосуддя належить Державному Судовому Трибуналу, який складається з 12 членів (шістьох – обирає парламент; шістьох призначає Президент Республіки за поданням Голови Державної Юстиції з числа професійних суддів або юристів "вільних професій").

До повноважень Державного Судового Трибуналу, серед іншого, також віднесено і визначення законів на предмет їхньої конституційності та відміна не конституційних законів 9,183-184. Це, разом із положеннями про порядок внесення змін і доповнень до Конституції Республіки, елементами конституційної відповідальності (імпічмент Президента, відставка Уряду, окремих міністрів, суддів), фактично закладали міцну основу для створення системи правової охорони конституції, що є яскравим штрихом до характеристики уяви С. Дністрянського про цінність конституції як такої, про потребу її найширшої охорони, в тому числі і з допомогою права.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що професор С. Дністрянський чи не першим у вітчизняній науці державного (конституційного) права комплексно звернувся до проблеми сутності конституції, її форми та змісту, призначення в нормативно-правовій системі держави, її основ (підґрунтя), а також до проблеми забезпечення її охорони з боку права. Його думки, наукові висновки з цих питань не втратили актуальності і сьогодні.

Література

  1. Погорілко В. Нова конституція України – втілення національної ідеології державотворення // Право України.-1997.-№1.-С.46-47.

  2. Опришко В. Конституція України – основа розвитку законодавства // Право України.-1997.-№8.-С.14-17.

  3. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. – Прага, 1923.Т.1.-293с.

  4. Дністрянський С. Теорія конституції.// Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999. – С.186-208.

  5. Дністрянський С. Нові проекти українських конституцій // Воля – Відень, 1920. – Т.6, – Ч.5.

  6. Кампо В.М., Гринчак В.А., Заєць І.Я. та ін. Конституції країн парламентської демократії.-К.:НМК ВО,1992.-88с.

  7. Ориу М. Основы публичного права. – М.;1929.-759с.

  8. Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999.-232с.

  9. Проект Конституції Західно-Української Народної Республіки.// Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999.-С.161-185.

Loading...

 
 

Цікаве